Лютий
Не час ще відпуск… готувати…
І не – весні – салютувати!
Деньки ще будуть лютувати…
І нас, на міцність, тестувати.
Сніжок ще – сіяти хмаринам…
Ще льоду… ковзатись скоринам.
Носитись теплим ще хутринам…
Свистіти, світу, всім шпаринам!
Вітрам не скільки б скавучати…
Й за сонця личком, нам, скучати –
Постане, злата цвіт, на чати!..
Й покличе час… весну стрічати.
.
***
В небі, височенько, сяє місяченько…
Полем – далеченько – скаче козаченько.
–
Стеляться доріжки – конику – під ніжки…
Смикаються віжки… рос летять горішки.
–
Пір’ям хмар, рясненька, ніченька темненька…
Жметься до серденька дум тужливих жменька.
–
Світу – на краєчку – час пасе… овечку…
Днина у гніздечку… щоб знестись… яєчку.
–
Сходу – в сірій манці – виють сіроманці…
Груз проблем у ранці… й рідній у саманці.
–
В думах, сум що мичуть, журавлі курличуть…
З тіней сови кличуть… в очі морок тичуть.
–
Спогадів струмочок в милий мчить куточок…
Вишень – де садочок… і беріз – рядочок.
–
Де журав… криниці… й голубі зіниці…
Злато-цвіт пшениці… і політ синиці.
–
Мрій у плавці свічка… соловіють вічка…
Плине – часу – річка… у дозорі – нічка!
–
Тіні б’ються в зграю й сунуться до краю…
Лоно – небокраю – співу без… і граю.
–
Не на сон ідеться – боротьба ведеться…
Нить буття прядеться й хвильками кладеться.
–
Мить дзвенить не раєм… не веселки граєм…
Світ – зі всім розмаєм – царини за краєм.
–
Що ж чека… на долю, в скачці, що по полю…
Й віддається вволю… часу і роздоллю?
–
Жде гінця посвята… й сонцем шир наллята…
Чи надії м’ята… що під корінь стята.
–
Тож, дрімай не днина, най не в млі стежина…
Й не лиха година… жде хай – краю сина!
–
Не пітьми хай, брила, згорне духу крила…
В’яне най не сила… бо ж чекає… мила!
–
Хай не сонце в скиті… а в небес блакиті…
Й днів шляхи, відкриті, не туманом вкриті!
–
Най потішать очки… нив златі росточки…
І надій – листочки – скрасять всі куточки…
–
Ще не мед із лійок… світла, час, без сійок…
Ніч, очима змійок, зиркає… з-під війок.
–
Путь, не втіхи бочка, ямки й без горбочка…
Не без мрій клубочка… ягідки й грибочка.
–
Смикаються віжки… рос летять горішки…
Стеляться доріжки – конику – під ніжки.
–
Полем – далеченько – скаче козаченько…
В небі, височенько, сяє місяченько…
.
Із циклу «Мереживом трас…»
–
Благочестя крам
Є допоки ще тут –
В морі штормів і драм…
Убирай стан життя –
Благочестя – у крам.
Щоб не дух без надій –
Днів нових межи брам…
Хай не тягне на дно –
Непристойності грам!
–
Блакиттю під небес
На духу витривалість –
Ми пройдем, браття, тест!..
Як будемо, єдині,
Блакиттю під небес…
Ланами – золотими –
Вести як буде хрест…
Не будемо без долі…
І перемог… не без.
–
Богом під…
Буде так, не ти як хочеш…
І не так – як він… чи я.
Та не як бажають друзі –
А чи рідні… чи сім’я.
Буде так… Йому як вгодно
(Ним під – Небо і Земля)…
Тож, святиться хай навіки –
Вседержителя Ім’я!
–
Дерева війни
Вони замовкли…
Як то кажуть…
І світу вже –
Не цвіт покажуть.
Страшнім в Суді…
На зло укажуть…
Золою – пнів –
Свій присуд скажуть.
–
Допоки є нагода
Цінуймо кожну мить –
Допоки… є нагода.
Цінуймо цвіт краси –
Що дарить нам природа.
Цінуймо біг життя –
Не днів яка б порода…
Цінуймо світ душі…
В якій… своя погода.
–
***
Люби світ, створений, Всевишнім…
А не – сотворений – людьми.
Змирися серцем з кожним ближнім –
Оскільки Божі… всі є ми.
Стає хай зло в душі колишнім –
Добро – спасає від пітьми…
Шукай себе – у Граді Вишнім!..
Увись… махаючи крильми.
