Відкритий лист до редакторів літературної періодики

Сьогодні Україна змінюється. І в цей важкий і доленосний час, вона потребує оновлення в письменницькому Слові. Розвиток літератури необхідний для створення нової демократичної України. Важливо, щоби голови письменницьких організацій, редактори газет і журналів, усвідомили потребу в оновленні літератури, і давали б можливість пробиватися новим літературним течіям і напрямкам…

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО РЕДАКТОРІВ ЛІТЕРАТУРНОЇ ПЕРІОДИКИ

Сьогодні Україна змінюється. І в цей важкий і доленосний час, вона потребує оновлення в письменницькому Слові. Розвиток літератури необхідний для створення нової демократичної України. Важливо, щоби голови письменницьких організацій, редактори газет і журналів, усвідомили потребу в оновленні літератури, і давали б можливість пробиватися новим літературним течіям і напрямкам. До таких, в українській літературі належить некстмодернізм. Україні потрібне друге дихання, новий виток розвитку. Українські письменники здатні збагатити оновленням не лише наше Слово, але й світову літературу. І для цього ми повинні перестати блокувати і всіляко утискати самих себе. Працюймо на розвиток розквіт нової української літератури, і України.

Микола Істин 20. 03. 2014 рік

ПРЕЗЕНТУЮ НЕКСТМОДЕРНІЗМ

Вдосконалення і розвиток культури та менталітету, є безсумнівною потребою людства. Одним з таких шляхів поступу вперед є розвиток літератури, і її новий напрям – некстмодернізм. Складова некстмодернізму в моїй літературній творчості вміщує в собі класичні морально-етичні цінності, як будівельні матеріали, але без консерватизму, тільки як елементи побудови нової системи цінностей. Від модернізму, який заснований на концепції домінування форми над змістом, з художньою суб”єктивністю, і який не є мистецтвом для широких мас, некстмодернізм відрізняється принципово новим підходом до свого кола поціновувачів. На моє переконання літературний некстмодернізм має бути для широкого кола читачів. В некстмодернізмі форма вже не домінує над змістом, а ідея проявляється в художній формі. Від постмодернізму некстмодернізм успадковує мистецьку свободу і толерантне ставлення до культурного розмаїття. Але постмодернізм не пробує покращити світ. А моя мета некстмодернізму це вдосконалення і розвиток, і в цьому його наступність. В некстмодернізмі є своєрідні шляхи розвитку космізму… Некстмодернізм це нештучно створений мною літературний напрям. Він проявляється внаслідок еволюції літератури, мистецтва, філософської думки, і не тільки в моїй творчості, і в окремих творах моїх колег, з заснованого мною в 2011 році літературного об”єднання “Планета Наступного Слова” (м. Івано-Франківськ). Прояви некстмодернізму вже присутні в творчості багатьох українських поетів і прозаїків… Нині формується нова література, і вона вже пробивається до читача, з оновленими філософськими моделями світобудови. В цій статті, я хочу привідкрити завісу нового в літературі, і презентувати некстмодернізм в своїй творчості. Проте, нагадаю,що лише сам твір є тілом літератури, тому, тільки в ньому може бути матеріальне підтвердження некстмодернізму, його арти-факт, і відкриття…

