За часів Радянського Союзу влада приховувала інформацію про те, що в цій країні жили інваліди, адже такі люди жодним чином не вписувалися в стандарт «ідеального суспільства». На жаль, до сьогодні існує тенденція розглядати інвалідність як вирок – вважається, що раз так склалася доля, людина не може розраховувати на повноцінний розвиток із суто медичних причин. Звідси нібито логічний, але нелюдський висновок: інвалідам не потрібно створювати умови для розвитку, активної суспільної діяльності, освіти.
Не можна без душевного сум’яття і якоїсь внутрішньої напруги спостерігати за муками та фізичними вадами дітей-інвалідів. Навіщо вони прийшли в цей світ? Чому вони народилися калічками, глухими, неповносправними? Щоб мучити нас своєю присутністю, докоряти нам, а чи, може, вчити нас чомусь, віддзеркалювати нас у собі? Хтозна. Щоб відповісти бодай на одне з цих запитань, треба відчути присутність такої дитини в своїй родині. На думку тоді спадає тільки стара, як світ, істина: ніхто від такого хреста не застрахований.,.
Минулого тижня, в рамках відзначення Міжнародного дня інвалідів, у Чортківському комунальному центрі «Дорога в життя» було проведено районний фестиваль дитячої та юнацької творчості для дітей з обмеженими можливостями «Повір у себе». Хворі діти засвідчували своїми ангельськими голосами любов до своїх найніжніших, найчарівніших матерів та вихователів і закутинами своїх маленьких і зболених сердець озвучували мрію – бути здоровими.
Дякуючи районній владі, чортківському прокурору віднедавна центр «Дорога в життя» змінив свою прописку, тепер він знаходиться у приміщенні школи-інтернату. Тут дітям створені, ніде правди подіти, належні умови і найголовніше, знаю це по своїй донечці, діти дуже хочуть живого спілкування між собою у цьому, я б сказав образно, центрі людського милосердя. Вони, знаю точно, сьогодні просять св. Миколая, аби районна влада допомогла йому, цьому найшанованішому серед дітвори святому, організувати їм ще автоперевезення з власного дому, де вони крім стін нічого не бачать, до цього «будинку теплоти і високої гуманності». Діти вірять, що люди, які нині при владі, обов’язково допоможуть їм вирішити і це складне питання, а вони проситимуть Господа Бога у своїх молитвах за це їм обильної благодаті.
Володимир ПОГОРЕЦЬКИЙ
