Борис Гуменюк: вечір надії і мілітарної поезії

30 січня 2025 р. в Національному музеї літератури України відбувся Вечір надії на ушанування ювілею письменника, добровольця російсько-української війни 2014-2025 рр. Бориса Гуменюка, позивний «Кармелюк», який від грудня 2022 року має статус зниклого безвісти.

«Повертайся…»

У заході взяли участь доньки Бориса Гуменюка Христина та Оксана, друзі та побратими «Кармелюка» Сергій Пантюк, Ігор Двигало, Іван Андрусяк, Богдан Червак, Ольга Червак, Василь Живосил Лютий, Дмитро Лінартович… Модерувала захід науковиця Тетяна Шептицька. До глядачів у залі долучилися колишні побратими Бориса Гуменюка по київській теробороні, добровольці якої захищали й визволяли околиці міста у лютому / березні 2022 року (з Роти УВО і БПКР 23 батальйону – «Тор», «Пішохід», «Хабіб»). Були й бійці, що дотепер воюють на Покровському напрямку, але на Вечір надії примчали до Києва. Була мама побратима Бориса Гуменюка, який віддав життя за Україну, «Пархома». А також друзі з Організації українських націоналістів (ОУН), науковці (Юрій Ковалів, Сидір Кіраль, Олександр Хоменко), журналісти (Христина Дичко, Світлана Божко, Павло Вольвач), поети, вчителі, шанувальники творчості Бориса Гуменюка.

Очільник ОУН Богдан Червак передав донькам Бориса Гуменюка на зберігання почесну відзнаку – «Хрест Перемоги. Піски» (ВГО «Спілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга»).

Як у спільній молитві про повернення захисника, усі мовці створювали позитивні мислеформи – як радив свого часу Борис Гуменюк, мислеформи надіії на повернення БорБора (Бориса Борисовича, Тетяна Шептицька), бо без нього дуже «безборисно» (Іван Андрусяк): чекають доньки, чекають друзі, чекає сад, котики й собаки, яких так любив Борис… Чекає гостинний стіл на #мистецька_резиденція_Витівка, де збиралися на розмови й одкровення за міцною чарчиною друзі й колеги по Слову…

Вірші «першого фронтового поета цієї війни» читали актори Дмитро Лінартович, Олександр Ігнатуша, Анна Коваленко, Володимир Петранюк. Звучали спогади про його крутий характер, брутальні висловлювання про московського агресора, про його жагу до бою і до перемоги, про його мудрість, доброту, почуття гумору, креативність, завзятість і надійність. У виконанні бардів (Віктора Нестерука, Анатолія Сухого, Ігора Двигала, Василя Живосила Лютого) лунали улюблені пісні Бориса Гуменюка, а також пісня на його вірші («Ромашкове поле»). Захід супроводжувався відеорядом про презентації творів Бориса Гуменюка (художніх текстів і малярських полотен) у Національному музеї літератури України. До слова, у залі було виставлено дві картини Бориса Гуменюка («Вежа Донецького аеропорту», «Соняхи»), які він разом з іншими артефактами своєї воєнної біографії раніше передав музеєві. Наприкінці прозвучав голос Бориса Гуменюка у відео запису: він читав свої відомі вірші з війни та вірші нової хвилі, які з’явилися після 2022 року. Редактор першого видання – 2014 року – «Віршів з війни» (видавництво Сергія Пантюка) Іван Андрусяк повідомив, що з нагоди ювілею поета підготовлено до друку нову збірочку творів Бориса Гуменюка. Ймовірно вона матиме назву «Четверта хвиля: Вірші з війни» (видавництво «НК Богдан»).

Біля витоків формування новітньої української мілітарної літератури

Актуалізувати ім’я Бориса Гуменюка, збірка поезії «Вірші з війни» якого стоїть біля витоків формування новітньої української мілітарної літератури, ‒ надважливо. Тому що до когорти авторів-комбатантів за понад десять років цієї війни, що триває, долучилося дуже багато виразних оригінальних талановитих голосів поетів, прозаїків, документалістів. І не втратити жодне з цих імен – завдання сучасників, колег і друзів, родин мілітарних митців, а також науковців. Адже творчість сучасних українських воїнів-митців – це надбання української культури, української літератури, української історії.

