Що спостеріг, читаючи поетичні добірки Любові Бенедишин, Ілька Колодія, Ірини Вовк, Олени Маляренко, Вікторії Абу Кадум; оду П᾿єра де Ронсара «До дівчини» (переклад із французької Маркіяна Якуб᾿яка); літпародії Мирослави Данилевської?
Передовсім – активну втечу авторок від питомої жіночності, грайливо-руйнівну чи розпачливу патетику, зафіксовану, правда, й у потрясущих взірцях (як вірш О. Маляренко «Літописи несамовитих самовидців»); на хвилі ліричної проникливості утримується хіба що І. Вовк; пересмішки М. Данилевської маскулінно-статечні; І. Колодій, натомість, легко вдається до новітнього патріотичного соц-арту; версія Ронсарового шедевру значно програє, скажім, Олесевому – «Сміються, плачуть солов᾿ї, І б᾿ють піснями в груди…»…
«За столом новеліста» – кільканадцять різного віку авторів короткої, вельми розмаїтої, прози (означення довільні): художнє спогадування (Василь Горбатюк, Олександр Мінович, Любомир Сеник, Микола Береза, Мар᾿ян Красуцький, Андрій Ситай); динамічне конструювання сучасності (Вікор Терен, Віктор Гребенюк), ретро-екзистенціювання (Сєяре Кокче); лірошкіцування (Василь Марочкін), образне памфлетування (Роман Офіцинський), натуралізм (Наталія Хаммоуда), історичний біографізм (Олег Боньковський, Антоніна Царук), нармагічність (Людмила Метка), психологічне побутовивертання (Галина Скірська) тощо. Вони здебільша природні та вправні в обстоюванні перспективності, скажу, минулосучасного, через що й толерують усе, крім популярного нині дистилянту – нон-фікшину. Найближчий до нього, можливо, детективіст Сергій Дзюба, навіть у своїй фентезованій повістині «Вампір»…
Добротний нарис-розслідування Романа Пастуха «Таємна інформаторка УПА»; продовження штучнуватих, але й цікавих, діалогів Олеся Волі з особистостями світової слави (цього разу – Олександр Довженко).
Літературознавчі тексти з патиною хрестоматійності: Микола Зимомря й Марія Якубовська – до 80-ліття Л. Сеника, Василь Лизанчук – до 80-ліття Володимира Качкана, Левко Різник – про нову антологію поетичної патріотики; достоповні відгуки: Віктора Палинського – на книжку прози Віри Марущак, Миколи Мушинки – на тритомний каталог колекції екслібрисів Степана Давимуки. Незвичайна «Книга незамуленої пам᾿яті. Спроба реєстру особистостей мого земного життя» Богдана Чепурка – разючий вихлюп аксіологічних відчуттів автора-оригінала.
Ознайомчий нарис Ірини Матолич про галерейника Петра Грицюка, який у своїй творчості, вважаю, дуже добре поєднує стихії графічного копіювання й інтуїтивного кольорування. Ілюстративна низка експресивних екслібрисів Ярослава Омеляна.
Богдан Смоляк