Щорічний історико-культурний фестиваль «Мамай-fest», що традиційно відбувається на базі міського історичного музею у Дніпродзержинську, завершився. Сьомий рік поспіль вчені і митці з України та з-за її меж зібралися в одному з потужних індустріальних центрів Наддніпрянщини, щоби поділитися творчими здобутками, пов’язаними з легендарним образом козака Мамая.
Невичерпна енергія засновниці фестивалю і директорки музею Наталі БУЛАНОВОЇ вкотре дала можливість науковцям і акторам, художникам і письменникам оприлюднити відтворений ними невмирущий символ українського духу. Приємно, що цього ювілейного року від дня народження Кобзаря до традиційної підтримки фестивалю міською владою долучилися Національна спілка художників України та Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса ШЕВЧЕНКА.
Традиційно фестиваль було відкрито круглим столом істориків та етнографів «Українське козацтво в етно-культурному просторі Наддніпрянської України», в роботі якого взяв участь відомий історик Запоріжжя, професор Арнольд СОКУЛЬСЬКИЙ. Трохи згодом увагу гостей і відвідувачів фестивалю привернув майстер-клас з петриківського розпису, проведений відомою народною мисткинею Наталкою РИБАК. Варто зауважити, що один з творів цього майстер-класу залишився в музеї як колективний витвір практично всіх учасників цьогорічного дійства.
Не можна оминути увагою виступ столичного театральної групи «АZAM» під керівництвом Алли ЗАМАНСЬКОЇ. Цього разу, вже втретє, цей колектив прибув з театральним читанням в українському перекладі твору Арно Шмідта «Левіафан, або Найкращий з усіх світів». Гармонійне сполучення тексту і музики, що супроводжувала читання, викликало неабиякий захват присутніх. Сподіваюся, не буде перебільшенням твердження, що участь у фестивалі заслуженого артиста України Тараса КОМПАНІЧЕНКА стала не просто традиційною, а неодмінною зірковою окрасою, до якої тягнуться шанувальники не лише з нашого міста. Цього разу виступ талановитого кобзаря тривав понад три години і неодноразово переривався щирими оплесками.
Полотна художників об’єднані акцією «Мамай єднає Україну» з усіх областей, включно із загарбаним Кримом, природно вплелися до всеукраїнської експозиції «Україна у знаках і символах» та створили колективний образ єдиної України. Анатолій ФУРЛЕТ, Олександр ЧЕГОРКА, Андрій НАДЄЖДІН, Наталя ЗЛЮЧА, Володимир ПАДУН, Євген ЛЕЩЕНКО, Григорій ЧЕРНЕТА, Гарнік ХАЧАТРЯН, Ірина КРАВЧЕНКО та інші художники склали колективний образ українського оборонця і митця козака Мамая. «Тільки для «бЕндерівців» – таку викличну назву має персональна виставка майстра витинанки, малярства і графіки з обласного Січеслава Андрія ПУШКАРЬОВА, своєрідність техніки і неординарність образів котрого набули особливої яскравої ноти в образотворчому сегменті фестивалю. Споглядальну і зосереджену тишу виставкових експозицій розшматував виступ запальний виступ етно-гурту «ВЕРТЕП» під керівництвом Тимофія ХОМ’ЯКА. Ось де виявився пломінкий характер українців – попри спеку, підспівували і пританцьовували всі!
Започаткована поетом і перекладачем Сергієм ЗЛЮЧИМ чотири року тому фестивальна сторінка «КОЛО СЛОВА» вкотре зібрала талановиті особистості з цілої України: місцевий старожил поетичного цеху Володимир СІРЕНКО, майстри поетичної сатири Григорій ГАРЧЕНКО і Володимир ЛУЦЕНКО з Січеслава (Дніпропетровськ), самозаглиблений Олександр КОСЕНКО з Кіровограду, емоційна львів’янка Маріанна КІЯНОВСЬКА, відкритий у ліричному слові лауреат Шевченківської премії Анатолій КИЧИНСЬКИЙ з Херсону та й сам організатор літературної вітальні філософічний Сергій ЗЛЮЧИЙ щедро ділилися зі слухачами думками і поетичними образами. Фраза одного зі слухачів «наплакалися від сміху і смутку» говорить про справжність і висоту почуттів, що бриніли у виступах поетів.
Останній день фестивалю був присвячений мандрівці учасників до Нікопольського краєзнавчого музею для ознайомлення учасників з войовничим побутом і предметами матеріальної культури козацькою старовини. В цей же час містяни мали зустріч з доцентом Харківського національного університету ім. Каразіна відомим мовознавцем Миколою ЗУБКОВИМ, який презентував ювілейне, не цензуроване видання «Кобзар» Тараса Григоровича ШЕВЧЕНКА, видане до 200-річчя українського Пророка. Про успішність презентації говорить непомітність часу, що сплив у захопливому монолозі вченого.
Надвечір третього фестивального дня, вже від’їжджаючи, зі смутком і сподіванням всі учасники в один голос дякували організаторів фестивалю і обіцяли наступного року підставити творче плече безсмертному Мамаю.
Дмитро ВІТЕР