В історію української мілітарної літератури творчість Бориса Гуменюка вписана як творчість добровольця. Про своє захоплення і вдячність за жертовний героїчний чин добровольців пишуть реальні бійці, які постали слідом за першими добробатами: «…Добровольці. Ось уже кілька років кожного разу, коли я бачу когось із них, я відчуваю невимовну вдячність, захоплення та якесь майже містичне благоговіння. Це, напевно, якась особлива порода людей. Для мене вони – реальне уособлення справжності, непоступності, якихось особливих принципів, рис характеру, мотивів, ціннісних орієнтирів та життєвих поглядів. І саме це робить їх тими, ким вони є – втіленням моєї гордості за мій народ, за націю – тої гіркої, пекучої гордості, що стискає зуби та кулаки, що тліє за повіками завжди невчасними та непотрібними сльозами, що спонукає не здаватися, не зупинятися, не опускати руки…

Тоді – у чотирнадцятому – на схід без вагань поринули тисячі чоловіків та жінок у складі десятків нашвидкуруч, поспіхом створених підрозділів – як пізніше назвали їх, «добробатів». Більшість… були погано озброєні, не мали відповідної підготовки та злагодженості. Добробати великою часткою своєю складалися з людей, які жодного відношення не мали до стародавнього ремесла війни. Але як вони воювали! …Як же вони трощили сєпарню, поки ми – армія – збиралася докупи, розчохлялася та роздуплялася. Вони гинули – десятками, сотнями – але вперто та невпинно йшли вперед, буквально шматуючи «наротнає апачлєніє дамбаса», роздираючи його на криваве шмаття. Пізніше добробати або влились у лави Збройних сил чи Національної гвардії, або просто були розпущені. Та свою функцію вони виконали на сто відсотків, «від і до» – сплативши незбагненну та страшну ціну сотнями життів, добровольчі підрозділи дали нам – армії – час, необхідний, щоб нарешті збагнути та згадати своє призначення. А ще – щоб відчути, як же це смачно – вганяти ікла у ворожу плоть»[1].

Таку своєрідну оду добровольцям уклав письменник-комбатант, майор (нині підполковник) армійської авіації Василь Мулік, який є професійним вертолітником Сухопутних військ ЗСУ і представляє наступне покоління наших захисників: якщо Борисові нині 60, то Василеві – 42.

Про те, що українські чоловіки в горнилі 2013-2014 рр пережили своєрідну метаморфозу чи відродження, і у них уже «жижки не дрижать» (за Євгеном Дударем), писав і сам Борис Гуменюк. На одній із презентацій своїх творів ще до масштабного вторгнення поет із захопленням поділився своїми враженнями від учасників Революції Гідності і побратимів-добровольців: «Я вже не сподівався, що побачу українського чоловіка з піднятою сокирою!..»

Перебуваючи в осерді цих процесів, саме про такого українця писав Борис Гуменюк і саме таке завдання поставив перед сучукрлітом: «Треба, щоб новітній образ українця-воїна сакралізувала сучасна література, це завдання наших сучасних авторів – написати правдиву історію і не дати змоги комусь знову написати нашу історію замість нас»[2].

Про пасіонарність новітніх українських героїв твердить і літературознавець Юрій Ковалів, дослідник сучасної «лірики під обстрілами»: головний / ліричний герой – пасіонарій[3], «який, живлячись історичною й етноментальною пам’яттю, мотивовано чинить історично виправданий спротив московському агресору, захищаючи свій дім, свою родину, свою землю, людську й національну гідність»[4].

Отож, новітня українська мілітарна література, як і «Вірші з війни» Бориса Гуменюка, утверджують новий тип українця, воїна і патріота.

Нині окремі ЗМІ розпочали дискусії про те, чи сформують ветерани теперішньої російсько-української війни на основі цінностей, які вони захищають, лицарсько-ветеранський суспільний стан[5]. Справжню національну еліту. Бо у нас чомусь елітою вважаються політики, високопосадовці, «звьозди» шоу-бізнесу… Здається, що і ця дискусія, і ця перспектива – формування новітнього суспільного стану, лицарської ідентичності на ґрунті героїчного жертовного чину справжніх захисників України – дуже продуктивні.

Жанрова природа мілітарних текстів Б. Гуменюка – верлібр, вірші прозою, новели, есеї, замітки, байки… Коротка форма, бо в умовах реальної війни складно писати розлогі твори.

Із текстів, які назавжди западають в душу, окрім «Заповіту», що став сучасною класикою мілітарної літератури, ‒ вірш прозою «Соняхи» (дуже багатий на прирощення смислів) і верлібр / балада «Коли чистиш зброю…» та ін. Вірш «Коли чистиш зброю…» обов’язково треба додавати до шкільних програм з української літератури десь у 7 класі. Бо історія першого кохання Андрійка і Марійки в обрамленні подій революції і початку російсько-української війни є надзвичайно пронизливою, чистою і високою. Саме такі тексти мають читати українські підлітки, аби вони не зростали «тисовцями» й ухилянтами.

