Зазвичай виготовлення братської свічки має дуже давнє походження. Він сягає своїм корінням у сиву давнину, ще задовго до прийняття християнства, але після охрещення Русі роль свічок значно зросла. Без них не обходилась жодна культова споруда. Свічникарство було обов’язковим атрибутом церковних братств.
Вважалося, що робити їх можуть люди лише старшого віку. В Україні, де пасічництво мало усталені традиції, свічки переважно виробляли з воску, хоча тепер до них додають різні домішки, як-от парафін. Гніт («світило») робили з пухких ниток – валу або з суканого пасма льону.
У нас і сьогодні на Стрітення кожному прихожанину в церкві роздається т. зв. стрітенська свічка, яка, як кажуть, має велику силу, дуже помічна при різних хворобах, сімейних негараздах, відвертає грім від хати, варто лише її запалити в оселі.
Фото Ореста Лижечки