Микола Істин 1972 р.н. — поет, есеїст. Дебютував в 2000 році в мистецькому альманасі <<Нащадки Митуси>> (<<Дністрова хвиля>>, м. Галич). Друкувався в колективному збірнику <<Привітання життя>> (<<Каменяр>>, м. Львів), в газетах <<Скелі Довбуша>>, <<Світ молоді>>, <<Дзвони Підгір’я>>, <<Анонс-контракт>>. В 2002 році твори поета відзначені на Івано-Франківському літературному конкурсі <<Обережно, щойно пофарбовано>>. В 2003 році друкувався в журналах <<Перевал>>, <<Дзвін>>, <<Літературний Чернігів>>, <<Дивосвіт>>. За період з 2003 по 2011 р. Розповсюдив в літературному середовищі ряд своїх самвидавчих та рукописних збірок поезії і есеїстики: <<Космос душі>>, <<З галактик…>>, та інші… В 2011 році ініціював створення літературного об’єднання <<Планета Наступного Слова>> (ПНС). Організатор презентацій та різноманітних літературних заходів <<Планети Наступного Слова>> в Івано-Франківську. Разом з іншими учасниками літоб’єднання ПНС друкувався в газеті <<Відкрий очі>>, в журналі “Перевал”. Оприлюднював свої твори в ефірі ТРК <<Вежа>> (м. Івано-Франківськ). В 2012 році друкував вірші та літературно-публіцистичні статті на тему розвитку літератури в газеті <<Знак питання>>. Публікації в 2013 році : в журналі “Золота Пектораль”, “Пороги” (Чехія), в різноманітних інтернет-виданнях. Брав участь в перформансах “Світло широко заплющеними очима”, “В анфас” (режисер Ольга Годзюр). Видав самвидавчу збірку поезії та есеїстики “Літературне відкриття” (яку презентовано на літературному вечорі “Перезавантаження”, в книгарні “Є” м.Івано-Франківськ, 8 жовтня 2013 р.). “Літературне відкриття” розміщено в електронній бібліотеці “Чтиво” (також поезії і есеї представлено в електронних бібліотеках: “Український центр”, “Буквоїд”, та на різних літературних сайтах) Організував літературний захід “Нова поезія на “Планеті Некст Логос” (Обл. бібліотека ім. І. Франка, 26 листопада 2013 р.) На початку 2014 року, написав, і опублікував в інтернет-виданнях статті : “Що таке некстмодернізм”, і “Відчинені двері некстмодернізму” (в яких позиціонував свою творчість як некстмодернізм, і сформулював своє бачення цієї нової літературної течії) Живе в Івано-Франківську.

ДРУГІ ВСЕСВІТИ

***
Вірю в космічних людей,
як в творців світів ідей,
особистостей з особливих материків,
з ще не відкритих планет - провідників,
нових рукописних небес...

І сумніваюсь
в пересічній цивілізаційній стадії,
в бездумній юрбі, як стаді,
котре, гонять пастухи геополітичні
на пасовища економічні,
видаючи владний батіг
за культурний оберіг.

Я хочу законів, які давали би кожному простір свободи,
як місце для власної світобудови -
свого сонця добра,
і землі його правди,
і щоб для літер літератури цифри не були б за перешкоди,
та законодавче підгрунтя не прокладало би зайвих меж
для феномену людських можливостей...

Бажаю аби в країні -
був і мій край,
а не руїна -
з мрій.

Тому, на противагу політичним ідеологізмам,
презентую некстмодернізм,
як розвиток філософії нових світів
в людях, і їх дивовижних відкриттів...

Літоб"єднанню
"Планета Наступного Слова"
присвячую

ПЛАНЕТА НЕКСТ ЛОГОС

Це здіймання в атаку
під кулі сарказму, і чавлення іншості танком.
Вірші у самвидаві як цвіт на морозі, у березні,
перші ластівки в літературній весні.
Сісти за ці столи
як престоли ,
через подолання-
передпрезентаційного хвилювання,
до плювання на загальноприйняті погляди,
І живого читання прози свободи,
що була донині, обмежена догмами наче гратами.
Та уміння триматися стильно
(тими, кого для миті цієї народжено)
перед журналістськими фотоапаратами.
Цей несанкціонований захід,
як невідомої зірки схід,
не запланований методистами,
викликає в пересічного кар"єриста-
недоумкувате здивування,
як і у всіх псевдоморалістів , які після бою-
привласнюють мундири упавших героїв.
Ось вам -
Чиновникам продажним.
І літературщини клопам книжним.
Інші світи...
І другі Всесвіти...
Що не вкладаються в голови конформістів.
І виходять за межі консервативних змістів.
Цій убогій країні,що не знала розквіту.
І недосконалому світу.
Неокласикам.
Від Некстмодерністів.
Ось вам- вірші віртуальної контркультури,
креативної версії , нової літератури...