–
Мереживом трас…
Дивлюсь я навколо…
На світ весь, на нас –
Запитую в себе…
Питаю у вас –
Куди ми крокуєм –
Мереживом трас?..
І що несемо ми –
Крізь простір і час?
–
Ми у дорозі
Сьогодні так –
Не як учора…
А вчора –
Як не позавчора.
Не є ще завтра…
Й вже не вчора!
Ми у дорозі…
Відучора.
–
***
Можеш мати –
І найбільший дім…
Злото й срібло…
Й скарби всякі в нім.
Володіти можеш –
Всюди й всім!..
А чи знайдеш –
Своє щастя в цім ?
–
Надій плачевний акт
Царя знайтись у милості…
Великий є не факт –
Днів чистими із кроками…
Як йти життям не в такт.
Своєю із не совістю –
Як укладати пакт…
Душі узріти в вічності –
Надій плачевний акт.
–
***
Не гадай як буде –
А як дасть, Господь!..
З вірою – у Нього –
До життя підходь.
Манівцями долі –
Не Творця – обходь…
У Добрі й Любові…
Сенс буття знаходь.
–
***
Не дві на світі правди –
Лиш – одна!..
Границь без, краю…
Без вершини й дна.
В час всяк незмінна…
Неперехідна…
Землі – не від –
Небес від похідна!
–
***
Не надійся на панів –
А лише – на Бога…
Щоб, упевненість, була
Й світлою – дорога.
Майбуття щоб, за твоє,
Не росла тривога…
І вела тропа життя –
До… Небес порога.
–
Одному Богу…
Не думай вдома про роботу…
А на роботі – свій про дім.
Не буде спокою ні в тому –
Не знайдеш втіхи… і у тім.
Щоб мавсь на місці не пустому…
Й проблем… не лісі у густім –
Лиш одному вслуговуй Богу!..
А не слугуй… «богам» усім.
–
Прийде час…
Хто з царем живе і з Богом…
Хто – ні з Богом, ні з царем.
Як би там кому не хтілось –
Прийде час… і всі помрем!
Все, що садим і плекаєм,
Рано-пізно ми зберем…
Хто залишиться із Богом…
Хто – ні з Богом, ні з царем.
–
Рондель
Відвертаймося від зла –
І творім… благі діла.
Бо від зла – одна зола…
Відвертаймося від зла.
Де добру є похвала –
Нагорода чимала!..
Відвертаймося від зла –
І творім… благі діла.
–
***
Сій зерна справ –
А не лиш слів…
Зір милував щоб –
Квіт полів.
Щоб урожай твій –
Бог узрів…
І від плодів –
Цей світ прозрів.
–
***
Стекло вже чимало
І часу й води…
Як скресли в душі моїй…
Ваші сліди.
Й допоки буятимуть
Римо-сади…
Ви будете з квітами
В серці завжди!
–
Тут я ріс…
Перехрестя, стадіон…
Зойк сирен… акордеон.
Древня площа, скверу сон…
Автостради вітрогон.
Сіб-ріка, замостя, міст…
Дім-верхівка в повний зріст.
Шум левади, смуго-ліс…
Яр глибокий… тут я ріс.
–
Феєрична мелодрама
Скресла барв пречудних гама –
Зацвіла знов… Атакама!*
Що пустинно причаїлась…
На життя надій без грама.
Розігралася – під сонцем –
Феєрична мелодрама…
І Небес очам відкрилась –
Несказанна… панорама.
* пустеля в Чилі у підніжжя Анд
–
Холодна піч
Страшний не звір…
Не меч… не січ…
Ні навіть світ –
Вогнів без свіч.
Страшна душі
Холодна піч!..
І майбуття –
Похмура ніч.
–
Чиї б не зуби скреготали
Не при Московії… Вкраїна…
Від пут… відмичку здобула!
Чиї б не зуби скреготали…
Свою у гавань відбула.
Які б не бурі вал здіймали…
Вітрила… доля набула!
Відтак своїм на рейді буде…
Своїм не на… уже була.
–
***
Шукай себе, не де ти є –
А де тебе – немає…
Де Сонце, лагідне встає,
Небес синь… обіймає.
Надію – доля де дає –
Життя дух підіймає!..
Де щастя руку подає…
Й Любові цвіт тримає.
–
***
Як з нами Бог –
То хто нас проти?..
Стояти сміє –
Хто навпроти?
Спасуть не мури…
Ані гроти…
Хто піде –
Господа супроти!
Микола Собчук
м. Вінниця
Leave a Reply