(Гостюк Василь. На вітражах життя: Поезії. — Косів: Писаний Камінь, 2022. — 256с., іл.)
Василь Андрійович Гостюк — педагог, письменник, член Національної спілки письменників України, автор багатьох пісенних творів, широко відомих в Україні та за її межами.
У творчому доробку поета — книги «А липи цвітуть», «Сонце на хмарі», «Білих троянд заметіль», «Істина протиріч», які виходили у світ з початком XXI століття, хоча вірші Василь Гостюк пише все своє життя. Зі сторінок книг постає перед читачем цікава конгломерація — переплетення поезії, музики, словесного живопису, де колір зливається з пластикою лінії, звучання слова віртуозно біжить клавішами фортепіано, чарує, манить, просвітлює душу.
І хоча поетичні рядки В.Гостюка вкладаються в традиційне ложе звичайного вірша, бачимо, що їм там не затісно і не мулько, бо він уміє передати в рамках сталої традиції й незбагненність людських почуттів, і неодновимірність особистості, і небуденну красу й загадковість світу, — адже хіба можна вичерпно описати таїну весняної ночі, спів водоспаду чи красу сонця, що вмостилося на осяйній хмарині…
Легкість і мелодійність віршів привабили до Василя Гостюка українських композиторів О.Гавриша, Є.Бондаренка, В.Крижанівського, Л.Пророчука, В.Звіздарика та інших, у тандемі з якими створено понад сто вокальних творів.
Всеукраїнську (і не тільки всеукраїнську) славу принесли Василеві Гостюку «А липи цвітуть», «Де смереки стрункі», «Віхола», «Грає листопад», «На водоспаді», «Почекай до літа», покладені на музику композитором, народним артистом України Остапом Гавришем. Вони звучать на весь світ у виконанні незабутнього Назарія Яремчука, народних артистів України Надії Шестак, Василя Зінкевича, Іво Бобула, Лілії Сандулеси, Віталія і Світлани Білоножків, Ніни Шестакової.
Поетичні тексти Гостюка увібрали в себе традиційні риси українського пісенного жанру, доповнилися новою стилістикою і тому вигідно відрізняються від шлягерів-одноденок, які нічого не дають ні серцю, ні розуму. Можна без перебільшення стверджувати, що Василь Гостюк уніс до скарбниці естрадної пісні України свій вагомий високохудожній непересічний вклад.
Нова книжка В.А.Гостюка «На вітражах життя» побачила світ наприкінці 2022-го року в косівському видавництві «Писаний Камінь». Вона складається із чотирьох розділів та додатків, ілюстрована графічними роботами О.Яремчук, Л.Сенкевич та світлинами із життя поета.
Вірші, вміщені в томі, різноманітні як за ліричною сюжетністю, так і за поетичною формою. Тут є все: рефлексії на політичні та соціальні події, подані крізь призму суб’єктивного сприймання протагоніста, і поезії-узагальнення, і конкретні життєві замальовки, і кохання, в якому розкошує і знаходить своє виявлення душа.
Довірливість інтонацій, світлий фон розмови, в основі яких повага до читача, розуміння потаємних порухів душі — прикметні риси Гостюкової нової книжки, а разом із ними — відсутність гучних фраз. політичних «римівок» на злобу дня, тріскучих гасел, за якими нічого важливого не прочитується.
Василь Гостюк не експлуатує патріотичної тематики, однак і не цурається громадянських мотивів у своїй творчості. Вони в нього — в оптиці ментальної щирості, ненав’язливості, а тому звучать неголосно, нефальшиво і проникають глибоко в серце («Добрий ранок, Україно», «Батьківська хата», «О краю мій рідний»).
Екзистенційна лірика поета — тривожна, болісна, наповнена різними передчуттями, зневір’ям і вірою, дякою Богові за життя. Письменницькі роздуми про суть життя переплітаються зі спогляданням за природою, Карпатськими горами, стрімким рухом води, які стають символами першооснови, честі і чесності. Через журбу і надію, смуток і радість, через пізнання себе і світу, власного «я» і суспільства, своїх почуттів і світорозуміння ліричний герой Василя Гостюка долає шлях до усвідомлення універсальних законів буття («Не погаси, благослови…», «На порозі століття…», «Приспана доля віками», «Догоряє свіча…», цикл «Можна те, що не можна…)
Осмислення життя через призму сприйняття природи стає характерною рисою творчого почерку мистця слова (цикл «Цілунки природи»).
У вирій далекий
летять на світанні
Від суму і горя,
або на межі,
Ключі журавлині,
сховавши в тумані
Печальні прощальні
свої віражі.
Тут і про стан природи, і про стан людської душі, і про трагічні реалії нинішньої російсько-української війни, яка забирає найкращих синів України — це душі їх відлітають у вічний вирій назавжди.
Художні паралелі, як це часто спостерігається в українському письменстві, використовуються і Василем Гостюком, що допомагає йому створювати цікаві художні колізії, розширювати фокус художньо-тематичного освоєння світу.
Значне місце у книжці «На вітражах життя» займає інтимна лірика, в тому числі і в пісенному доробку поета, представленому в окремому розділі.
Жага і пристрасть, зустрічі і розлуки, зрада і вірність – усе в знаковому коді вічності — любові, яка виступає і щастям, і мукою, символом і оберегом, вірою і надією. Любов у творчості Василя Гостюка — то як бурхлива повінь, то спрагла і натхненна, як липневі ночі, то світла і пречиста, як полудневе небо. Це світло в темряві, білий цвіт троянд у заметілі, гаряче биття невгамовного серця у полоні буднів. Вона — вічна, як життя, вона – і нагорода, і випробування.
Глибокоемоційні та проникливі вірші Василя Гостюка, ставши піснями, є окрасою багатьох всеукраїнських та міжнародних фестивалів, їх знають українці в усьому світі. Вони звучать і зараз, у час війни, в Німеччині, Чехії, Словаччині, Польщі, де виступають із концертами Остап Гавриш зі своєю дочкою – співачкою МаріАнною Гавриш й доносять до вдячних слухачів красу й мелодійність української пісні, багатство української душі, талант і незламність нашого народу в час жорстоких воєнних випробувань.
Нова книжка Василя Гостюка «На вітражах життя» цьогоріч перемогла в конкурсі «Книжка року Прикарпаття» в номінації «Поезія». Нових творчих злетів її авторові!
Аделя Григорук,
письменниця, членкиня
НСПУ та НСЖУ,
заслужений працівник освіти України