***
Некопіювальні,оригінальні поети
пишуть твори наче проекти,
вириваються з епохи примітивної культури,
віршують,
віщують,вершать,
а рукописи їхні виходять за межі часу і простору...
І перед кабінетів дверима закритими ,
знаходять двері в собі,цв"яхами долі не забитими,
як вихід , як відкриття
ще незнаного буття...
Та надсилають тексти малозрозумілого
як листи із майбутнього,
до людства, що оділо тимчасові етичні цінності
матерій далеких провінцій
периферії життя Земної цивілізації.
Ці поети -
мають слова за мечети
що прорубують шлях
в світоглядних хащах мов в джунглях,
пробиваючись до блага,
до Бога,
до джерела,
до ідеала...
Співставляють тисячі слів улабораторії свого життя
як добра багатоваріантне розмаїття,
пробують -
винаходити проби -
матерій майбутнього щастя.
Тільки такі, дивакуваті,
що без віршів нікроку
що записують їх,на усьому ,що попаде під руку,
навіть на сірникових коробках,
у своїх доробках -
проникають у сутність ідеї у слові
у дивній своїй поетичній промові,
із мовної глини
як з першоцеглини
змоделюють в душі - невідоме,нове,всеможливе...

* * *

Взяти чистий аркуш паперу,
написати на ньому -- як все має бути,
принаймні там, де є ти,
з твоєї точки зору істини --
який ідеал існування у Всесвіті має посісти...
Ці слова, що надцінні довірити комп'ютеру,
та розіслати по інтернету
усьому світу,
як свою формулу екстазу,
мов частину всесвітнього пазлу,
як свій проект,
чим, власне, і є -- текст.
Всі книги,
і блоги,
все людство --
є вихід за межі програми,
пейзажу природи за рами,
крок в інше єство.
І в своїй неповторності
на частотах своєї душі, у її абсолюті
одягнутись у всесвітні тіла,
і до доброгармонії з Богом
відкрити реальні дороги...
Певно ідолам ще не одним --
бути скинутим у Дніпро,
як світоглядам другорядним,
доки народить народ досконале добро.
Чисті аркуші авторам віршослів, на Землі роздавали,
без брехні напівправд,
непростий людський труд, --
опишіть ідеали.

* * *
Життя вбране --
в одежі традицій.
Опаспортизоване --
відділками поліцій.
Прономероване --
адміністраціями податкових інспекцій.
Виведене --
на орбіти цивілізацій.
За законами яких --
жити країні, і людині.
І найвпливовіший бог доль людських --
то всюдисущі гроші,
які як кровоносна система суспільства
присутні в кожній людинці як у клітинці суспільного життя.
І ми насходинці технічних амбіцій
помічаєм утопічність морів фінансових систем
лише з приходом тілесної смерті.
А я не проти традицій, еволюцій, і будь-яких цивілізацій.
Я лише хочу щоб все було по-душі і цьому житті.
І щоб кожна особистість що є територіально неагресивною
мала право на свій спосіб добро-життя
в толерантній ментальності державобуття,
в тому числі і право бути насправді істинно вільною.
Бо ми спутали справжній свободи смак,
як приручені революцією батога коні
на яких уздечки економік,
і хомути епох
осідлані любителями верховодити людськими табунами.

***
Сняться мені незнайомі сайти
де заходжу слухати ще не написані пісні,
сняться потяги котрими їду
в ще не заплановані поїздки...
Лиш не снишся мені ти -
що наяву виходиш на зупинці
в паралельні світи
які не перетинаються.
Лиш десь в душі залишається
відчуття твого значення в майбутньому...
Це все інтуіція - компас душі
не простий інструмент виміру
для заплутаних доріг,
загублених світів,
і ще не прокладених орбіт
де зможуть перетнутися навіть паралелі
у сферах що нині за межею досяжного...
Певно це воно,те шосте чуття
як маловідома здатність душі
(на відміну від обчислювальної машини)
вираховувати природу дива...

