Веріта (лат. – veritas) — істина + фобія (грец. – fobos) – страх, боязнь, побоювання. Поєднанням коренів цих іншомовних слів і створена назва поняття такого суспільного явища як «верітофобія», тобто ментальної когнітивної поведінки, яка нерідко з’являється у суспільно-інформаційних взаємостосунках між людьми. Саме таке самопритлумлення істини під час висловлення людьми своєї ментальної правди при взаємооцінках в суспільному співжитті, які М.Веллер, заявивши, що виникаюче при цьому «замовчування є фігурою брехні», (Веллер М.И. «Еретик». М.: «Издательство АСТ». 2019. С.159.- Інтернет-версія) він і назвав«верітофобією», видавши в 2018 році об’ємну книжку з такою ж назвою. («Веритофобия».М.: АСТ. 2018)
Небезпідставно звинувачуючи в цій книжці культурологів та політичних діячів з потенційно імперським «на чолі з Брюссельським урядом» (Веллер М. «Триумвират врагов – расклад сил».- ЮТУБ,7.03.2025г.) Європейського Союзу (ЄС) в нав’язуванні західноєвропейцям лицемірних постулатів верітофобної етнополіткоректності, адже, мовляв, «ця сила, захопивши всю владу, займається знищенням Європи», … «заміняючи своє народонаселення на етнос з іншою ідентичністю, з іншою культурою, з іншими традиціями, іншою ментальністю та й з іншою нарешті метою …Вони (мігранти) бажають тільки матеріальних благ — і відчепіться всі від них». (Веллер М. «Триумвират врагов – расклад сил».- ЮТУБ,7.03.2025г.) М.Веллер вважає, що саме все це формує внутрі держав демократичної Європи, та і в США, дві політичні сили. «Ці сили ненавидять одна одну»,… внаслідок чого, мовляв, виникає «третя сила – це Росія»,… «якій і протистоять дві сили розіп’ятого навпіл Заходу: одна — як соціалісти-прогресисти, друга — як традиціоналісти-консерватори, що самі по собі одна для одної вони, безсумнівно, є більшими ворогами, ніж Росія є ворогом для Заходу, з якою він може як-небудь домовитись, в результаті чого Україна залишиться в недоторканності, або ж буде повністю поглинута Росією». (Веллер М. «Триумвират врагов – расклад сил».- ЮТУБ,7.03.2025г.) «І Росія, — цим двом європейським силам, наголошує Веллер,– не є ворогом смертельним, принциповим і казна яким, А ось кожна із двох половин Заходу другій половині є врогом смертельним, так би мовити, антагоністичним». Таким чином, додає він, «із цих трьох сил – ліві Заходу є злом найбільшим, тому що вони працюють на знищення цивілізації».
Отож, хоча начебто, робить транснаціональний висновок Веллер, «Захід, не дивлячись на всі недоліки, виходить, що кращий Росії. Але це тільки сьогодні. А в динаміці все не так. Бо нинішні уряди Заходу, прогресивістські, ліберальні, соціалістичні, в динаміці вони уже знищують свій народ, щоб залишився один каркас, виїдений ізсередини і заповнений іншим вмістом»… «людьми іншої цивілізації… я маю на увазі передусім мусульманську міграцію в Європу»… яка «зовсім не збирається чим-небудь своїм жертвувати заради захисту чужих їм європейських цінностей і традицій». (Веллер М. «Триумвират врагов – расклад сил».- ЮТУБ,7.03.2025г.) Тоді як європейські «глобал-ліберал-соціалістичні ліві політсили готові пожертвувати Україною, аби у правих нічого не вийшло». Тож для них, мовляв, нехай лише «Америка на п’ятачку території України воює з Росією і переможе її. Ну а Європа буде говорить лише про цю війну, та про те, які погані «праві сили» та про найгіршого серед них, звичайно ж, Трампа». «І тоді-то, європейські ліві, мовляв, знекровивши і Україну, і Росію, … побудують інтернаціональний соціалізм в Україні. А що стосується Росії, то з другого кінця їй допоможе стати соціалістичною «ліво»-братній Китай». (Веллер М. «Триумвират врагов – расклад сил».- ЮТУБ,7.03.2025г.)
Ось так, безпардонно, з інтернаціонально ментальних позицій та інтересів етноспоріднених фінансово домінуючих «громадян світу», Веллер подає суспільно-політичну ситуацію в історично етнонаціоналізованій Європі та її взаємовідношення із все ще сугубо Московською імперською «тюрмою народів» євразійської Росіянії, намагаючись переконати своїх слухачів, що навіть після трьох років кривавої війни цієї імперії по загарбанню і знищенню сусідньої індоєвропейсько-слов’янської української нації, після постійних термоядерно-збройних залякувань цієї імперії сусідніх народів і світ, що ця ретроградно-постординська імперія має кращі цивілізаційні перспективи, ніж демократично об’єднані в господарсько-економічний Європейський Союз його культурологічно суверенно етнонаціоналізовані (одержавлені) народи.
При цьому Веллер у своєму обширно вищепроцитованому публіцистичному опусі намагається не розкривати перед своїми 150 тисячами ютубних слухачів етноментальну верітофобність своєї «триумвіратно-ворогуючої» «розкладки на три сили та боротьбу їх між собою» ». (Веллер М. «Триумвират врагов – расклад сил».- ЮТУБ,7.03.2025г.) хоча б, як було підкреслено ним самим, «не як фігури свідомої брехні, а як особливості свідомості й підсвідомості», (Веллер М.И. «Веритофобия».М.: АСТ. 2018.С.1)тобто, коли «корпоративна психологія: цінності групи щиро стають твоїми цінностями». (Веллер М.И. «Веритофобия».М.: АСТ. 2018.С.1) Вони, мовляв, мимоволі виникають тому, що ти, додає він, «не сам по собі, ти частина своєї групи. Характерна особливість верітофобії: розум як потреба розуміння відключається, а залишається розум як прагнення захистити свій усталений світогляд». (Веллер М.И. «Веритофобия».М.: АСТ. 2018.С.1) Отож, підсумовує М.Веллер, і «назвемо такий страх перед правдою, побоювання правди — верітофобією». (Веллер М.И. «Веритофобия».М.: АСТ. 2018.С.2)
Точніше ж: висловлюючись про ті «три сили», М.Веллер побоюється не власної етноментальної правди, а прагне звалити на ці немовби громадянсько-політичні сили всі негаразди в суспільствах, виниклих внаслідок нав’язаної людству неоюдейської стратегії банківсько-кредитного спрямування цивілізаційного розвитку людства, відволікаючи таким чином увагу світової громадськості від латентно-домінуючих наднаціональних етноспоріднених банківсько-фінансових «громадян світу», які все ще продовжують діяти у відповідності з давньою неоюдейською широкоформатною стратегією по притлумленню антисемітизму та етнорозвитку їх серед все культурологічно етнонаціоналізованіших спільнот досить нуково-технологічно й торгово-економічно глобалізованого людства.
Ця їхня стратегія спершу була розробленою як немовби «наукова» антикапіталістично-революційна теорія марксизму з прискореної побудови неексплуататорського диктатурно-пролетарсько-класового інтернаціонально-комуністичного суспільства (на яку було й спокусилися росіянські більшовики). Після ж краху цієї ортодоксальної теорії марксизму спочатку в Європі, а потім і в інтернаціонально-євразійському імпер-росіянському Радянському Союзі, та їхня стратегія була вже уточнююче відкоригована фінансово проспонсорованими етнотеоретиками так званої Франкфуртовської школи. «Ідеологічні вожді цього руху, –як зауважив у 2013 році відомий росіянський політолог Ігор Шафаревич, — були послідовниками одночасно Маркса і Фрейда і майже всі без винятку євреями: Адорно, Маркузе, Горкгаймер, Фромм». (Шафаревич Игорь «Большая тайна Малого народа» М.: ООО «Издательство «Алгоритм».2013.С.148)
Така корекція первісного марксистського прямого пролетарсько-революційного «нападу на суспільство» (Родбертус Карл «Капитал».СПб.1906.С.ХІХ) для дезорганізації етноціонналізованих народів і зрівняння їх з бездержавним статусом капіталовладних «громадян світу» була вже другою, після було першої корекції її ще у 1890-ті роки Е.Бернштейном. Як сказав про таку їхню вже вдруге коригуючу марксистську ідеологію і сам М.Веллер: «Суть їх вчення в двох словах: робітничий клас, сволота обжерлива, втратив своє революційне значення, він більше не хоче робити революцію. А революцію робити потрібно.. Тепер у нас гноблені люди, що страждають: всі меншинства: расові, національні, релігійні, сексуальні, і навіть жінки страждають». (Веллер М.И..»Прифронтовой глобус запущенной войні: Украина крайняя». – ЮТУБ,28.01.2025г.) Отж етно-капіталовладні «громадяни світу» вирішили вже було зробити ставку в своїй інтернаціональній діяльності по дезорганізації етнонаціоналізованих спільнот людської цивілізації на маргінально-молодіжні прошарки населення. І це їм було вдалося, що і вилилось було в короткий антицивілізаційно бурхливий, як неиовби антибуржуазно-антикапіталістичний, спалах у 1968 році хіппуючого (англ. – hippie: = хіпстер, евфемізм нарокомана) студентства. .Але все те швидко згасло.
Отож капіталовладні провідники затяжної неоюдейської стратегії для її латентного продовження вимушені були вдатись вже аж навіть певним чином небезпечного і для себе третього маневру, як до верітофобно-огудного випинання болячок цивілізаційного розвитку, але, не визнаючи і своєї вини в них, а, відволікаюче, звинувачуючи в них абстрактних «глобал-ліберал-соціалістів». Тобто, тепер вони стали вже менше дбати про власне фінансове домінування, а передусім — про відволікання уваги світової громадськості від своєї участі в створенні шкідливих результатів інтернаціонально нівелюючої діяльності банківсько-фінансової етно-олігархократії для вже явно-мейнстрімного онтологічно-природного становлення і розвитку цивілізації через оптимальне становлення і розвиток етнонаціональних спільнот людства. Тобто, вони, латентно продовжуючи свою фінансову неоюдейську стратегію, стали лише галасливо кричати: «Ловіть злодія!»
Саме такою верітофобною недоговореністю і є вся загалом потрібна і начебто відверта критична публіцистична правда М.Веллера про загрозливу зловіщість для існування і розвитку людської цивілізації певних результатів суспільно-економічної і політичної діяльності людей. Адже заразом вона є такою його етноправдою, в якій все-таки замовчується істинна суть ролі й поведінки у всьому тому, зокрема, саме і його єврейського етносу, хоча й демографічно малого, але ж занадто вже фінансово потужного, а відтак впливового, в особі таких фінансистів, етно-транснаціональних банківсько-капіталовладних «господарів грошей», («Хозяева денег».Гл.1. Большой документальный фильм «Практика заговора». ЮТУБ, интерканал «MOVER»,22.03.2022г.) як Ротшільд, Рокфеллер, Морган, Барух, Варбург, Сорос, та вже і таких світових віртуально-інформаційних монополістів як Білл Гейтс, Марк Цукерберг, та інших етноспоріднених «громадян світу».
Тому-то нині саме вони, передусім за ініціативою американського юдеомільярдера Девіда Рокфеллера, відчувши навислу над ними катастрофічну етнонебезпеку за результати свого захланного спекулятивно-торгового егоцентрично-гедоністського інтер-наднаціонального фінанасово-спрямовуючого домінування в світі, вирішили прикритись «псевдообгрунтуваннями» («Дьявольский клуб»».Гл.2. Большой документальный фильм «Практика заговора». ЮТУБ, интерканал «MOVER»,22.03.2022г.) відомих громадських інтелектуалів світу для забезпечення подальшого свого ж фінансового етнодомінування, притлумлюючи таким чином помітні уже аж як всесвітні спалахи антисемітизму, цивілізаційним попередженням про який стало було як десь-то міжнародно організоване терористичне знищення 11 вересня 2001 року високопарних Веж-близнюків Всесвітнього Торгового центру в Нью-Йорку.
Тому-то ця транснаціональна фінансова олігархократія зазделегідь сама й затіяла перегляд під своїм же контролем свою ж фінансово-економічну діяльність, немовби як для вирішення глобальних суспільно-економічних, екологічних, культурологічних і демографічних проблем розвитку людства. Отож, десь-то для запобігання повторенню єврейського Шоа (катастрофи) вже у всесвітньому маштабі, і було у 1968 році організовано саме таким капіталовладним єврейством так названий «Римський клуб», а з 1971 року для практичного здійснення все-таки контрольованих ними самими стратегічних планів цього клубу в швейцарському місті Давос розпочалися щорічні засідання, переназвані в 1987 році як Всесвітній економічний форум (ВЕФ).
Після всього цього етнопатріоричний М.Веллер і собі включився в черговий маневр досвідчених капіталовладних династій фінаансистів з відволікання уваги світової громадськості від діяльності клану етноспоріднених «громадян світу», як головних винуватців світових негараздів, натомість звинувачуючи в них абстрактних глобалістів-соціалістів, «лівих імперіалістів» (Гиндлер Г. «Левый империализм». – ЮТУБ,19.ІV.2023г.) або ж начебто як просто недалеку «шайку ідіотів». (Веллер М.И. «Шайка идиотов».М.: АСТ. 2020г.) Для чого М.Веллер у 2019 року в першій главі своєї книги «Єретик» з показовою прикрістю верітофобно обізвав гамузом всіх євреїв, правда, передусім американських, «авангардом самознищення цивілізації», (Веллер М.И. «Еретик». М.: «Издательство АСТ». 2019. С.6) адже лише побіжно сказавши, що все це через те, що «біля 70-80 % євреїв у США, будучи найуспішнішою общиною, вони в основному голосують за її демократичну партію, яка давно стала соціалістичною», (№5.Веллер М.И. «Портрет хамелеона».-ЮТУБ.216.02.2025г.) «борються за соціалізм та розширення прав меншинств — тоді як негри і мусульмани їх ненавидять та мріють нагнути й вигнать, а соціалізм неминуче призведе до тоталітаризму, концтаборів і злиднів. … Вони ідіоти і не розуміють цього? Ні, вони розумні. але цього не розуміють. Так чому ж???»,(Веллер М.И. «Еретик». М.: «Издательство АСТ». 2019. С7) — мовби подивовано перепитує він.
Адже для нього той американський, все ще як марксистський диктатурно-пролетарський, «соціалізм – це означає: держава втручається у все, керує всім, що саме держава перерозподіляє продукти, доходи і блага, … забираючи в тих, хто заробляє, і віддаючи тим, хто заробив менше чи взагалі нічого не заробив». (Веллер М. «Триумвират врагов – расклад сил». ЮТУБ,7.03.2025г.) Тоді, як соціалізм, насправді, на що було звернуто мною увагу громадськості в дослідженні «Лукавий марксизм», є не суспільно-політичний лад, а лише онтологічна умова співжиття, притаманна у всі часи і для всіх людських спільнот, як прагнення соціальної справедливості при організації свого як автономно-внутрішнього, так і зовнішнього суспільного співжиття з сусідами, перманентно перерозподіляючи у відповідності із успадкуванням від попередніх поколінь результати зростаючого рівня науково-технологічного освоєння планетарного і всесвітнього матеріально-енергетичного суспільного капіталу для забезпечення свого існування та культурологічного і демографічного розвитку.
Тому, насправді-то, кажучи словами самого Веллера, він «злісним чином», (Веллер М.И. «Гражданская война: проиграли навсегда».– Ютуб,22.ХІІ.2020г.) не роз’яснюючи марксистсько-інтернаціональну суть стратегії такого їхнього етнопротекторатного банківсько-фінансового імпер-інтернаціонального державно-бюрократичного ескамотизаційного пролетарськи-класового комуняцького соціалізму, мовляв, уже як «наукового» розробленого ними замість «утопічного соціалізму» справедливого суціль спролетаризованого суспільства, він продовжує апелювати до вже збанкрутілого жорстокого тоталітарно-державного соціалізму, який їм було вдалося організувати в Росіянії, під час краху її як монархічної євразійської імперії, замовчуючи при цьому їхню справжню суспільно-політичну і фінансову участь у всьому тому. Як вони, правда, дещо скориговано, і сьогодні продовжують діяти, як все в тій же Росіянії, так і в свті у відповідності з розробленою більше двохсот років тому неоюдейською широкоформатною етностратегією Мендельсона-Гесса-Маркса-Ротшільда для подолання европейського антисемітизму та забезпечення свого діаспорного етноіснування і розвитку, як латентного банківсько-кредитно-фінансового домінування в середовищі вже історично досить етнонаціоналізованих європейських народів.
