26 серпня 2024 року члени ЛОО НСПУ і гості святкували ювілей Богдана ЧЕПУРКА в Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука (Площа Ринок, 9).
Богдан ЧЕПУРКО народився 26 серпня 1949 року в Осівцях Бучацького району Тернопільської області. Автор сорока семи книжок прози і поезії. За пів століття творчих змагань оприлюднив в періодиці понад тисячу різножанрових текстів.
ЮВІЛЯНТ важко хворіє. Не судилося зустріти святково ювілей, тому в колі колег і шанувальників творчості письменника роздумували про глибинні думки поезії, прози Богдана ЧЕПУРКА.
Організатор і провідник заходу Богдан ДЯЧИШИН презентував останні публікації про поезію Богдана ЧЕПУРКА (всього опублікував про творчість цього талановитого мужа, трударя ниви-життя української літератури понад 20 есеїв).
Своїми роздумами про поезію і прозу ювіляра поділилися: Андрій Содомора, Ігор Павлюк, Олександр Масляник, Василь Лило, Марія Людкевич, Мирослава Данилевська-Милян, Володимир Гануліч, Леся Бернакевич, Ліліана Косановська. Свої вірші присвячені Богданові Чепурку прочитали Марія Людкевич і Мирослава Данилевська-Милян.
ЗДОРОВʼЯ, дорогий колего: «Я не винен нікому нічого, / Я життя свого випʼю вино» (Богдан Чепурко, «Кервавиця»). Тож надпили і ми з «келиха щастя» й вина, бо «Де, мій хлопче, вино – / там таки й правда» (Алкей, «Пісні застольні і повстанські»). Правда життя і щастя мислячої людини… І ЮВІЛЯНТ був з нами в огняній одежі Слова правди. Його поезію можна (і треба!) принципово розглядати як технологію програмування Живого Слова, живого світла для нації, національної освіти, бо національну ідею сьогодення ми б означив так: працювати денно і нощно, щоб рідна мова лунала й утверджувалася в щоденному вжитку в усіх закутках України:
Для завтра нині жити варто –
вогонь неопалимий звивсь
над ватрою живого слова,
що не вмирає у вогні…
Вкраїнська мово, нене світова,
Тебе, як душу, душать людолови…
Стають в ряди стрункі, як Бог, Слова –
задля людини в українській мові.
Я вкохавсь в Україну!
Полюбив твою сутність, що вічно живе,
А не лиш за красиве одіння…
За майбутнє, що завжди в польоті нове,
За твоє Україння!
Богдан Чепурко, «Кервавиця»
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів