«НЕ КРИТИКУЮТЬ ТИХ, КОГО НЕ ЧИТАЮТЬ»

Відгук на книгу «Талан талановитих»: Збірка повістей та оповідань. – Кам’янське: Видавництво «Дружко», 2023. – 236 с.

У видавництві «Дружко» побачила світ ще одна часописна книжка – оповідання та повісті «Талан талановитих». Книжка автора, відомого на теренах літературного Січеслава, активіста Національної спілки письменників України, добродія Євгена Безуса. Як і в кожного автора, існують різні за літературною глибиною твори, так і в пана Євгена вони присутні в книжці «Талант талановитих».

Як зазначено в анонсі на шпальтах видання, це книжка гумору та сатири. Тому й хочеться, мабуть, з досвідченістю запеклого гурмана, швидше читати далі й далі, в пошуках глибоко авторського, притаманному тільки Євгену Безусу.

Перше оповідання – «Пам’ятник руському міру», де ліричний герой (Федор Кісточка) змальовує злиденне життя в росії, – це міфологізована історія перших днів російсько-української війни. Історія, яка вже набила оскому споживачам українських ЗМІ про те, що всі українці – затяті фашисти-бандерівці. Іноді здається, що автор пише про чорно-біле, але між рядків – різнокольоровість змісту.

Відпочивши душею на «Кашоварах», пірнаєш в картину твору «Ромашки для сержанта», оповідання, ідеологічно вивіреного в сьогоденні.

Оповідання «Остання мелодія акордеона» – одне з найсильніших. Це – космополітична література, без національного плачу та дрібноти образ, а значить, справжньовартісна. В ній виразно, пензлем художника, змальовується життя і смерть творчої особистості – акордеоніста, дитячого навчителя музики. Трагічне зацікавлення музикою через каліцтво, спричинене Другою світовою війною, і смерть вже сталої особистості під час російсько-української. Між цими датами – вервечка хмар років і роздумів-рефлексій після прочитаного читача-сучасника, змореного проявами ненависті сьогодення.

Тексти Євгена Безуса, живлячись корінням кращих зразків української літератури – таких авторів, як Павло Глазовий, Євген Гуцало, Григір Тютюнник, – дають гарні плоди в літературному садку автора.

Літературній текстурі часто притаманна властивість жити поза часовими рамками та волі автора. Пан Євген, пишучи сатиричну новелу «Броунівський рух» про управлінців Національної спілки письменників України, й гадку не гадав, що вона може зацікавити пересічного читача зовсім з несподіваного боку. Прикольно! Вона ще жива! Й там працюють живі люди-бюрократи.

Або ж летючі в наш час слова одного з героїв повісті «Рекордсмен-чаркодій»: «Знову погрози розстрілом і пропозиція стати до лав УНР. Довелося пристати. Тут обіцяли вільну Україну, а землю – то й не дуже!» Хіба це не про нас? Ні? Тоді погляньте, читачу, за вікно – представники ТЦК когось заштовхують до буса. Чи, можливо, олігархи земельку хлопцям з фронту подарують? Дякую, пане Євгене, влучили, хоча, мабуть, і не туди цілились.

Неможливо читати книгу «Талан талановитих» хоча би без натяку усмішки, адже читача постійно супроводжують комічні, абсурдні ситуації, інколи дещо гіперболізовані, але саме так можна викликати сміх. 

За словами автора, зараз не найлегші часи для нашої країни, як і для світу зокрема. Ми повинні хоча б знайти в собі сили відмовитися від жахливих пережитків минулого, від тих порядків, які встановлював будь-який агресор на нашій землі, не кажучи вже про повне вживання української мови. Ворога треба бороти, перш за все, у душі кожного українця. Бороти відданістю, патріотизмом та вірою. 

Книгу «Талант Талановитих» вартує прочитати для того, щоби пересвідчитись в ще одному таланті чоловіка листопадового віку, який в пору свого квітневого буйночубства був фізиком.

Сподіваюсь, пан Євген сприйме цю статтю не представником сучасного агресора – Федором Достоєвським, який конче не любив критики своїх творів, а усміхнеться словами американця О. Генрі: «Не критикують тих, кого не читають».

Олена Швець-Васіна,

членкиня НСПУ