Цю латентну етнокорисливість неодейської стратегії марксизму і було розкрито мною у 2024 році в дослідженні «Лукавий марксизм», (Климчук Л.О. «Лукавий марксизм».Київ.ТОВ «Франко Пак».2024р.) яке, на жаль, (після ліквідації нашою нинішньою владою перебудовно-демократизованої преси місцевих громад) замовчується залишковими в основному вже й етнопротекторатно-фінанасово й адміністративно притлумленими центральними українськими ЗМІ. Адже в цьому дослідженні вже обгрунтовано показано спотворення К.Марксом визначення суті капіталу лише як містичного суспільного приватновласницького феномену, експлуататорський характер якого виникає, мовляв, лише внаслідок історично-минущої власності на засоби виробництва. Насправді ж то, капітал, як обгрунтовано мною, є одвічним онтологічним матеріально-енергетичним фактором цивілізаційного становлення і розвитку людства, як однієї із гравітаційно перманентно виникаючих дискретно-квантових структур Всесвіту.. Відтак мною і було обнародувано давно назрілий висновок, що марксизм як соціально-політологічна теорія (Про «ненауковість» же марксистського ортодоксально-революційного пролетарського комуносоціалізму у 1890-ті роки резонансно об’явив ще один із молодших соратників його основоположників Е.Бернштейн, якого тоді ж спроквола, але все-таки підтримали й західноєвропейські марксисти, відтоді перетворившись вже в реформаторську партію соціальних демократів. Антиподну ж позицію стосовно вже їх, як таких, майже відразу зайняли росіянські марксисти,що уже, як більшовики, організувавши натомість в Росіянії все-таки радикально-марксистський, але уж і як ленінський контрреволюційний «переворот».) є насправді-то латентною далекоглядною стратегією капіталовладних транснаціональних «громадян світу» по притлумленню антисемітизму, що перманентно виникає внаслідок певної захланності їхньої лихварської діяльності.
Широкоформатна ж мета цієї і досі діючої неоюдейської стратегії передусім передбачає забезпечення безперешкодності банківсько-кредитного транснаціонального домінування їх в суспільно-промисловому виробництві і кругообігу товарів у відповідності уже з псевдо-нобеліантно профінансованою ними (і лише відтак — «мейнстрімною») теорією «економікс», якою вони, занадто гедоністськи-спекулятивно зловживаючи природним інстинктом самозбереження індивідуумів, як одним із стимулів суспільно-економічного розвитку, назвавши політекономічну категорію «вартість», як міру затратності матеріально-енергетичних потужностей цивілізаційно освоєного онтологічного капіталу існування і розвитку людства у Всесвіті — лише торгово-ринковою «конкурентною ціною», підмінили таким чином бізнес-торговою «економікс» закладені було такими основоположниками класичної політекономічної теорії як Ф.Кене, В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо принципи капіталістичного суспільно-економічного виробництва необхідних продуктів і послуг для забезпечення існування та культурно-освітнього розвитку етнонаціональних спільнот людства, лише як однієї із дискретно-квантових структур, які оптимально формуються і розвиваються у відповідності з гравітаційними тенденціями локацій матеріально-енергетичного космосу.
І така симулякративно-«мейнстрімна» «економікс» все ще продовжує домінувати в світі передусім як захланна егоцентрична погоня цього торгово-кмітливого етносу за безмежними «чисто» фінансово-валютними прибутками, уже аж загрозливо-катастрофічно притлумлюючи такою спрямовуючою банківсько-кредитною «економікс»-діяльністю гравітаційно-вселенську, названу було теологами як провіденціальність людства, як онтологічного фактора подальшого когнітивного становлення і оптимального демократично-структурного розвитку вічного й безмежного Всесвіту.
Адже ж така їхня банківсько-фінансова етностратегія передбачає ще ж і дезорганізаційні диктатурно-пролетарські промислово-антикапіталістичні революційні та культурологічні демографічні ситуації, які мультикультурно нівелюючи, немовби як експлуататорськи-«буржуазну», насправді ж: громадянську соціальну свідомість людей, як етнокультурних особистостей, зводячи її до спролетаризованої «tabula rasa» (лат.- чистої дошки), заради притлумлення таким чином антисемітизму, урівнення етнонаціоналізованих громадян з бездержавним статусом юдейського етносу, забезпечуючи таким чином його безперешкодне протекторатне банківсько-фінансове домінування уже в такому запрограмованому ними імпер-інтернаціонально-спролетаризованому світі, а відтак і своє «ветхозавітне» етноюдейське самозбереження й домінуючий розвиток, як богом «обраного народу».
І такий свій егоцентричний інтернаціоналізм вони подають як цивілізаційний «mainstream» (англ.- основна течія), тобто як об’єктивно домінуючу, мовляв, інтернаціональну комуносоціалістичну науково-технологічну та торгово-ринкову глобалізацію суспільно-економічного життя людства. І така глобалізація, як процес поступового перманентно-історичного взаємовпливаючого ущільнення етноспільнот людства, справді відбувається. Але ж людство як планетарна матеріально-енергетична біоструктура існує і розвивається заразом і у відповідності з дискретно-квантовою структурованістю світу, а відтак через розвиток різноманітного характеру своїх антропоструктур та планетарне простро-часове розташування їх у галактично-«астрологічному» матеріально-енергетичному Всесвіті, тобто через становлення і розвиток уже теж із все чіткішою культурологічною роллю кожної антропоособистості (як європейських прав людини), і саме так, як гуманного фактора суверенного розвитку етнонаціональних спільнот, хоча, як онтологічно правильно зауважив ще прямодуший німецький філософ Ф.Ніцше, нерідко все ще як лише «людське, занадто людське». (Ніцше Ф.Сочинения в двух томах. Т.1 М.: Издательство «Мысль».1990. С.231)
А тому-то, тверезо усвідомлюючи життєздатність таких онтологічних тенденцій, транснаціональні етно-«громадяни світу», закликаючи всі інші етноспільноти немовби до прогресивної інтернаціональної нівеліційної уніфікації, натомість всіляко фінансово організовують забезпечення діаспорно-егоцентричного існування і розвитку свого етносу, віртуально-інформаційно випинаючи його культурологічно-цивілізаційну значимість, сприймаючи будь-яку критику на адресу представників свого етносу лише як ксенофобний антисемітизм. Заразом же досить часто вони упереджено, із своїх бездержавних, але імпер-фінансово-інтер-над-національних позицій, обзивають, як немовби за антигуманний етноегоцентричний націоналізм, або ж як «фашистський» нацизм, природне прагнення і відстоювання іншими етносами й народами свій культурологічно-етнонаціональний розвиток.
