У Елльвангені, що у Німеччині, відбулися наукові дослідження про “Кирилицю” та “Ґлаголицю” наших слов’янських апостолів братів Кирила і Мефодія.
Цих православних святих вважають у світі місіонерами, покровителями Європи. Кирило і Мефодій є творцями найстарішого церковнослов’янського письма – глаголиці. Слов’янські просвітники та проповідники християнства, творці кирилівської абетки, перші перекладачі богословських книг на слов’янську мову, брати. Кирило і Мефодій заклали основи слов’янської писемності і літератури.
Видатним постатям початку тисячоліття була присвячена проща, де відзначали діяльність Кирила і Мефодія, що розцінюється як початок розвитку та поширення давньої української словесності.
У єпископському соборі святого Вітуса відбулися служби Божі болгарською, македонською і українською мовами в день поминання святого Мефодія, який був тут три роки ув’язненим. Делегації від цих країн відвідали капличку. Опісля було урочисте покладення вінків до пам’ятника Мефодія. Там же відбулися урочистості з цієї нагоди за участі Вінфріда Мака, члена Ландтаґу, CDU члена Християнської Партії, Міхаеля Дамбахера, бургомістра Елльвангену, Свена фан Миигина, міського священника професора, доктора, Драгоміра Дімітрова, генерального консула Болгарії, Йозефа Карчика, генерального консула Словаччини.
Елльванген став містом порозуміння між трьома дружніми народами через навчання в університеті з подвійною системою – здобувати професії і студії на 200 місць для молодих людей.
Виступаючі підкреслювали важливість Кирила і Мефодія, які відіграли важливу роль у порозумінні між східним і західним світом у розвитку культури.
Чи можна назвати Кирила і Мефодія письменниками? В широкому розумінні так. Вони творили тексти для людей. Це була мова церкви, мова науки. Вони засадничо принесли її з Болгарії. Нею майже ніхто не розмовляв, але грамотні люди вдавалися до послуг церковнослов’янської мови.
Доречним відзначити роботи визначних українських теологів: Андрія Шептицького, Йосипа Сліпого, Євгена Сверстюка, Любомира Гузара, Мирослава Любачівського. Сучасники Епіфаній і Святослав. Це наснасправді є потужний розвиток теологічно філософського напрямку.
Письменники творять тексти для добра. Божу справу роблять Ліна Костенко, Оксана Забужко, Валерій Шевчук, Володимир Лис, Михайло Сидоржевський, Михайло Наєнко, Теодозія Зарівна, Марія Морозенко. Цей перелік можна продовжувати безкінечно.
Особливо важливе слово письменника під час війни. Воно допомагає у боротьбі з запеклим ворогом, який прийшов з російської землі.
Віра Марущак,
журналіст, письменник
