23 травня Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва спільно з Публічною бібліотекою Казанківської селищної ради організували онлайн-захід “Життєві і творчі лабіринти Дмитра Кременя”, присвячений четвертій річниці вшанування пам’яті видатного українського поета, есеїста, публіциста, перекладача, лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка. Захід об’єднав більше п’ятдесяти учасників, серед яких колеги-бібліотекарі з усієї області, викладачі, студенти кафедри івент-менеджменту і соціальних комунікацій ВП “Миколаївська філія Київського національного університету культури і мистецтв” та учні Миколаївського вищого професійного училища технологій та дизайну. Запрошеною гостею стала Віра Марущак, миколаївська письменниця, очільниця МОО НСПУ.
Модераторка зустрічі нагадала, що 21 серпня цього року Дмитру Кременю виповнилося б 70. Ювілей відзначатиметься на державному рівні, а сьогоднішній захід — це шана його світлої пам’яті, зустріч в дружньому колі, щоб поділитися спогадами про Дмитра Дмитровича, поговорити про його життя і творчість, поміркувати: чий все ж таки Дмитро Кремінь? Адже про це не один рік полемізують закарпатці і миколаївці. Народившись на Закарпатті, талант із Верховини не тільки прижився у степовому Причорномор’ї, а й став його поетичним уособленням, обличчям української літератури на Миколаївщині.
Дмитро Кремінь був великим другом бібліотеки для юнацтва. Не злічити тієї кількості літературних заходів і презентацій книжок, на яких він був присутній. Він завжди відгукувався на запрошення, був відкритий до співпраці, підтримував і допомагав. Мудрий, толерантний, щирий і дотепний. Це відзначили й інші учасники зустрічі, для яких він був вчителем, наставником, колегою і другом. Це, насамперед, Віра Марущак, письменниця, очільниця МОО НСПУ. Доля звела її з Дмитром Кременем ледь не в перші дні його перебування в Миколаєві. Про свої перші враження від зустрічі, про багаторічну творчу співпрацю, про все, що згодом здружило і поєднало на довгі роки з подружжям Кременів, розповіла Віра Іванівна. Особливі моменти — як, повертаючись із серйозного літературного зібрання, змучені довгою дорогою колеги вітали Дмитра Дмитровича з днем народження: зупинились біля Нової Одеси, розрізали величезного кавуна (адже серпень — саме “кавунний” сезон у розпалі!), і тим кавуном вітали іменинника. Особливі біографічні деталі — як хвилювався, щоб майбутній тесть дав добро на одруження з коханою Ольгою, як здобував обручку для майбутньої дружини. Все це робило Дмитра Дмитровича зрозумілішим і ближчим присутній молоді, адже більшість з них знають його як поета, котрого вивчали на укрліт в курсі “Письменники рідного краю”. Саме Віра Марущак перейняла від Дмитра Кременя нелегку і відповідальну посаду голови обласного осередку Національної спілки письменників України. Говорячи про 25 травня 2019 року, коли Дмитро Дмитрович пішов у засвіти, вона ледь стримувала сльози. Тому особливо щемко звучали його вірші у виконанні Віри Іванівни.
Зі щирою повагою і непідробним захопленням згадувала Дмитра Дмитровича Кременя його учениця Тетяна Маслова. Нині вона працює шкільною бібліотекаркою в Казанківській гімназії №2 — саме в тій школі, де у далекому 1975-му молодий учитель української мови і літератури починав свій трудовий шлях і яка зараз носить його ім’я. Тетяна Іванівна згадує, з якою повагою ставився Дмитро Дмитрович до учнів, як вчив їх мислити, без страху висловлювати власну думку, як дякував дітям за урок. Це для школярів була якась фантастика! Їм вчитель дякує за урок! Учні й собі стали дякувати, і це було не для галочки, а від душі. А ще згадує, якою чудовою українською мовою говорив Дмитро Дмитрович, в які вишиванки вбирався (тоді у Казанці було не прийнято носити вишиті сорочки), як талановито і швидко малював портрети своїх учнів, дехто з них зберігає їх до сьогодні. Розповідь колишньої учениці доповнила директорка Публічної бібліотеки Казанківської селищної ради Лариса Віталіївна Крюкова, яка представила увазі присутніх презентацію “Дмитро Кремінь і Казанка” і продемонструвала ексклюзивні світлини, на яких Дмитро Дмитрович в колі своїх учнів, разом із колегами-педагогами, трохи згодом — за робочим столом в редакції районної газети, на журналістських виїздах, а ще весільні фото, з маленьким сином на руках. І вже пізніші фотозгадки — його відвідини Казанки, бібліотечні заходи, зустрічі з читачами в будинку культури. Творчість Дмитра Кременя зберігає, поширює і популяризує й сучасна вчительська плеяда. Про це розповіла педагог-організатор Казанківської гімназії №2 імені Д. Кременя Наталія Миколаївна Караченцева.
Модераторка зустрічі завважила, що МОБЮ теж приділяє цьому велику увагу. В 2020 році, в перші роковини після смерті поета, бібліотека організувала грандіозний обласний проєкт — мобільну виставку-інсталяцію “Шокова терапія поезії Дмитра Креміня”, по його завершенню разом із Публічною бібліотекою Казанківської селищної ради і Закарпатською обласною бібліотекою для дітей та юнацтва провели інтернет-міст, присвячений Дмитру Кременю. У 2023 році вже презентували фотовиставку “Я топтати цю землю нікому не дам!” спільно з фотоклубом “Імпульс” і провели відеофест “Дмитро Кремінь — поет на всі часи”. Сьогоднішній захід — ще один із низки запланованих на відзначення Року поета.
Присутні дякували організаторам і гостям за цікаву, емоційну, зворушливу зустріч. Віра Іванівна Марущак зауважила, що поезія Дмитра Кременя потребує вдумливого, неспішного читання, порадила молоді пізнавати її, цитувати, наснажуватися нею і, підсумувала: “Пам’ятаємо, читаємо, любимо”. Краще не скажеш.
