Я двічі почитав томик творів Чеслава Мілоша. Це його вибрані поезії – Utwory Wybrane – укладені ним самим в Кракові у далекому 1996 році. В Україні ж їх надрукували аж у 2008 році у видавництві “Юніверс”. Знаменита серія тим, що знайомить вітчизняного читача з доробком Нобелівських лауреатів: Клод Сімон, Еліас Канетті, Вільям Батлер Єйтс, Андре Жід, Альберт Камю, Самюель Бекет та багато інших.
Пропонований нам автор є польським прозаїком, перекладачем, есеїстом, літературознавцем, юристом. У моєму ж сприйнятті Чеслав Мілоша завше був поетом, хоч у анотації пишеться, що автор є також творцем художніх, наукових та публіцистичних творів, які належать до скарбниці польської і світової культури і які, поки що, відомі в Україні знавцям польської мови. Лякає мене оця конструкція “поки що”, страшить тим, що не всі знають польську мову і далеко не всі можуть дотикнутися до інших граней Мілошевої творчості. Звісно, перекласти поезію значно простіше, ніж цілий роман. До перекладацтва поетичних надбань Ч.Мілоша долучилася когорта великих українських письменників. Це покійний Дмитро Павличко (49 перекладених поезій), знана в Європі та Україні Оксана Забужко (6 перекладених поезій), до них приєднається й Сергій Жадан у пізніших виданнях. Звичайно, драгоманами Чеслава Мілоша стали подекуди й вужчі спеціалісти, які не мають такої грандіозної слави: Наталія Білоцерківець (35 перекладених поезій), Станіслав Шевченко (6 перекладених творів) та багато інших. Найбільше ж переклала Наталія Сидяченко – 53 твори. Написала також і ґрунтовну передмову до вибраного Чеслава Мілоша.
Чеслав Мілош – це грандіозна, мультикультурна особистість. Змалечку він знав литовську, польську, московитську мови. Далі вчив французьку й англійську мови. В студентських роках пан Мілош належав до прогресивного літературного угруповання “Жагари”, здобував правничу освіту, видавав свої твори й шукав себе. За своє життя потерпав, як від нацистів, так і комуністів. Провідними темами його творчості були: католицька віра, пошук власної мови вираження, пошуки сенсу буття й духовність людини в часи існування тоталітарних держав. Мав високі літературні відзнаки, належав до поважних творчих спілок, у 1980 році йому присуджено Нобелівську премію в галузі літератури з формулюванням: “за безстрашне провидництво, з яким він показав незахищеність людини в світі, що страждає через конфлікти”. Його життя й творчість охоплює все двадцяте століття. А помер Чеслав Мілош із початком Помаранчевої революції в Україні в 2004 році у досить поважному віці – 93 роки.
У вибраному томику Чеслава Мілоша читач може познайомитися з творами з 12 збірок. Зокрема, це рання лірика: “Три зими” (1936 рік), “Порятунок” (1945 рік), “Денне світло” (1953 рік); зрілі збірки: “Король Попіль та інші врші” (1962 рік), “Зачарований Гутьо” (1965 рік), „Місто без імени” (1969 рік), “Де сходить сонце і куди сідає” (1974 рік); пізні твори: „Гімн про перлину” (1981 рік), “Неосяжна земля” (1986 рік), “Хроніки” (1987 рік), „Далекі околиці” (1991 рік), “На березі ріки” (1994 рік), „Це” (2001 рік). Тут він знайде ще й промову, яку пан Мілош виголосив під час отримання Нобелівської премії, лекції про недуги нашого сторіччя (Свідчення поезії).
Серед океану поезій автора впала мені в око поема “Світ”. Стрункий ритм, заглиблення в дитинство, пошук справжнього світу серед безлічі інших світів дуже вабить до прочитання цього творіння класика польської літератури. А ось що пише авторка передмови Наталія Сидяченко про “Світ”:
“У воєнній поезії Чеслава Мілоша сформувався зрілий, поліфонічний стиль, який з цього часу становитиме фундамент усієї його подальшої творчости. Характерною у цьому плані є удавано “наївна” поема “Світ”, що видається оманливо простою, а насправді являє собою метафізичний трактат. На виникнення “Світу” і на його форму вплинуло знайомство Мілоша із творчістю Вільяма Блейка, а також величезне прагнення, щоб зовнішнє поневолення не спричинило внутрішнього. Саме тому в його поемі, написаній у реальному світі руйнування й нищення, поетичний “Світ” залишається непорушним із притаманним йому ладом і гармонією. Образ батька, який окидає поглядом рідну околицю, набуває метафізичного виміру “отця”, тривають віра, надія, любов. Ідея твору вибудовується за принципом контрасту до місця й часу його написання: знищення дійсности у конкретному просторі й часі не означає загального кінця світу, кінця поезії” (з передмови).
Ще досі в XXI столітті Чеслав Мілош непізнаний до кінця українським читачем. Ще досі нема повного зібрання його творів українською мовою. Часи змінюються, міркую, що Чеслав Мілош ще вповні розкриється на українському ґрунті.
Ярослав Карпець
Leave a Reply