* * *
Створити сайт --
мов райський сад...
Де корабель космічний -- флешка.
Й навіть мобілки есемеска
несе в собі найвищий сенс...
В мій віртуальний світ --
повір.
На моніторі як душа,
а тіло стукає по клавішах.
Всесвітня павутина електрона --
скидає книгу паперову з трона.
Бо покоління що прийде без блату,
ніхто не вдіне в розкіш фоліанту,
за гроші не придбають собі слави
його безстрашні вільні самвидави.
А розлетяться світом інтернету
відверті вірші космосу поетів,
і загоряться зорі з їхніх творів,
закрутяться планети із промов...
Це інші інженери ідеалів.
Це модельєри всесвіту обнов.
Крізь конформізм, і догми кон'юктури
це пробивається нова література.

БУНТ ТЕКСТУ

Вибухає --
Коли тиск
на текст
цензурною стрілкою вже зашкалює.
А закон ставлять вище свободи слова,
і він безцеремонно обриває чиюсь розмову,
нахабою -- чіпляється до всіх
і втручається в усе.
Коли гроші олігархів на території твоєї країни --
виявляються її окупантами.
А спустошення моральне -- то, не від бомбардувань руїни,
а після пограбування власними чиновниками.
Полеміка заворушення розпочинається з тління невдоволення,
і з їдкого диму обурення.
Коли політики стають занадто схожими на пройдисвітів.
А на місце творчої еліти пропихаються гламурні дурисвіти.
Бунти ідей назрівають --
коли глобалізація
нав'язує всім свою цивілізацію,
а незгідних під корінь зрізають.
Коли держава хоче бути над народом,
а не з народом.
Тоді, багряним заревом спалахує бунт тексту.
В час його буревію --
гострі прописи букв
нагадують сокири та коси селянських повстань
безкомпромісними словами
як революційними загонами
штурмують речення бунтівні
засади панівної брехні...
Бунти текстів --
руйнували -- колоніальних імперій устої,
від них зазнавали поразок найсильніші армії в історії,
найжорстокіші диктатори боялись цього бунту --
більше будь-яких битв.
І Шевченкові вірші --
не що інше як бунт.
Україна є країною бунтівних текстів,
вони -- спротив тоталітарності літератури і країни,
в них виверження антидругорядної словоукраїни,
прорив блокади з бюрократичності,
визволення творчої зоряності --
красою, добром, всеможливою силою слова.
Текстобунт --
ударною хвилею здригає інтернет
і увесь світ,
ураганом зриває тверді палітурки
і з пусто-порожніх книг.
Атакує незручними запитаннями,
і перемагає несподіваними відповідями...
Наступ тексту це свобода мови,
і на його сторінках,
у своїх промовах, --
описуймо ідеали розмаїття
в гармонії Всесвіття...
Вільні твори як космічні світобудови душі --
скинуть вицвівші догми із панівної ніші.
Бурі текстів --
мов грози із хмар темно-синіх поетичних світів,
що написані нами,
напоють словами --
світогляди,
для буяння, для розквіту, для всецвітіння,
без них неможлива прийдешня
убрана в обнову поезії й прози, принадна
бунту світлого, -- літературна весна.

* * *

Я п'ю цей мед життя...

Й красу жіночих тіл --

як землю райську відкриваю в відчуттях.

Вином і хлібом мій накритий стіл.

Милуюсь всіма дивами природи.

Знаходжу простір істинний свободи.

Скарб задоволення збираю звідусіль,

його дає людині навіть сіль.

Я вчуся у Землі --

як лікувати долі,

як забирає смерть

усе, що треба стерти,

як проростає знов на місці втрати цвіт.

І розумію, що усе лиш передмова,

прелюдія зірок,

зародження від слова,

світ -- репетиція, він тільки перший крок

до Всесвіту вистав

матерії прем'єр --

Тому писати став,

Щоб час цей не подер,

Щоби знайти світи,

і з віршів збудувати --

галактики ідей

і суті ідеалів,

де всеможливе щастя

в Всесвітніх відчуттях...

В Земних чорновиках праобрази, ескізи,

в котрих у Бога певно є потреба,

коли душі людей майстерні Неба...

