Такою була тема чергового засідання Клубу інтелігенціїі ім. І.Пелипейка, яке відбулося 29 жовтня 2025 року в світлиці Косівської центральної бібліотеки, в якій в дружньому колі зібралися ті, кому небайдуже народне мистецтво, — представники творчої інтелігенції Косівщини різного віку, професій, уподобань, освіти, фаху, серед яких — письменники, освітяни, медики, митці, краєзнавці, представники влади та організацій, бібліотечні працівники. Вела засідання Аделя Григорук.
У заході взяли участь Богдан Палагнюк — заступник голови Косівської РВА, Володимир Петричук — заступник голови міської ради з гуманітарних питань, Роман Печижак — начальник відділу культури, Володимир Козьменчук — голова Косівської районної профспілкової організації працівників освіти та науки.
Світлицю не впізнати. Стіни прикрашені гобеленими, на яких умілими руками дружини митця Дарії Приймак виткані портрети Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Андрея Шептицького. В центрі залу виставлені авторські твори Й.Д.Приймака. На стенді — публікації, посібники для студентів, культурно-мистецькі надбання митця.
Зал заповнений.
«Сьогодні — презентація лише дещиці творчих робіт талановитого майстра виробів з дерева Йосипа Дмитровича Приймака. Наш захід хоч і відбувається в час жорстокої війни з російським окупантом, але ця експозиція все ж засвідчує незнищенність духу української нації.
Від імені усіх присутніх дякую нашим незламним захисникам — воїнам Збройних Сил України, які тримають над нами небо, за можливість збиратися, проводити зустрічі зі знаменитими людьми, обговорювати цікаві події з історії, літератури і творити мистецькі дива у такий важкий для всіх час», — такими словами відкрила захід Аделя Григорук — письменниця, членкиня Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Національної спілки краєзнавців України.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих, які віддали своє життя за Україну, її світле майбутнє.
Атмосфера у світлиці тепла і привітна.
Аделя Григорук, колишня колега по роботі та проректорка Косівського інституту ПДМ, щиро й задушевно вела розповідь про Йосипа Приймака —непересічну творчу особистість, члена Національної спілки художників України, дослідника художньої обробки дерева на Гуцульщині.
Й.Д.Приймак 19 вересня цього року став лавреатом Міжнародної літературно-мистецької, екологічної премії «Corona Carpatica» («Карпатська корона»), яку йому вручили у Рахові на Закарпатті.
Про цю знакову подію, яка відбувалась 19 вересня ц.р., у рамках Днів європейської спадщини, в екологоосвітньому центрі Карпатського біосферного заповідника «Центр Європи» (с. Ділове Рахівського району Закарпатської області) детально розповів Василь Шкурган — голова Косівського районного осередку Національної спілки письменників України, який наголосив, що Йосип Дмитрович отримав високу нагороду за вагомий внесок у справі відродження гуцульського бондарства, осучаснення і розвитку традиції художнього випалювання по дереву та серію книг про народних митців Карпат.
Кілька коротких фактів із біографії Й.Д.Приймака. Народився 26 вересня 1943 року в придністрянському с. Городниця Городенківського району Івано-Франківської області. Дитинство та юність пройшли в рідному селі. Батько, добрий столяр і будівельник, навчив цих ремесел і сина.
У 1963 році юнак приїхав у Косів, щоб здобути мистецьку освіту. Гуцульське мистецтво стало вагомою часткою його життя. Навчався в Косівському училищі прикладного мистецтва на відділі художнього дерева. Набиратися знань, досвіду, відкривати сторінки гуцульського мистецтва, продовжувати багаті народні традиції навчали викладачі, серед яких — Володимир Васильович Гуз, Володимир Васильович Гавриш, Микола Юрійович Федірко, яким Йосип Дмитрович вдячний і дотепер.
Й.Д.Приймак після завершення навчання почав працювати викладачем Косівського технікуму народних художніх промислів, пізніше завідувачем відділу художньої обробки дерева, заступником директора з менеджменту, в.о. доцента кафедри художнього дерева.
Свої знання, творчий досвід уміло передавав студентам, навчав вихованців з повагою ставитись до мистецьких надбань, гідно продовжувати багаті і невмирущі народні традиції.
Й.Д.Приймак в художній обробці деревини працює в техніках різьби, інкрустації, об’ємної та рельєфної пластики, проєктує архітектурні споруди малих форм, а ще захоплюється бондарством та художнім випалюванням на дереві.
Митець став автором багатьох об’ємно-просторових композицій з дерева, зокрема пам’ятного знаку «Жертвам Другої світової війни», встановленого у м. Фірзен-Дюлькен у Німеччині (1995), садово-паркової скульптури «Щастя» у навчальному центрі «Роскош» повіту Бяла Подляска у Польщі (2004) і декоративної скульптури «Весна» у польському місті Дравно (2006).
Йосип Приймак — учасник багатьох виставок в Україні та зарубежем 1980-1990рр. XX ст. та 2000-2020рр. XXI ст., міжнародних пленерів, конкурсів — як в Україні, так і в Польщі, Німеччині, Чехії.
Творчий доробок Й.Приймака є неоціненним скарбом музеїв України і приватних збірок колекціонерів в Україні (Івано-Франківськ, Київ, Канів, Коломия, Косів), Австрії, Німеччині (Фірзен, Крефельд), Канаді (Саскатун) та США (Клівленд).
Багаторічна діяльність Йосипа Приймака належно увінчана заслуженими нагородами: Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (2007), Почесним дипломом Президії національної академії мистецтв України (2012), Почесною відзнакою секретаріату Великої ради Спілки майстрів народного мистецтва України, медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» (2013). Йому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України» (2019).
