Вчора Чортків відзначав свій черговий день народження, який традиційно припадає на свято Верховних Апостолів Петра і Павла. Зозуля накувала йому вже 492-ге літо. Забігаючи наперед, скажемо: відсвяткований день міста, не став, як то було обіцяно міською владою, «пошануванням українських героїв». Лише зранку, коли у кафедральному соборі Верховних Апостолів Петра і Павла відправлялася Архиєрейська Служба Божа, художниця з Тернополя Марія Ділай представила на суд чортківських глядачів виставку живопису українських митців “Майдан Гідності”. На серці тоді було затишно і сонячно…
Загалом празникування відбувалося у міському парку культури і відпочинку, де у торгових наметах лилося пиво, смажилися шашлики, продавалися сувеніри, солодощі, зі сцени лунала музика, але людей було негусто. Зі святом чортківців вітали міський голова Михайло Вербіцький, голова Тернопільської ОДА Олег Сиротюк, заступник голови Тернопільської обласної ради Сергій Тарашевський, голова Чортківської РДА Віктор Шепета, настоятель церкви Непорочного Зачаття о. Григорій Канак… Поважних вітальників слухало лише кілька десятків містян, широкий загал авторитетних людей міста цей захід свідомо проігнорував. Не хочеться вірити у містику, але Боже Провидіння так розпорядилося, що якраз на відкриття урочистої частини і впродовж неї, коли виступали вже названі особи, а міський голова ще й пошановував знаних чортківців нагородами, падав невеликий дощ. Чогось подумалось: душі небесних воїнів, мабуть, які віддали/віддають життя нині за Україну, скорблять десь там у високості, через те, що ми не можемо позбутись тілесних утіх, граємось у фальшивий патріотизм, служимо вірою і правдою лише мамоні, не можемо витравити із себе фарисейський дух, свідомо брешемо, обмовляємо… Мова йде саме про ці речі, а не про пісенне наповнення святодійства, як дехто помилково думає. Навпаки, коли нам сумно, ми молимося, збадьоруємо свій дух піснею. Пісня українця завжди наснажувала до боротьби, інших важливих справ. Не сприймає розум лише пісень демонічних, бо відомі випадки, коли після концерту окремих артистів молоді слухачі вчиняли насилля.
Після «торжественної» церемонії» концертна програма продовжувалася, молодих людей чимраз більшало, послухати виступ «Тріоди» зібралась вже і «юна сотня» слухачів, увечері розважав чортківську молодь і Дзідзьо на чортківському стадіоні, який, до честі артиста, увесь свій гонорар передав на потреби армії. А перед тим прихильники творчості Ірини Зінковської запитували: чому заслужена артистка України не приїхала в Чортків, як про це напередодні писав наш журнал? Ми жартома відповідали: міська рада «відмовила їй у візі» в сивочолий Чортків, бо Ірина Зінковська – приятелька головного редактора журналу. Але «Золота Пектораль» обіцяє запросити молоду співачку на своє свято (фестиваль «СлОвію») тоді, коли закінчиться в Україні війна.
Скоріше би вже закінчилась ця проклята війна, бо кожного дня в українські родини вривається непоправне горе, безперервним потоком ллються сльози вдів і сиріт. Правда, потім нас чекає війна “міжсобойна” – за людську порядність, чесність і гідність. Друга війна буде значно тривалішою, але вже без річок невинної крові.