Одначе, як ментально вловив і про що висловився М.Веллер в своїй вищезгаданій книжці, вся захланно-успішна банківсько-фінансова діяльність капіталовладних «громадян світу» заразом нерідко викликає в самій масі єврейського етносу вже все більше відчуття апокаліптичної приреченості їх на чергову етно-демографічну Шоа (катастрофу), тобто вже на її всесвітню маштабність, після не такої вже і давньої страхітливої, але все-таки певним чином було ще локальної трагедії, яка трапилася з ними в роки Другої світової війни, коли маси простих євреїв (на відміну від етно-своїх капіталовладних фінансистів; наприклад, відомого американського промисловця і автора єретичної книги «Міжнародне єврейство» єврея Г.Форда було у 1938 році навіть нагороджено орденом самим організатором антимемітського геноциду А.Гітлером) постали було беззахисними жертвами германського нацистсько-«соціалістичного» геноцидного антисемітизму. Адже тільки тоді, як говорять одеські євреї, з прикрістю і вияснилося: «Хто кому Рабинович?» Ось либонь саме за це відомий Артур Кестлер й «ненавидів єврейство в самому собі, але (саме десь тому-то) чверть століття воював за сіонізм», (Лазарис Владимир, інтернет-сайт) тобто за створення своєї етнонаціональної держави, бо, мовляв, саме через фінансово-паразитичну діаспорність виникаюча така сіоністська «ненависть до себе і є патріотизмом єврея». (Сакс Джонотан «Будущее время.Евреи, иудаизм и Израиль в ХХ1 веке. Заметки по еврейской истории». 2025, апрель,№4 (260). С.7)
Далебі, саме таким «патріотизмом» є і верітофобне вболівання за свій єврейський етнос Михайла Веллера. Хоча цей етнос нерідко виступає лише певнм чином проплаченим апологетичним віртуально-інформаційним хором транснаціональної банківсько-фінансової капіталовладної олігархократії, яка й формує з них, як підтвердив ще у 1897 році на Базельському конгресі сіоністів їхній ідеолог Теодор Герцль, — «унтер-офіцерів революційних партій». (Форд Г. «Міжнародне єврейство».Розділ ІХ,стор.40. Електронна версія) Саме одна з таких, марксистська більшовицько-комуняцька партія інтернаціональних «громадян світу», скориставшись з безвладдя, виниклого в 1917 році в результаті суспільно-політичної та національно-визвольних революцій в занепадаючій Росіянській монархічній імперії, і здійснила резонансно-всесвітній контрреволюційний «переворот», (Ленін В.І. Повне зібрання творів. Київ. Видавництво політичної літератури України. 1973. Т.33.С.2) захопивши було за підтримки світового фінансового єврейства та з марксистськими інтернаціонально-диктатурно-пролетарськими гаслами в ній державну владу. Саме ця влада, як така, тому-то відразу ж й організувала було в своєму уряді окремий Комісаріат з єврейських національних питань, прийнявши навіть 25 липня 1918 року перший у світі державний закон про сувору кримінальну відповідальність за сугубо антисемітизм, за яким відразу ж показово перед строєм було розстріляно десь 400 червоноармійців, запідозрених в участі в еврейських «погромах». (Рябцев И.,Назаров М. «Евреи у власти и борьба с антисемитизмом в СССР».М.: Изд-во «Русская идея».Електронна інтернет-версія,26.07.2024г.)
Отож оту внутріетнічну самокритику М.Веллера можна було б сприйняти, як він сам визнає, лише як «єретичну» культурологічну правду, якби вона не була передусім черговим відволікаючим маневром з приховування істини про широкоформатну неоюдейську стратегію транснаціональної банківської олігархократіїї «громадян світу» по забезпеченню фінансового, а відтак їхнього політичного й культурологічного домінування серед етноспільнот людства. Тобто, якби це не перетворювалося в громадсько-інформаційну ситуацію, коли, як говориться в народі, злодій найгучніше кричить «ловіть злодія!». Саме цим по суті публіцистично й зайнявся М.Веллер, справедливо критикуючи за мульткультурну толерантність правлячу чиновницьку імпер-брюсельську соціально-демократичну еліту Європейського союзу та завдаючи гостро-інвективні, але все-таки й верітофобні «Залпи правди по Кремлю» (Ютуб,16 августа 2023г.), за те, що вони, мовляв, «вам будують світ рабів» (Ютуб,22.ХІ.2022 г.), замовчуючи при цьому впливи на діяльність імпер-євразійського «Кремля» етно-транснаціональної олігархократії, яка, приватизувавши банківським способом цивілізаційно вже освоєний капітал людства, продовжує протекторатно-фінансово розпоряджатися ним і в московсько-авторитарно-розпростореній імпер-Росіянії.