* * *

Бачу в твоїх очах невідомі світи,

незнайомі планети в просторах космічних,

непрочитані мною слова почуттів,

і мовчання в них райського співу птахів,

заглядаю у їх глибину загадкову

і втрачаю в юрбі цю красу, випадково,

як в оманливім леті зозулі

вже не відшукати тебе на Землі,

випадає все з колій, і кане у лету,

лиш не впадуть вірші перехожим під ноги,

не опалі листки --

не накриють сніги,

бо в поета перо чарівне, всеможливе,

бо мені не дано все прийняти як є,

бо поет у душі переписує світ,

де вірші -- це зірки, дум матерій проекти,

і будує незнані з любові планети

розмріявши Всесвіт

до щастя всецвіття...

Сотворити із слова свій космос душі,

Дарувати галактики віршів --

всім людям Землі,

це поетів -- орбіти, і долі.

* * *

Вербально, перформансом, візією, --
проявляються у інтернеті поети,
на орбіти здіймаються наче планети,
приходять весною.
Тут живуть як вигнанці з реальності,
чи то агнці, пророки поезії у віртуальності.
Схід і захід тут їхньої слави.
Застигають, на сайтах закинутих, їхні забави.
Голограми примар
без контакту із їх авторами...

Всесвіт вмре без поетів, потухнуть зірки,
зникнуть за динозаврами люди,
і забуті боги, в саду райському гладити будуть трухляві гілки,
і нікого й нічого не буде.
Бо все втратить свій сенс, без красивої мудрості слова,
без зерна, як полова.

Усе менше читають...
І стомився Пегас перевозити гній,
заповідних віршів його крила чекають...
Вимирає поезій невизнаний геній.

І поети, -- лише особливі,
ті, що сонце запалять в душі,
що від їхніх поривів
предмети й слова стають сущі,
зможуть жити у всіх добрих сенсах й світах.
І не впадуть на стратах.
А проникнуть у сутність буття
всеможливих матерій всещастя...

Оприлюднені в часі та просторі вірші --
як сходи,
ведуть в ідеали,
у вище...

***

То є велика справа
для малої людини
з далекої від досконалості планети
десь на задвірках неосяжного Всесвіту
мріяти про ідеали життя,
розкроювати і зшивати
в досконалі форми
філософськими ножицями і голками
матерії буття...
Варто стати астрономом
що відкриває зірки не лише в небі
але й в собі,
бо в людині теж є свої галактики з ідей
і планети чуттєвих втілень
що сяють в її душевних просторах...
Це дійсно діло
для тлінного тіла,
розпізнавати як мапи кладів Земних,
підбирати ключі як до раю Небесного,
у свої всеможливі
всесвітні втілення добра
в найяскравіші сонце-щастя,
в гармонії з усіма
людьми, богами, світами,
з усім -
таємничим і ще невідомим Всесвітом...
Поети планети
то душ людських космонавти
і ідеали існування засновані ними
будуть сяяти десь
в найпрекраснішому бутті
що є метою биття їхніх сердець...

ЛЮДИНА

Фройд шукав не там,
бо як би не вдивлятись в викривлені дзеркала сновидінь,
справжньої людини всеодно не побачиш.

Лише свідомість, що зложена з безлічі ідей
висловлених мовою, є - галактикою
де люди запалюють своє сонячне добро,
та оселяються на планетах любові,
й відкривають гармонійні орбіти свого космосу думок
для процвітання, і щастя, як найвищого задоволення
матеріями життя !

Жити на Землі
втіленим в матерії чуттєвих задоволень,
і старатись віднайти на ній
свій маленький рай -
доброгармонійний з природою , суспільством,,
і державою ( котра не повинна бути диктатором
по-відношенню до людської особистості,
а має стати другом...)

Використати Земну сходинку -
для освіти душі,
збагачення її досвідом матерії,
і ідеями свідомості...

В Душі - мапа у Всесвіт, міст до раю, план ідеалу...

Бути поетом - це як архітектором взаємодії
задля всещастя Всесвіту,
збагачення себе його всескарбами.
І поділитися з ним світу свого дарами...

