Грудень

Налите – золотом – світило…

Небес занурилось… вбілило.

Кошлаті падають сніжинки –

На крони, доли… і стежинки.

.

Без багри, царина вже, броша…

Пухнаста… стелиться пороша.

Вбранні, в зеленому, смерічка…

Накрилась пледом криги річка.

.

Зі сходу дує мерзлий студень…

Права в свої… вступає грудень!

Скавчать вітри як пси приблудні…

Горами не за… змерзлі будні.

.

Ще мить і день в обіймах ночі…

Уздрить – зірниць – холодні очі.

Мороз, орнаменти, плестиме…

Й голок колючих міх нестиме…

.

Відбитись примх не віднегоди –

Стає не як… в житті погоди.

Виходить, холод, як на люди…

Тепла бракує… всім і всюди.

Микола Собчук

м. Вінниця