До слова, до Модельних навчальних програм (МНП) з української літератури для Нової української школи (НУШ) таки ж увели мілітарні тексти сучасних авторів-комбатантів – Іллі Чернілевського, Павла Вишебаби, Гліба Бабича та ін. Згідно з рекомендаціями авторів однієї з чинних МНП, твори Бориса Гуменюка також вивчаються в 9 кл:

«Борис Гуменюк. Поезія “Стара шовковиця під Маріуполем”. Поезія в прозі “Соняшник”.

ТЛ: мілітарна література (повторення), поезія в прозі.

Короткі відомості про митця. Трагічні сторінки новітньої історії України. Контекст національних змагань українців за незалежність…

Твори для додаткового читання: Борис Гуменюк “Заповіт”[6] (9 кл)».

І це чудово. Виникає питання лише щодо пріоритетів: чому найрезонансніший текст Бориса Гуменюка «Заповіт» рекомендований не до обов’язкового вивчення, а як «додаткове читання»?.. Чому ми знову ставимо лише трагічні акценти, коли у цій війні ми відстоюємо свою державність завдяки неймовірно героїчному чину наших захисників?..

Тільки одна історія з творами Б. Гуменюка (включення його віршів до шкільної програми – насправді дуже гарна історія) увиразнює те, що проблема програм і підручників з української літератури залишається гостро актуальною Бо реформатори від освіти в МОНУ не виписали концепцію літературної освіти (концепцію новітньої української освіти загалом), не виставили пріоритети, акценти, не виписали цінності відповідно до стрімких суспільних і соціальних змін в українській державі. Також є проблема добору високохудожніх мілітарних текстів для вивчення у школі як канону.

Отож, новітня мілітарна література у нас є. Вагома частка цієї літератури ‒ твори Бориса Гуменюка. Осмислення цих текстів, творення на основі цієї літератури ціннісних мислеформ для українців – наступний важливий етап розвитку.

Довідка

Борис Гуменюк (30 січня 1965 р.) – український поет і прозаїк, доброволець, заступник командира батальйону ОУН (2014), військовослужбовець ЗСУ (2022), позивний «Кармелюк».

Лауреат премії ім. Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2016), Народної Шевченківської премії (2023) та низки інших відзнак і нагород, автор поетичних і прозових книжок «Спосіб захисту» (1993), «Лук’янівка» (2005),«Острів» (2007), «Та, що прибула з неба» (2009), «Вірші з війни» (2014), «Блокпост» (2016), «100 новел про війну» (2018).

Наприкінці грудня 2022 р. зник безвісти під Бахмутом.

Ніна Головченко

Фото: Олександр Вакуленко

[1] Василь Мулік.Congo-Донбас. Гвинтокрилі флешбеки. Київ : Видавництво «Білка», 2021. С. 88-89.

[2] Ніна Головченко. Поезія у прозі як один із жанрових пріоритетів письменника Бориса Гуменюка. Буквоїд. 25.07.2016. URL: http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2016/07/25/095453.html

[3] «…інтегративна характеристика особистості, якості якої спрямовані на вдосконалення себе і суспільства, базуються на особистісній активності людини та мають соціальну значущість: цілеспрямованість, здатність до подолання перешкод і до наднапруження, компліментарність, лідерство, адаптивність, розвинену інтуїцію, конструктивну агресивність і зрілу емоційність». ВУЕ. URL: https://vue.gov.ua/%D0%9F%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

[4] Юрій Ковалів. Кілька штрихів до сучасної лірики під обстрілами Буквоїд. 05.07.2022. URL: http://bukvoid.com.ua/events/culture/2022/07/05/112454.html

[5] Чи належатиме країна воїнам після війни? — Іван Семесюк. Шоубісики. 29.01.2025. https://www.youtube.com/watch?v=PSSWhsRkktU

[6] Модельна навчальна програма «Українська література. 7–9 класи» для закладів загальної середньої освіти

(авт. Заболотний О. В., Слоньовська О. В., Ярмульська І. В.) С. 60. https://mon.gov.ua/static-objects/mon/sites/1/zagalna%20serednya/Navchalni.prohramy/2023/Model.navch.prohr.5-9.klas/Movno-literat.osv.hal/04.12.20023/Ukrayinska.literatura.7-9-kl.Zabolotnyy.ta.in.04.12.2023.pdf

…