Розлоге дерево творчості Адальберта Ерделі

Творчість основоположника закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі нагадує розлоге дерево, стовбури якого із часом розростаються, а на їх вітках з’являються все нові і нові пагони. Про це говорить і те, що 130-та річниця від дня його народження відзначається з таким розголосом.

В Ужгороді у ці дні проводяться Ерделівські читання, у Закарпатському обласному художньому музеї імені Йосипа Бокшая проходить виставка його картин. А в с. Климовиця, де він народився, 29 -30 травня проведено третій фестиваль мистецтв імені А.Ерделі. Позитив його у тому, що учасники (а їх зібралося чимало) побували у тих місцях, де минало дитинство майбутнього митця, мали можливість поговорити із онуками і правнуками його односільчан.
Минулої суботи відбувся пленер художників Закарпаття, в якому взяли участь відомі майстри пензля краю − голова обласної організації Національної спілки художників України Борис Кузьма, живописець, архітектор, заслужений художник України Тарас Усик, живописець, педагог Закарпатської академії мистецтв Юрій Шелевицький, директор Закарпатського обласного музею імені Йосипа Бокшая Франциск Ерфан та наші не менш імениті земляки − Михайло Дочинець, Іван Гецко та Василь Білей.

У неділю відбулося урочисте відкриття фестивалю, яке розпочалося виконанням Гімну України і покладанням квітів до підніжжя пам’ятника Адальберту Ерделі. Потім ведуча свята Оксана Сідор надала слово заступнику Іршавського міського голови Івану Васильцюну, який сказав, що фестиваль проводиться вже втретє, отже стає традиційним. Він також розповів про творчість Адальберта Ерделі.
Присутніх привітали зі святом мистецтв заступник голови Хустської райдержадміністрації Степан Бобик, очільник художників краю Борис Кузьма, заслужений працівник культури, директор Мукачівського драмтеатру Юрій Глеба, начальник відділу освіти, охорони здоров’я, культури, сім’ї, молоді та спорту Іршавської міської ради Єлизавета Яцканич. Вони вручили тим, хто був залучений до проведення фестивалю грамоти, а Борис Кузьма подарував школі картини, які були написані під час пленеру.
Потім відбувся святковий концерт, в якому взяли участь учні Климовицької ЗОШ І-ІІ ступенів, учасники художньої самодіяльності сільського будинку культури, а також вихованці та викладачі Ужгородського інституту культури і мистецтв.
Чотири роки тому у с.Климовиці за сприяння заслуженого працівника культури України, директора Мукачівського драматичного театру Юрія Глеби та ректора Закарпатської академії мистецтв, професора Івана Небесника відкрито пам’ятник Адальберту Ерделі. До речі, Адальберт Михайлович дуже любив квіти (про це свідчать його натюрморти). Який би не був сюжет, митець обов’язково вводить у композицію квіти, дерева і посудину з водою. Його учень Євген Максим з Іршави вважав, що саме такий вибір мотивів у нього не випадковий. Занадто послідовно повторює його художник у 30-і роки. Можливо, квіти й плід були для нього втіленням життя, умовною позначкою з поетичного лексикону, яким він послуговувався у мистецтві, і такого ж значення надавав воді.
Чимало зусиль доклала до вшанування пам’яті славнозвісного земляка і провідний методист Іршавського міського будинку культури Іршавської ОТГ Оксана Сідор. При Климовицькій загальноосвітній школі І-ІІ ступенів відкрито кімнату-музей, де зібрано чимало матеріалів про життя і творчість А.Ерделі.
Доля звела його із такими видатними педагогами – майстрами як І.Ревес і А.Грюнвальд.
Художню академію Адальберт Ерделі закінчив на відмінно. Йому пропонували залишитися в Будапешті, та місто його не вабило, тягнуло додому, в гори. Влаштувався працювати вчителем малювання у Мукачівській вчительській семінарії. То було 1917 року. Згодом із російського полону повернувся Йосип Бокшай, який разом із Адальбертом Ерделі згуртували навколо себе художників краю.
У 1921 році вони організовують у Берегові і Кошице першу художню виставку, мета якої – об’єднати художників – краян.
Адальберт Ерделі не звик сидіти, він багато подорожує. Польща, Австрія, Швейцарія, Італія… Перша персональна виставка Адальберта Ерделі була проведена в Празі. На ній були представлені роботи «Портрет батька», «Молода жінка», «Рання осінь», «Натюрморт з годинником», «Циганка». До речі, там він експонував понад 50 портретів, пейзажів і натюрмортів. Виставка стала сходинкою до слави. Чи не тоді вперше до нього прийшло визнання. Про Ерделі заговорили, його ім’я з’явилося на сторінках преси.
Невдовзі роботи митця експонувалися на виставці в Ужгороді.
Пройшло небагато часу і Адальберт Ерделі виставляє свої роботи у Венеції, Флоренції, Мілані, Римі, Парижі, Варшаві, Братиславі…
Повернувшись у рідний край, Адальберт Ерделі разом із Йосипом Бокшаєм створюють «Товариство діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі». До нього ввійшли талановиті художники краю. Головою Товариства став А.Ерделі.
Після ІІ Світової війни Адальберт Ерделі разом із Йосипом Бокшаєм в Ужгороді організовують студію, куди запрошують на навчання талановиту молодь. Серед перших учнів були Андрій Коцка, Золтан Шолтес, Ернест Контратович, які з часом продовжили його справу і стали теж відомими митцями, які золотими літерами вписали свої імена в літопис мистецтва України.
… Відрадно те, що неподалік пам’ятника Адальберту Ерделі встановлені лавиці, які часто зустрічаються на його картинах. Це зробив підприємець Василь Габурай із Загаття. А ще учні і педагоги доклали усіх зусиль для того, щоб територія школи потопала у квітах, які так любив художник.
Свято продовжилось на спортивному містечку села, де малеча мала можливість погратися і відпочити, хоча погода того дня не балувала. Але це не завадило провести фестиваль.

Василь ШКІРЯ