Роговий Ю. Ф. Смак паляниці: Тривірші-хоку. — Полтава: Дивосвіт, 2023. — 112 с.
Для того, щоб написана книжка не залишалася поза читацькою увагою і після виходу у світ віднайшла своє місце, потрібен щонайменше зв’язок автора із зацікавленою аудиторією, хоч і нечисленною. Чому нині так складаються обставини, що книжка, у якій майже чи то повністю вихолощені естетична та пізнавальна функції (гедоністична і світоглядна поготів), переважно впливає на значну кількість людей і беззмістовний сплав фантазії дивним чином змінює їхній світогляд, — питання відкрите, радше — риторичне. І чому ми живемо в епосі як літературного нагромадження, так і втрати читацьких смаків, — також.
Юрій Роговий — письменник, літературознавець. Пише вірші в жанрі хайку (хоку) — японської трирядкової ліричної поезії вака, яка відома ще з XIV століття і є неримованим віршем. Назва «хайку» дослівно означає «комічні рядки», пов’язана з тим, що творці цього жанру на ранньому етапі писали в гумористичній манері за певними правилами. Свого часу Мацуо Басьо виокремив три основні: Сабі — радість самотності та спокою;Сіфі — усвідомлення гармонії прекрасного;Наусомі — проникнення в сутність.
Починаючи з 2010 року, виходять збірки нетрадиційних для українського віршування тривіршів-хоку Юрія Рогового. У них поезії мають дату, тому очевидно, що надто довгих пауз між їхнім написанням немає. Автор як довершений естет думки, — є спостерігачем за дійсністю і, відчуваючи її проминальність, прагне зафіксувати кожну мить. Петро Сорока свого часу зауважив, що Юрій Роговий «має переконання: якщо думка вислизне, то це буде непоправна втрата», тому:
Життя на «завтра»
планувати не стану.
Прожити б «зараз».
.
71. Життя
Поезія в жанрі хоку є своєрідним пошуком ідеалу, осанною природі з багатоманітним відображенням її метаморфоз, насамперед — зміни однієї пори на іншу, явища — на явище, дня — на ніч, теміні — на світло, що прочитується в метафоричному відбитку автором справжності. Проте Юрій Роговий органічно поєднує пейзажну лірику з особистісною, бо в збірці «Смак паляниці» вірші, відверто кажучи, закарбовують не тільки зміни в природі крізь споглядальність автором за нею, що схоже на ліричний щоденник чи то записник, а й розуміння власного місця в часопросторі, і це не все…
Наприклад, порівняймо:
Скошені трави
пахнуть вчорашнім смутком…
й майбутнім дощем.
.
11. Запахи
А ще:
…Вечір чи ранок?
Я — загублений в часі.
Віднайшов би хтось.
.
137. Загублений
Домінантами тривіршів-хоку Юрія Рогового є образність, афористичність, лаконічність, а також – влучність вислову, що суголосне з давнім латинським висловом мудреців: «Verbum aptum vis maxima est» («Влучне слово – велика сила»). Уміння відтворити думку, не виходячи за межі сімнадцяти складів, – не кожному під силу.
Однак автор не обмежується однією темою, тому що не стоїть осторонь суспільно-політичних проблем часу, і, відчуваючи глибину тієї травми, яку нині проживає людство, йде з ним «в ногу». Назва збірки «Смак паляниці» – символічна і стосується реалій сьогодення, а сама книжка, видана в 2023 році, – чи не синтеза переживань у дні небезпеки й тривог і чи не сув’язь віри в перемогу народу зі втомою – браком сил для подальшої боротьби:
Гасло «тривога» –
вже загорілося знов…
Знать, гаддя не спить…
.
55. Тривога
Варто зазначити, що збірка має авторське обрамлення, оскільки і починається, і закінчується тривіршами, де центральним образом є паляниця, що трапляється в книжці вісім разів. Про це на початку пише сам автор: «Назва виникла сама собою: для ворожої щелепи виявилося непосильним трудом вимовити таке просте і чарівне слово – паляниця».
Письменник тієї чи тієї доби є вихідцем з народу, серед якого зростав і формувався як потенційно творча особистість. По суті, він є голосом людства, передовсім тим, хто живе в неспокої, – не тому, що прагне вирізнитися з-поміж інших через суб’єктивне невдоволенням всілякими бунтарськими способами, а тому, що болісно реагує на складні проблеми буття в часі. Це пов’язано з тим, що спокій, суголосний рівновазі, є антитезою руху, а творча особистість не може бути бездіяльною…
Коли знаєш ЯК,
а не можеш, ну ніяк…
То справжня мука…
.
145. Мука
Підтвердженням аргументу, наведеного вище, слугують рядки:
Довго не хочу:
просто бути ПРИСУТНІМ.
Що ж буде далі?
.
173. Довго
Юрій Роговий – невтомний віотуоз хоку, маловідомий серед читацького кола. Однак автор гідно працює на літературній ниві: встиг видати п’ятнадцять збірок тривіршів-хоку, упорядкувати літературну спадщину батька Феодосія Рогового, прагнучи популяризувати його творчість, вивести її із затінку другорядності. Поезії цього автора образно-метафоричні, концентровані, а в рядках згущені мазки барв природи, і помітна певна мінливість поглядів автора на світ, чим він показує його багатоликість.
Чи це кінець? Читаємо в автора:
Ніхто не знає,
коли був той Початок…
Те ж саме з кінцем.
113. Пророки
Тетяна Торак
Leave a Reply