Уляна Книш, бібліографиня міської Косівської бібліотеки, ознайомила учасників з окремими авторськими виданнями Йосипа Приймака, серед яких: «Гуцульська різьба та інкрустація» (у співавт. з П.Андріюком, 1998), «Декорування виробів з дерева» (2001), «Малі архітектурно-художні форми» (2003), «Технологія художнього деревообробництва» (у співавт. з сином Д.Приймаком, 2010), які вийшли як навчальні посібники для студентів вищих навчальних закладів; краєзнавчо-мистецькими виданнями про народних майстрів Гуцульщини: «Високі обрії творчого злету» (про творчість Юрія Павловича, 2004), «Володимир Гуз» (2004), «Іван Грималюк» (2005), ілюстрований альбом «Син славного роду (про творчість Д.Ф.Шкрібляка, 2006, у співавт. з С.Стефураком), «Династія Тонюків» (2013, у співавт. з сином Д.Приймаком) та публікаціями про творчу та педагогічну діяльність Й.Приймака в регіональній періодичній пресі.
Йосипу Дмитровичу поталанило на творчу сім’ю: дружину Дарію Антонівну — відому на Косівщині майстриню, члена Спілки майстрів народного мистецтва України, за плечима якої всеукраїнські, обласні та регіональні виставки її мистецьких виробів зі ткацтва. Син Дмитро — старший викладач кафедри образотворчого мистецтва та академічних дисциплін КІПДМ ЛНАМ, творчо працює у ділянці станкового, монументально-декоративного мистецтва та іконопису, учасник багатьох виставок.
Засідання пройшло цікаво й захопливо, воно нікого не залишило байдужим і припало до душі кожному з присутніх, що насолоджувались і надихалися мистецькими витворами — різьбленими тарілками, бондарськими предметами, оздобленими художнім випалюванням. А ще розглядали фотографії, які зафіксували різні події із життя Йосипа Приймака: закордонні поїздки, заняття зі студентами, спілкування з творчими людьми, каталоги виставок.
Цього дня для Йосипа Приймака звучало багато слів вдячності та поваги, які поєднувалися зі щирими усмішками, квітами, пам’ятними дарунками.
Вітали Йосипа Дмитровича із вагомою відзнакою заступник Косівського міського голови Володимир Петричук, начальник відділу культури та туризму Косівської міської ради Роман Печижак, заступник голови Косівської райдержадміністрації Богдан Палагнюк, який, зокрема, зазначив: «Йосип Приймак — творчий маестро, який виховав не одну плеяду майстрів, які відроджують та пропагують гуцульські традиції, надбані роками нашими дідами-прадідами».
Багато теплих слів про Йосипа Приймака як митця, колегу, педагога звучало із уст колег по роботі, викладачів Косівського інституту: Катерини Сусак — заслуженого працівника освіти, першої ректорки Косівського державного інституту декоративного мистецтва, Романа Кабина — колишнього викладача іноземних мов, який, як і всі присутні, висловив особливе захоплення експозицією гобеленів та емоційно прочитав поезії Тараса Шевченка, Михайла Сорича — історика, волонтера, Світлани Крицкалюк — викладачки Косівської школи мистецтв, Любов Чупринчук — викладачки Кутської школи мистецтв.
Подарунком та справжнім сюрпризом для Й.Приймака стала прем’єра пісень «Моє рідне село Городниця» у виконанні вокального тріо — Сайнюк Олександри, Радиш Мілани та Чупринчук Вікторії, вихованок Кутської школи мистецтв. Пісень на поетичні рядки майстра було дві: перша на музику Любові Чупринчук, а другу написала композиторка, викладачка вокалу Кутської школи мистецтв Лариса Чупринчук. Обидві пісні дуже сподобались слухачам і вони щиро аплодували їх творцям та юним дівчаткам-виконавицям.
Йосип Приймак слухав пісні з хвилюванням, з ледь помітною сльозою на очах, бо вони написані на слова його власного вірша про любе серцю місце —«колиску дитинства, до якого кличе синівська любов».
Наприкінці зі словами подяки виступив сам художник-майстер, який зазначив: «Моєю метою є прагнення пробудити зацікавлення сучасників до унікального виду деревного промислу — художнього бондарства на Гуцульщині. Адже до середини ХХ ст. бондарство як допоміжне заняття розвивалось у багатьох селах Гуцульщини. Можемо назвати досить відомі осередки — Брустури, Ясенів, Криворівня, Річка, Великий Рожен. Широким був асортимент бондарських виробів: посуд для зберігання й транспортування води й молока, зберігання й переробки сільськогосподарських продуктів, посуд обрядового призначення. На превеликий жаль, нині бондарюють лише поодинокі майстри старшого покоління. І страшно подумати, що це ремесло може бути втраченим…З наступом технічного прогресу незаслужено відходить на задній план народне мистецтво, а разом з ним і його творець — народний майстер. Над цим треба задуматися нам усім. Адже основа народного мистецтва стає хиткою, знецінюються творіння рук митців, а це все є фундаментом, на якому тримається культура нашого народу».
Його слова були прийняті з увагою та розумінням авдиторії. Насамкінець учасники зустрічі під акомпанування Лариси Чупринчук виконали для Йосипа Приймака величальне побажання «Многая літа».
Марія ПОРОХ,
членкиня Клубу інтелігенції
ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».
Світлини авторки та з відкритих джерел.
Leave a Reply