Про Піднебесну українською написано не так уже й багато, але лише в жанрі мемуаристики. Книгу про побут, культуру та архітектуру китайців «В країні рижу та опіуму» 1936 року випустила забута нині письменниця-львів’янка Софія Яблонська. Оповідки «Маленькі подорожі великим Китаєм» написала наша сучасниця Людмила Пономарьова. Існують навіть поезії: авторка з Кіровограда Людмила Скирда, свого часу проживаючи в країні лотоса, створила великий цикл віршів «Подих Китаю». Але художнього з динамічним сюжетом роману, за яким можна б знімати дораму, ще не було. І цьогоріч такий з’явився. Це – роман Юрія Грешка «Вайгожень» («Іноземець»). Мабуть, цей історичний, пригодницький, з елементами детективу та лінією кохання (бо куди ж без неї?) твір, де оживають історичні постаті, ще довго залишатиметься першим і єдиним. Бо щоб написати щось подібне, потрібно глибоко зануритися в цю одну з країн висхідного сонця, в її культуру та спосіб мислення її народу та ще й мати хист до художнього сюжетотворення.
Можливо, хтось не зрозуміє, чому автор дав своєму романові назву Вайгожень». Цьому є пояснення. Читаючи есеї наших співвітчизників, які навчаються чи працюють у цих краях, можна зустріти думку, що яким би добрим хлопцем ти не був, ти ніколи там не станеш своїм, а завжди будеш іноземцем. І це нормально. Не треба ставати своїм, а залишатися собою. Але якщо ти шануєш чужі звичаї, шануватимуть і тебе. Це ми бачимо на прикладі головного героя роману «Вайгожень» – ченця і корабельнийого лікаря Нікколо Молінарі.
Книга цікава тим, що Юрій Грешко вивів у ній виняткову для сімнадцятого століття постать львів’янина Міхала Боїма. Першовідкривач Китаю для Європи, він не просто ним подорожував, а системно його вивчав, знав з середини, створив перший науковий опис китайських рослин з малюнками, лікувальними властивостями та застосуванням, перевівши їхні фантастичні за народною уявою особливості у наукову площину. Все це дає відчуття, що Піднебесна значно ближче до нас, ніж ми собі уявляємо.
Художня книга про країну символу п’яти стихій сприятиме зацікавленню українською тих, хто нею ще, на жаль, не розмовляє. Бо коли читач переконається, що українською спілкуються імператори та придворні книги, то по-новому відчує звучання нашої мови і, можливо, захоче вивчати її.
Без перебільшень «Вайгожень» – одна з найяскравіших книг у доробку Юрія Грешка і хотілося б подальших творів про цю далеку країну. А вони, напевно, будуть. Бо питань китайської філософії і методів китайських бойових мистецтв автор епізодично торкався вже і в деяких попередніх своїх романах. То ж щиро віримо: «Вайгожень» – це лише початок.
Презентація роману, що відбулася в рамках виїзного засідання секції історичної прозиУ Львівському артцентрі «Дзиґа», зібрала колег по перу, знайомих та шанувальників художнього письма. Враженнями від роману «Вайгожень» поділилися голова Львівської письменницької організації та заслужений діяч мистецтв України Олесь Дяк, доктор педагогічних наук та професор Григорій Васянович, поетеса Юлія Каспрук.
Леся Бернакевич, Львівська ОО НСПУ
Leave a Reply