Легендарній селянці-революціонерці із Тернопільщини 3 травня виповнилося б 75…
У кожної революції є свої неписані символи. Уособленням народної стійкості на Євромайдані став козак-буковинець Михайло Гаврилюк. Героїнею Майдану 2004 року була непосидюща надзбручанка Парасковія Королюк. Їй тиснули руку політики вищого дивізіону, вона «ставила на місце» головного комуніста Симоненка, пікетувала круглий стіл Ющенка з Януковичем, дискутувала з Ахметовим і Шуфричем, намагалася примирити Віктора Андрійовича з Юлією Володимирівною. Померла восени 2010-го, готуючись дивитися телешоу Савіка Шустера. Можна не сумніватися: якби «баба Параска» дожила до цього часу, разом із сотнями тисяч українців у листопаді-лютому її запальний голос було б чути на київських барикадах…
Про знамениту пенсіонерку зі села Дорогичівки Заліщицького району розмовляємо з її донькою Світланою, молодшою медсестрою Товстенської селищної лікарні.
– Після смерті мами багато допомогли нам добрі люди, – згадує вона. – Низько кланяюся Миколі Катеринчуку, помічникові Юлії Тимошенко Михайлу Лівінському. Микола Дмитрович має нас за сестер, а ми його – за брата. У будь-якій справі до нього звертаюся. Чи то з медичних, коли хто з рідних захворів, чи то з правових питань – він передзвонить і порадить, як вчинити. Мою племінницю Вікторію, яка вчиться на юриста, взяв до себе на стажування.
Колишній голова Тернопільської облради Олексій Кайда допоміг із встановленням пам’ятника, приїжджав на його посвячення. На могилі нашої матері був колишній голова Івано-Франківської облради, а нині віце-прем’єр Олександр Сич. Оце на Провідну неділю прийшли ми на цвинтар, а там – великий букет квітів, навіть не знаємо від кого.
Коли мами не стало, я зверталася по допомогу і до Ющенка. Прийшло повідомлення, що мого листа у нього отримали. Але відповіді ми не дочекалися…
Звертаємо увагу пані Світлани, що знімок на пам’ятнику Парасці Василівні – кольоровий, рідко де таке побачиш…
– Сестри спочатку не хотіли цього, боялися, щоб фотографія з часом на сонці не зблякла. Я наполягла. На цьому фото моя мама – як жива. Зобразили її з нагородами, щоправда, там вони не всі. Крім державного ордена Княгині Ольги і медалі «Ветеран праці», наша мама заслужила церковний орден Св. Варвари, знак «Гвардія революції», почесну відзнаку Спілки офіцерів.
Виготовляли пам’ятник з граніту у Коростишеві на Житомирщині. Разом з установкою це коштувало дві тисячі доларів. Хтось написав в Інтернеті, що ми начебто випрошували гроші у поляків. Неправда! Гроші мої сестри Маруся і Ганнуся зі своїм сином заробили. Одна працювала у Польщі на фабриці парфумів, друга – у пекарні. І зараз працюють там, бо в Україні роботи не мають…
При згадці про Євромайдан пані Світлана пожвавлюється:
– Я разом з 20-річним сином Олегом була там. Реєструвала людей у Будинку профспілок, працювала у медичній частині Українського дому. Не признавалася, що я – донька «баби Параски», бо відразу б налетіли журналісти. Але коли все ж майданівці дізналися, були приємно здивовані. Мала при собі фотографію мами, то подарувала її Кличкові. Зустрічалася на Майдані також з депутатами Порошенком, Яремою, ведучим на сцені Нищуком. Згадуючи нашу маму, всі тепло вітали мене. В офісі БЮТу дотепер її портрет висить на всю стіну…
– Якби жила «баба Параска» – пішла би на Євромайдан? – цікавимося.
– Аякже! Була би першою там. Стояла б з тими студентами, які пішли на барикади. Разом з усіма пішла би штурмувати «Межигір’я» Януковича. Наша мама від дитини патріоткою була – маленькою носила у ліс їжу партизанам УПА…
Зачіпаємо тему нинішніх бід у країні:
– Біля українських воріт – війна. Сепаратисти на сході розперезалися. Що на це сказала б ваша мама?
– Виступала б за єдність. Закликала би: «Люди, миріться, бо Україна – одна. Не діліть державу на частини!». До речі, наш тато – зі сходу, з Харкова… А Путіну сказала би: «Схаменися, чоловіче!».
Пані Світлана розповідає, що її шкільна вчителька Ганна Рибчуник зі села Садків зібрала всі статті, фотографії про «бабу Параску» – сподівається оформити цей матеріал у книжку. Каже, що хата, де жила Парасковія Василівна, нагадує їй музей.
-У всіх кімнатах портрети нашої мами. Всі її речі залишилися на місці. Курточка помаранчева висить у шафі на вішачку. Все мамине бережемо – бо воно нам дуже дороге…
http://www.wz.lviv.ua/