Я б ніколи не подумав, що мене в Чорткові може пошити в дурні якийсь дрібний приватний підприємець. Правда, обдурив він, “бізнесмен” Вадим Цимбалістий, який має свій власний магазин комп’ютерної та оргтехніки на вул. Монастирській, не мене, а мою дружину, яка віддала йому на заправку картридж для принтера laserjet 8150N.
Цей торгівець, вірніше його працівниця, навіть оком не моргнувши, “здерла” з жінки за таку “допомогу” одну тисячу гривень (див. на товарний чек). В інших містах, що межуть з нашим райцентром, вартість такої послуги коливається у межах 450-ти гривень, а в Чорткові, складається таке враження, окремі підприємці списують розцінки зі стелі.
Мої знайомі комп’ютерники з Івано-Франківська і Тернополя кепкують з мене: “Не нервуй, цей шмекер трохи підчистив твій сімейний бюджет, але переживеш…”. Мене при цих словах аж злість розперає: що в такому випадку робити? “Виписати” пану Цимбалістому “подяку” із занесенням шпильників в “хлібне місце”? Накатати скаргу в якісь контролюючі органи? Але які в нашому місті “органи”? Гнилі, як бабчині зуби.
Єдине, що можу зробити (до Великодня цього робити не хотілося), то засвідчити сам факт підприємливої обдираловки у надсеретовому місті, бо впевнений, що таке нахабство у нашому Чорткові не можна допускати/терпіти. Сьогодні сей торгівець обдурив мене, а завтра когось іншого… Будь-який корінь зла, переконаний твердо, треба рубати під корінь.
Володимир Погорецький.
Якби у Чорткові була влада, то би того не було. Але у нас всюди споживацькі інтереси “що я з того буду мати”. То може цей горе-підприємець ділиться з тою горе-владою у місті щоб його не чіпали. Так що пане Володимире вашу 1000 грн поділили. Копайте глибше, може щось викопаєте цікавіше.