Отож М.Веллер в своїх критичних, нерідко справедливих інтенціях про діяльність організаторів передусім індустріально-промислового капіталістичного виробництва та політиків відволікає таким чином увагу громадськості про негативність справжньої діяльності нині цивілізаційно домінуючих саме уже як «чистих» фінансових капіталістів, зокрема й про загальносвітову банківсько-кредитну діяльність «глибинно» етно-приватизованого Федерального резервного банку (ФРС) США, чи хоч би про так звану американську «Велику трійку», тобто про три транснаціональні гігантські ощадно-кредитні інвестиційні компаніі, які, взаємоволодіючи одна одною, розпоряджаються 25 трильйонами доларів вкладників, із 100 трильйонів таких грошей в цілому функціонуючих сьогодні в світовій економіці. (ЮТУБ канал «Гуманітарщина»,27.03.2025р.)
Саме така виокремлена відомим росіянсько-ісламським політологом Гейдаром Джамілєм, (Г.Д.Джамиль «Мировое еврейство и война в Украине».Ютуб,19 июля 2025г.) група міноритарних фінансистів, в яку він включає організоване єврейство, спекулятивно-фінансові кола та світовий криміналітет, тобто, як так названа ним «глибинна держава», й керує нині суспільно-економічним життям як у США, так і в світі. Про абстрактне існування такої «глибинної держави» в США згадують, але лише як анонімної, і М.Веллер та етноспоріднені з ним активні ЮТУБ-блогери Сергій Любарський, (Любарский Сергей «»Новый мировой порядок по-Трампу». Ютуб, апрель 2025г.) Гаррі Гіндлер (Гиндлер Г. «Агония левых».- Ютуб.6.ІV.2025г.) і їм подібні. Які верітофобно заявляють, що нібито якійсь анонімній «глибинній державі» у США завдяки її надпотужному валовому національному продукту, який сьогодні сягає вже 30 трильйонів доларів із 110 трильйонів доларів загальносвітового доходу, вдається певним чином залучати в її національну економіку значну частину капітальних матеріально-енергетичних результатів цивілізаційного розвитку етнонаціональних спільнот людства. Для чого ця «глибинна держава» (насправді ж, як етноприватизована валютна Федеральна резервна система /ФРС/ США), скориставшись з реальних потреб глобального ринку в світовій міжнаціональній валюті, витворила, відмовившись від золотовалютного стандарту, торгово-віртуальний «авторитет» американського долара, організувавши таким чином щорічний продаж національними економіками інших країн реальних товарів і послуг десь за 40 трильйонів кредитно-«резервних» лише паперових доларів ФРС США. Саме які в основному й осідають у вигляді «резервних фондів» тих країн, збереження яких ними, в свою чергу, довіряється банкам США. Ось саме так десь-то і відбувається нині мультиплікаторне збагачення етнотранснаціональної фінансової олігархократії США, які після занепаду і розпаду європейських імперсько-колонізаторських систем та розпаду так званого імпер-інтернаціонально-євразійського пролетарсько-комуняцького Радянського Союзу перетворилися було в єдину мілітарно надпотужну світову державу.
Щоправда, як все-таки правильно зауважив імпер-росіянський політолог Андрій Фурсов, в 1990-ті роки такі США заразом почали мутуалізувати в «неоімперію» тобто фінансовий «кластер транснаціональної компанії (ТНК)». (Анлрей Фурсов «Прощальный поклон капитализма» -«Мир прогнозов»,2004г. Sience) Провідником політики якого і виступала в останні десятиліття Демократична партія США в особі президентів Бушів, Клінтона, Обами, Байдена. Саме ця транснаціонально-фінансова олігархократія, захланно-дощентно викоритовуючи банківсько-кредитну «авторитетність» американського долара, як все-таки поки що національної валюти, довела на квітень 2025 року державні борги США до 36,6 трильйонів доларів, тобто 122% їхнього ВНП, (Википедия: «Государственный долг США».7.IV.2025г.) а відтак до невідворотного виникнення дефолтного краху економіки США. Самі ж вони після цього не проти будуть фінаансово переорієнтуватися, пристосувавшись до глобально-віртуального кріптовалютного обліку цивілізаційно освоєних активів матеріально-енергетичного капіталу людства.
Саме проти такої інтернаціонально-глобалістської «дощентної» політичної поведінки капіталовладних «парт-демократів» уже з позицій локально державно-американських загальнонаціональних економічних інтересів і розпочалася в США різновекторна «партійно-республіканська» перманентна політична боротьба, яку й очолив, і саме тому вруге обраний президентом США, етнічний німець Дональд Трамп (герм. Trumpf – козир, козирна масть під час гри в карти).
Правда, і після цього США, як держава, продовжує залишатися «глибинно» приватизованою потужними ТНК, а тому причини та результати цієї начебто внутріамериканської політичної боротьби можуть бути неоднозначними, як для неї самої, так і для всього світу. Адже навіть з погляду мейнстрімності нинішньої все чіткішої суверенної етнонаціоналізації спільнот людства, в якій нинішній націоналістичний американський «трампізм» постає лише як резонансний процес суспільно-економічного формування із мультикультурно-мігрантського населення США реальної своєрідно-англомовної нації американців, уже не як інтернаціонально-бездержавної етнотранснаціонально-фінансової над-імперії, а як однієї із суверенно-демократичних спільнот людства.
