Уже багато років поспіль чортківчани відзначають традиційний день народження свого міста на свято Верховних Апостолів Петра і Павла. Цього разу День міста подарував його жителям та гостям незабутні враження свята, радості, яскравих емоцій і вражень, а ще – запальних танців, ігор та веселощів. Усе це мали змогу побачити і відчути всі, хто завітав у міський парк культури та відпочинку, де пройшли урочистості, присвячені дню народження рідного міста.
Зі сцени привітали Чортків з 491-річчям міський голова Михайло Вербіцький, правлячий єпископ Бучацької єпархії УГКЦ Дмитро Григорак, голова районної ради Володимир Заліщук, заступник Тернопільського міського голови Леонід Бицюра.
Шарм урочистостям надала участь у святкуванні польської делегації, вручення міським головою Михайлом Вербіцьким відзнак почесним громадянам Чорткова. Це звання отримали Мирослав Мотюк, Любомир Білик, Юхим Макотерський, Володимир Губіцький.
Важливо, щоб юні чортківчани знали історичну та культурну спадщину міста, де вони народились і ростуть. Адже минуть роки і згодом, маючи вже власні родини, їм буде що розповісти про рідне місто своїм дітям.
***
Місто Чортків розташоване в мальовничій долині річки Серет, найдовшої із приток Дністра в межах Тернопільської області, на перехресті шосейних доріг, що ведуть на Теребовлю і Тернопіль, Бучач та Івано-Франківськ, Заліщики та Чернівці…
Це одне із стародавніх міст нашої держави, історія якого невіддільна від історії українського народу. Воно овіяне легендами, багате пам’ятками давнини, культурними традиціями. Тут живуть чесні і працьовиті люди, які невтомною працею і бережливим ставленням до пам’яток історії засвідчують свою незгасну любов до рідного міста, свої високі патріотичні почуття.
Уперше поселення над Серетом згадується в історичних джерелах 1427 року, відтак в актах Галицького земського суду 1458 року, де воно називається селом Чартків Теребовлянського повіту, що належить Іванові Прандотичу (Прандоті). Документально засвідчено, що у місті Галич на з’їзді представників руської шляхти 1427 року “Прандот з Чарткова” поставив свій підпис під присягою на вірність королю Владиславу Ягайлу. Шляхтич Іван Прандот гербу “Пом’ян” із селища Чартки Серадзського воєводства отримав від короля Ягайла після Грюнвальдської битви 1410 року в довічне користування з правом передавати у спадок нове поселення на правому березі річки Серет.
Переселившись зі своєю родиною у це село, Іван Прандот дав йому назву того населеного пункту, в якому народився, про що свідчить польський історик Марик Сьцісьляк, посилаючись на авторитетні джерела. Згодом нащадки шляхтича змінили прізвище Прандот на Чартковські. Це одна із небагатьох версій походження назви Чорткова. Деякі краєзнавці схиляються до думки, що назва міста над Серетом походить від слов’янського слова “черьт” (черть), в перекладі на сучасну українську мову означає очерет. Річка Серет, особливо у середній течії та у її верхів’ях, дуже заболочена і такі місцини заростають болотною рослинністю. У заплавах річки росте багато видів очерету. Звідси й походить назва зарослої очеретом місцини, що передала ім’я поселенню.
Неписана історія Чорткова сягає глибини віків.
У районі Синяково на лівому березі річки Серет археологи знайшли залишки практичної діяльності первісних людей, вік яких сягає 40-100 тис. років до н.е., а в районі Кадуб було знайдено свого часу залишки трипільської культури. Та найбільш цінною археологічною знахідкою, яка має безпосередньо прив’язку до району Старого Чорткова, а не його окраїн, є унікальна знахідка в травні 2005 року на території входу на овочевий ринок. Там археологи віднайшли на триметровій глибині ліве крило житла (ймовірно, що це була напівземлянка), кут печі і залишки кераміки, що належать до епохи ранніх слов’ян кінця так званої черняхівської культури VI ст н.е. Ця унікальна археологічна знахідка на території Старого Чорткова, дає підстави твердити, що саме з цього городища бере свій початок сучасний Чортків.
Уже в 1522 році король Сигізмунд І Старий своїм привілеєм надав спадковому власникові села Юрієві Чартковському грамоту на володіння цією територією, а поселенню над Серетом статус міста і Німецьке право. Такий привілей надавав містові дозвіл на заснування цехів. Німецьке право, а також дерев’яний замок, споруджений під Вигнанською горою (кін. XIV – поч. XV ст.) сприяли швидкому заселенню і зростанню міста, розташованих на вигідних торговельних шляхах.
На долю міста випало немало тяжких випробувань: десятки воєн, численні облоги, пожежі, пошесті, інші лихоліття та катаклізми. Протягом всієї своєї історії він входив до складу різних держав: Речі Посполитої, Турецької Порти, Австрійської та Російської імперій, ЗУНР, Польщі, Гітлерівської Німеччини, УРСР. Нині місто Чортків – районний центр незалежної Української держави, на території якого поряд у мирі і злагоді живуть представники різних національностей та народів.
Не раз Чортків зазнав спустошень і руйнувань. Його жителі вперто підіймали зі згарищ свої домівки, своєю працею та талантом народні майстри мурувалися кам’яні споруди. Знову гордо здіймались у небо бані церков.
Володимир Погорецький.