* * *
Майстрові слова невизнання не страшне наче пустеля,
бо посеред людської пустоти
слова лиш справжні спраглим за джерела
і дереву з ідеї прорости.
В безоднях, в безнадіях, там де мрії ----
знецінились мов висохлі моря,
лиш той не пропаде, в кого в душі -- ріки поезії,
і береги добра.
Як сотворити із нічого щось живе --
заклав Творець у дивний дар поета.

З самоосмислення першооснови небуття
з'явилося, заколосилося усе.

Так літератора перо --
випише гори, і поля, і зорі...

Матеріальні сяйва міст мов міражі,
без світла мудрих слів погаснуть неживі.

А у пустелях розцвітуть сади --
невиданих літературних див.

* * *
Все що треба,

Підводячи слово до Неба,

ці світи що з Землі проросли

зберегти у душі

наче в Шатлі,

мов майбутні панети з ідей,

як комети контексту,

вірші зерно-зорі,

сонця космосу мовні

посіяні серед людей...

І за позаземною орбітою

Недовідомі, найдальші галактики

розприкрасити добротою

винайденою людиною...

З філософської фляги --

всеможливістю форми і змісту життя --

відродити --

зів'ялі часи і простори буття...

Як алхімік, з пробірок,

із формул думок --

вдосконалити Всесвіт...

Ідеального щастя дорога

Веде від людини до Бога...

Домовина ж не дім...

Всі поразки людські на Землі

Мов загублені іграшки

десь у дитинстві,

що не варті плачу ще дитячого людства.

Всесвіт все відшкодує --

людині

що диво у слові збудує...

* * *

Вища література --
це вихід
із матриці тоталітарної культури.
І вхід
в вільний світ цінностей,
де вибір побудов
власних світобудов.
В доброгармонії всесвітностей.
Справжня поезія -- не ідейне сміття,
а проекти ідеалів буття --
з безлічі планет і зірок усещастя
в душах людських
і в орбітах поєднаних з Богом.
За всесвітнім порогом,
ще недовідомим,
що є спільним домом,
задоволення всевідчуття того раю,
якого всі сущі шукають.

УКРАЇНА

Україна -- це я, це мова моєї душі,

що вибудована зі Всесвіту слів сущих,

і подарована мені моїми предками,

моїм народом,

це багатомільйонний простір людського розуміння

і спілкування.

Я поважаю всі нації, всі мови, та діалекти

як сузір'я, галактики, інші планети,

і співчуваю тим, хто забув мову свою,

якщо навіть надбав сто інших,

бо він все одно втратив багато себе, своєї душі.

Розбудую свій світ зі словоскарбів

і підіймусь зі своєю мовою до ідеалів всіх світів Земних і Небесних,

і хай перекладають її цінності на весь мовний Всесвіт.

КУЛЬТУРА

В неї безліч облич,
до яких припасовані мундири, та ділові костюми,
екранізовані персонажі,
і змодельовані перехожі.
Її риси творило античне мистецтво, й епоха Відродження,
її душу складали з молитв, і сонетів
прадавні жерці, і народні поети.
В ній історія людства, як сходження.
Вона вбрала мене у одежі часів,
намістила в міста, прив"язала до чисел.
Та, коли це здалося в"язницею, захотілось втекти,
геть, у зоряне небо, у інші світи...
Панна ця, промовчала до мене карпатськими горами
гордо,
українським сплакнула дощем,
вітром прошепотіла : із майстерні, не йди їз нічим.
І вертався до неї неначе у серце своє.
Як учений, досліджував думку, до атомів. Що вона є ?
У лабораторії космосу ( власній ) душі -
мої списані стіни, у формулах віршів,
тут в пробірках - слова,
на сторінках поля, і культури просторів обнова,
тут ідеї спалахують сотнями сонць,
це любов, і добро Земне
множене
на всеможливість
людських долів
як експериментів Богів.
Є в культури історії шлях до зміни усього,
у рядках найпрекрасніших змістів,
в формулах ідеалів живого,
ця історія - кожен хто став її плоттю, й душею світів,
в кого очі і голос її, хто світогляди
є, і сліди.
Ми по-сходах культурних пластів
із Землі, йдем до Всесвітів...

Микола Істин