До речі, сам «трампізм», як пріоритетність власного індустріально-економічного етнонаціонального розвитку США, виник лише після того, як з гаслом «Будуємо кращу світову економіку!» виникло вже засноване на таких засадах в червні 2009 нове міждержавне об’єднання під акронімом «БРІК». В яке спочатку увійшли лише такі держави з натоді найбільш прискореним економічним розвитком, як Бразилія, Індія та Китай. На сьогодні членами цього новоб’єднання, як альтернативи транснаціональній «Великій сімці», стало десять держав. В число яких, після виключення з «вісімки» за розв’язану загарбницьку війну з членом ООН Україною, затесалося таке ретроградно-інородне тіло, як авторитарна московсько-імперська Росіянія, що й досі є «тюрмою народів», передусім для того, щоб після європейських економічних санкцій уже запропонувати загарбані нею сировинні природні ресурси планети на торгових ринках країн БРІК.
Крім цього, незважаючи на те що політика нинішнього президента США Д.Трампа про пріоритетність власного індустріально-економічного розвитку начебто резонує з програмою БРІК, у США в цілому продовжують упереджено ставитись до програми БРІК, адже воно вже створило як альтернативу Світовому банку і МВФ свій міждержавний банк для майбутньої дедоларизації своїх фінансів через запровадження своєї наднаціональної валюти «Азій», що, звичайно ж, вдарить по все ще існуючій банківсько-кредитній «авторитетності» американського долара та збагаченню США, як фінансової імперії ФРС. А тому-то загальна все щільніша науково-технологічна й торгово-економічна глобалізація людства як дискретно-квантової етнонаціоналізованої земної цивілізації продовжуватиметься досить суперечливо, але все-таки і через все чіткіше державне виокремлення та успадкування, захист і науково-освітній розвиток стихійно-історично виниклої культурної своєрідності своїх домінантно-етнонаціоналізованих людських спільнот.
Отож, галасливий росіянський соціологічний політолог Михайло Йосипович Веллер (який народився у 1948 році в єврейській сім’ї медиків в українському місті Кам’янець-Подільському) , заявивши, що «Трамп дотримується тих поглядів, яких я дотримуюсь уже 30 років», (Веллер М. «Меркель была агентом КГБ».Ютуб,28.ХІ.2024г.) і постав сьогодні верітофобним виразником етнопатріотичних інтелектуалів юдейського етносу, які вже виступають немовби за подальшу корекцію започаткованої було ще лідером єврейсько-просвітницького руху діячів-маскілім (івр.- просвітлених) «Гаскала» (івр.- здоровий глузд) Мозесом Мендельсоном (1729-1786), але вже було так спотвореної її ортодоксальним дорозвитком К.Марксом, що лукаво-ескамотазиційно закликав було робітничий клас до антикапіталістичної революції за побудову немовби «наукового» неексплуататорського диктатурно-пролетарського комуно-соціалістичного суспільства.
Саме так М.Веллер і постав затятим апологетом лідера Республіканської партії та вже і як нинішнього президента США Д.Трампа на інтернет-каналах Ютуб’у (YouTube) уже з естонського м.Талліна. Саме туди він змушений був переїхати з Москви після оголошення його міністерством юстиції Російської Федерації начебто іноземним агентом за його критику загарбницького нападу 24 лютого 2022 року імперської Московії на Україну, названого було нею Спеціальною військовою операцією (СВО), яка майже відразу ж переросла в затяжну жорстоку криваву широкомаштабну міжнародно-резонансну війну. Адже антиукраїнська мілітарна агресивність Росіянії існувала завжди, а стосовно вже і пост-«перебудовної» суверенної України продовжилася у 2014 році спочатку було як гібридна війна на Донбасі та окупація нею українського Криму.
У цій називаній М.Веллером експансистсько-«пропагандистській війні» Росії з Україною, співпрацюючи тоді з кремлівськими посадовцями, брав участь і він сам, заявляючи в березні 2014 року в своєму інтерв’ю у журналі “Style”, «якщо Росія благополучно приєднає до себе Крим, а на добавку ще весь Донбас, Запоріжжя, Харківщину, то це можна буде вважати, безумовно, величезною перемогою путінської зовнішньої політики». Правда, сказав це він із застереженням, що «ця перемога може бути пірровою і обернутися поразкою», стверджувально запитуючи при цьому: «Я завжди вважав, чому б це Крим повинен бути українським?» Тоді ж він під час виборів закликав росіян голосувати за все ще інтернаціоналістсько-пролетарську пост-Комуністичну партію так званої імпер-Російської федерації.
І ось в такій Росіянській «федерації», як сказав М.Веллер, є по «сьогодні феодальний економічний устрій. Але заразом в ній продовжує будуватися глобальний меншовицький соціалізм». («Веллер не сдержался…». Интервью.Ютуб, июль 2023г.) Хоча на такий його висновок відразу ж потрібно зауважити, що, після того коли «окняжіння» випередило «обоярення», як привильно пишуть деякі нинішні росіянські історики, колишнього європейського «феодалізму в остаточному вигляді в Московії, а затим і в Росії ніколи не існувало», (Русаков И.»Приключения частной собственности в России как истрия «запаздывающей! Модернизации». //Вопросы национализма.2011.№5. С.200) як і досі не існує, а існують тільки «зародки», як його, так і досі лише «зародки» приватногосподарського капіталізму, «зародки» громадянського суспільства, етногромадянських націй, демократії, конституції та ринкової соціальної економіки.» (там же) Отож поки існуватиме авторитарна Московська імперія, Росіянія не спроможна буде реформуватися в цивілізовані національно-соціальні політичні конструкції, а просто гамузом конвульсійно зачахне як транснаціонально-протекторатні фінансово-економічні регіони. Майже те саме можна сказати і про названий М.Веллером «меншовицький соціалізм».
