Напередодні Дня Незалежності України в Львівській письменницькій організації зібралися літератори, учні та поціновувачі творчості ІГОРЯ КАЛИНЦЯ – українського поета, політв’язня, шевченківського лауреата, щоб згадати його життя, творчість та приклад незламності.
Зустріч відкрив ініціатор заходу – голова Львівської письменницької організації Олесь Дяк. Він зазначив: «Коли говоримо про Ігоря Калинця, завжди згадуємо його доброго янгола – дружину, пані Ірину. Але сьогодні ми присвячуємо нашу увагу Ігореві Калинцю, адже його нещодавня смерть залишила болючий слід у серцях усіх нас». Очільник письменницької громади Львівщини розповів, що саме завдяки спогадам цього поета дізнався багато невідомого про свого батька Михайла Дяка, заарештованого, коли синові було лише шість років. Свого часу Ігор Калинець та Михайло Дяк відбували покарання в одному з концтаборів радянської каральної системи в Мордовії. Він також пригадав, що мав можливість познайомитися з рукописами Ігоря Калинця та Василя Стуса в далекі 80-ті минулого століття, які читав під платівку з колядками в виконанні Івана Козловського. Без права виносу з помешкання своїх старших друзів – родини Богдана та Марії Мельників. Згодом Олесь Дяк отримав благословення від автора «Невольничої музи» на відновлення конкурсу імені Богдана-Ігоря Антонича.
У мистецтві часто трапляється, що двоє творчих людей у подружжі змагаються одне з одним. Та історія Калинців стала щасливим винятком. Письменниця Надія Мориквас підкреслила: для Ігоря та Ірини важливішим за особисті амбіції було служіння Україні, тож вони не конкурували, а взаємно підтримували одне одного.
Велика особистість завжди вимірюється не лише творами, а й здатністю чути інших. Про цю рису Калинця говорили його колеги – поетеси та авторки прози Ольга Яворська, Марія Людкевич, Оксана Кришталева, Людмила Пуляєва. Вони відзначили, що поет рідко розповідав про себе, зате щиро підтримував молодих авторів, уважно слухав і надихав. Його спадок – не лише книжки, а й приклад життя, відданого Україні.
Коли мова заходить про моральний вибір, то не кожному він дається однаково. Петро Шкраб’юк автор книги шести елегій про родину Калинців «Попід золоті ворота», зізнався, що в ті часи багато хто, і він зокрема, відчував провину: працювали в редакціях газет та журналів, тоді як Калинець відбував ув’язнення за вірність переконанням. Творчість пана Ігоря завжди вирізнялася тим, що він не йшов на компроміс. Український письменник і політик Михайло Косів наголосив: навіть тоді, коли студента-поета відправили на «перевиховання» в трудовий колектив заводу «Електрон» (що вважалося м’якшою карою за відрахування з університету), Калинець залишався вірним собі. У своїй поезії він одухотворяв довколишні явища, в чому ідеологи вбачали прояви «буржуазного націоналізму». Через це його навіть не допустили на поріг Спілки письменників.
Молодість часто відкриває людину по-новому, і так було й у випадку з кандидатом філологічних наук Назаром Данчишином. Він розповів, що ще в студентські роки захопився поезією Калинця, а згодом у дзеркальній залі Франкового університету був вражений не лише його стилем письма, а й високим прикладом особистості. У їхніх розмовах ішлося не лише про літературу, а й про щоденне життя та політику.
Несподівані зустрічі з поезією можуть змінити життєвий шлях. Авторка романів та співачка Ольга Донеччанка пригадала, як під час студентської дискотеки на фізичному факультеті Донецького університету хтось зі студентів читав вірші Калинця. Наступного дня вона шукала їх у книгарнях міста – та марно. Лише згодом знайшла тексти вже в Інтернеті.
Слова визнання здатні змінити долю молодого письменника. Автор історико-пригодницької прози Юрій Грешко згадав, як Калинець написав передмову до книги «На псевдо “Стіна”» і ще раніше сказав: «Ви добре пишете». Така коротка, але щира оцінка стала для нього пам’ятною на все життя.
Усі ці свідчення й історії доводять: Ігор Калинець був не лише поетом і дисидентом, а передусім людиною великої духовної сили. Його постать уже вписана в літературну пам’ять Львова та всієї України як символ мужності, доброти й свободи.
Леся Бернакевич, Львівська обласна організація НСПУ
Світлини Йосипа Марухняка та Михайла Милого.
Leave a Reply