І ось страхаючи світ такою гнилою, але термоядерно озброєною Росіянією, М.Веллер таким чином і захищає її з інтернаціоналістсько-євразійських позицій широкоформатної стратегії етнотарнснаціонально-банківської олігархократії «громадян світу», заявляючи, що «сучасна європейська гуманна ідеологія для Росії самовбивча», (Веллер М. Архаичная Россия…». Ютуб,19.03.2025г.) бо «як тільки в Росії збудується повна демократія — вона розвалиться». (Веллер М.»Кому на Руси жить хорошо».Ютуб, 20.03.2020г.) Отож, виправдуюче, М.Веллер і говорить, що саме тому-то у ній автократично і «править напівтаємний уряд», (Веллер м. «Абсурдные новости…».Ютуб,16.10.2021г.) як «негласна спілка головних олігархів країни»,(Веллер М.»Совепшенно секретно…». Ютуб, 2.07.2011г.) тобто як анклав все тієї ж світової «глибинної держави». В числі якого, до речі, є такі впливові мільярдери друзі президента РФ В.Путіна, як скарбник його статків, ініціатор військового нападу на Україну Юрій Ковальчук (Виро), крупний підприємець Аркадій Ротенберг і, звичайно ж, віце-президент Російського єврейського конгресу доларовий мультимільярдер голова ради директорів «Альфа-банку» й групи «Альфа-консорціум» та член ради директорів АО Нафтової компанії «Сиданко» Михайло Фрідман та деякі інші. А тому-то і відомий росіянсько-ісламський політолог Гейдар Джаміль, говорячи про загарбницьку війну Росіянії в Україні, зробив правильний висновок, що вона є результатом єврейсько-фінансової протекторатності над все ще імперським інтернаціонаольно-євразійським Кремлем, в діяльності якого, мовляв, «безспірно, незалежно від того, що думають і говорять його політичні чиновники, в основі своїй була провокацією і контрігрою, організованою єврейством», є «сплетеною пасткою, що організована єврейством», що «в таку пастку росіянська бюрократія благополучно попалась». (Джамиль Г.Д. «Мировое еврейство и война в Украине». Ютуб, 19.VII. 2025г.)
Відтак на все це М.Веллер лише додає, що «Путін, зрозуміло, не диктатор», (Веллер М. «Абсурдные новости…».Ютуб,16.10.2021г.) бо «сам по собі він ніхто і ніщо, людина без властивостей», (Веллер М.И. «Трамп, сделай чудо Украине!». – ЮТУБ – 24.ХІ.2024г.) тобто просто «виконавча функція, і це далеко не гірший виконавець», (Веллер М. «Русский феномен Сталина».Ютуб,13.07.2021г.) як необхідна «фігура рівноваги між конкуруючими кланами», (Веллер М. «Абсурдные новости…».Ютуб,16.10.2021г.) в число яких, на мою думку, потрібно додати ще й ФСБ Росіянії. Отож, заявив він, добре, що «Путін хоча б не антисеміт», (Веллер М. «Новый год — сдвиг по фазе».Ютуб,1.01.2024г.) хоча все це, мовляв, лише через те, що Путін досі «не усвідомлює, що він працює на західних глобалістів», (Веллер М. «Мир пора переделать». Ютуб,23.05.2024г) а відтак, мовляв, сліпо «ведучи Росію по згубному шляху». (Веллер М. «Вот где самая большая опасность».Ютуб,Беседа с Гарри Табахом) Тобто Путін несвідомо діє у відповідності з латентною широкоформатною неоюдейською інтернаціональною протекторатною стратегією вищезгаданих капіталовладних «громадян світу» і їхніх євро-атлантичних ротшільдо-рокфеллерівських покровителів. Це розуміє і сам М.Веллер, але на пряме запитання журналістки про росіянського мультимільярдера Михайла Фрідмана, про його роль і діяльність в Росіянії та як працюють його гроші, М.Веллер ухилився від відповіді, заявивши, що «це все не моя єпархія», (Веллер М. «Свет в конце либиринта: пожар не гаснет». Ютуб, 14.03.2023г.) мимоволі признавшись таким чином, що свою багато в чому справедливу критику президента РФ Володимира Путіна і його кремлівських інтернаціонально-євразійських етносоратників, він не збирається резонансно ототожнювати із замовчуваною ним далекоглядною неоюдейською імпер-пролетарсько-комуняцькою протекторатно-фінансовою стратегією «громадян світу».
Отож в публіцистиці Веллера для нас варті уваги не калейдоскопічне ставлення його до Росії, як негласного протекторату трансінтернаціональної банківсько-фінансової олігархократії, а ота верітофобність його пафосно пристрасної правди про вектори розвитку людства та ролі в цьому і його єврейської народності. Бо нарешті настала пора перейти від німих стихійних народних антисемістських спротивів нав’язуваній капіталовладними «громадянами світу» парадигмі існування і розвитку людства, спекулюючи на егоцентричному інстиктивно-біоістотному самозбереженні людей лише як індивідів. Адже для них, як стверджував відомий теоретик націонал-іудаїзму Аарон Гордон («Письма из Палестин»): «Людство, про яке так часто говорять, — всього лише абстракція». Тоді як людство дійсно існує, і завжди як планетарна антропо-система взаємозалежних і взаємовпливаючих автономно-суспільних біоістот, які історично-природно об’єднані в етнодемографічні спільноти, більшість з яких уже навіть оберегово-державно структуровані як нації, у відповідності з гравітаційно-онтологічною дискретно-квантовою матеріально-енергетичною природою людства, як частини такого ж Всесвіту. Тож пора зайнятися реальними виправленнями серйозних викривлень, виниклих внаслідок нав’язаної було неоюдейською інтернаціональною стратегією транснаціональної олігархократїї «громадян світу» своїх фінансових інтересів людству, замість його толератнтного цивілізаційного дискретно-квантово етнонаціоналізованого розвитку.
21 серпня 2025 р.
Леонід Климчук, почесний голова Коростенської
організації ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка
Leave a Reply