Безглузде запитання, дасть відповідь більшість читачів. Є така євразійська нація, нація-колонізатор, бо підкорила своїй колонізації кілька десятків дрібніших націй, є її колоніальна імперія – Російська Федерація займає східну половину території Східної Європи і Північну Азію.
Нації з юридично-офіційною самоназвою росіяни нема нині на землі. Нація, про яку мова йде вище, має самоназву руська нація.
Як і коли утворилася ця нація, хто був її творцем?
До монголо-тюркського (татарського) завоювання українська нація населяла всю Східну Європу від Уральських гір на сході до Заверховиння на заході, від гір Казки (Кавказ), Сур’я (Азівського) і Українського (Чорного) морів на півдні до Балтики, Білого і (Студеного) Баренцового морів і мала до 1169 р. на цій території могутню державу Велике Князівство Україна, яку удільні князьки поділили на незалежні держави-князівства. Монголо-тюркські колонізатори на завойованих українських землях-князівствах – Болгарській Україні, Рязанській Україні, Владимирській Україні, Чернігівській Україні, Переяславській Україні, Київській Україні і Галичо-Волинській Україні – утворили монголо-тюркську колоніальну імперію Алтай-Орду (Золоту Орду), українським князівствам надали статус Улусів (автономій за їхнім адміністративним поділом – Рязанський Улус, Київський Улус тощо). Батай-хан придумував, як заборонити і замінити українцям назви Україна та українці, бо ці назви кличуть їх до боротьби з колонізаторством. Йому нагадали, що українці – землероби. В давнину на захід від Києва землеробити називалося арушити (рушити землю), землеробів (не націю!) називали арушитці або руситці (руси, похідне русини, руснаки, книжне – русичі). На Лівобережжі і в степу землеробити називалося аріти (орати), землеробів (не націю!) називали арійцями. Батай-хан строго по-ординськи заборонив назви Україна та українці, ярликом (указом) 1243 року ввів для українських улусів-автономій назву Русь (Землеробія), а для українського населення – руси (землероби). Тепер автономії називалися, наприклад, Чернігівська Улус-Русь. Київська Улус-Русь, Галичо-Волинська Улус-Русь тощо. Так мусили писати в усіх офіційних державних документах, історіях. Щоб залишитися при владі в автономії-улусі, українські великокнязі мусили з дарами їхати до Батай-хана, витримати допит, отримати ярлик на управління і титул великокнязя-хана. Так було незмінно майже століття, до 1320-их років.
У цей час виросла військова міць держави лісовиків Литви. Вони в битвах перемагали орду в 1275, 1278, 1282, 1319 роках. В 1319 році Литва відвоювала від Алтай-Орди і колонізувала частину Галичо-Волинської Улусу-Руси – Волинь. У1320 році на річці Ірпені литовське військо розгромило тумен ординців і раті великокнязів-ханів Станіслава Київського, Олега Переяславського, Лева Луцького і Романа Брянського. Литовці взяли Київ, Чернігів, Брянськ, але зі здобиччю повернулися. Це змусило чингис-хана Орди Узбекея вжити заходів. Він вирішив Владимирську Улус-Русь з української перетворити на ординську.
1328 р. чингис-хан Узбекей направив свояка хана Шевлакея з ордою ліквідувати Владимирський Улус, зняти великокнязя-хана Олександра Владимирського. Той не піддався, в битві орду розгромлено, а хан згорів у княжому теремі Твері, де відбувалася битва. Орда дивувалася, лютувала, готувала каральне військо. Командувати цим військом призначили вірного Орді Московського удільного князька Івана Даниловича Мошенку, Калиту по-ординськи, ніби це міжусобиці між українцями. Іван виконав доручення, розгромив рать Олександра, вирізав мешканців Твері, заодно Кашина, Торжка тощо.
Ярликом чингис-хан ліквідував Владимирську Улус-Русь, призначив центром нового улусу маловідомий посад Москву, назвав улус Москва-Орда, а населення москвінами, або москалями, по-нашому. Назви зовсім пристойні. Чингис-хан наказав тисячам і тисячам ординцям-кочовикам перекочувати на Владимирщину, там осідати в хатах бояр, міщан, селян, виселяючи їх у В’ятську тайгу. Ординці чисельно переважили русо-українське населення. Чингис-хан посилав у двір Калиті десятки тюркських ханків, солтанів (синів ханків), беїв, мурз, уланів-посадовців на службу, велів ними замінювати русів-українців. Цих нових посадовців назвали дворяни. Вони стали правлячим станом, управляли з 1238 до 1917 року – поки їх не усунули євреє- більшовики.
Назва Улус Москва-Орда діяла до 1480 року (152 роки), коли Улус вийшов із залежності Алтай-Орди (розпалася 1502 р.), став самостійним, Іван III переназвав Москву-Орду Московським Государством, себе государем, населення залишилося москвінами.
1480 року фактично утворилася московська держава, нація ж почала формуватися з 1328 року
1674 року московська правляча еліта вирішила відцуратися тюркського золотоординського походження (генезису). Вигадали, написали і надрукували “Київський синопсис” (історичний нарис), де твердили, що вони з “однієї колиски” з русами-українцями і бєлорусами з батайханської Київської Руси. Фальсифікат переклали латиною і грекою, розіслали всім іноземним вузам, великим бібліотекам і правителям, щоб усі тільки так писали історію Московщини. Тим байдуже, як писати. Так вчинено історичний злочин.
Тюрко-ординське походження москалів дуже яскраво засвідчують штучно ослов’янені їхні прізвища-клички: Аксакай – Аксаков. Батай – Батов, Брежнєй – Брежнєв, Голіцей – Голіцин, Джуґай – Джуґаєв (Джуґащвілі), Єльцей – Єльцин тощо.
1721 року цар Петро І указом переназвав Московське Государство Росією, населення – великоросами, себе титулував імператором. Одночасно русів-українців переназвав – малоросами, їхню землю Малоросією. Таким чином назва Русь і руси само собою вийшла з ужитку. Українці не приймали нової офіційної назви Малоросія і малороси. За чотири століття звикли до офіційної назви Русь і руси, хоч у серцях і свідомості леліяли рідну від тисячоліть назву Україна та українці, не забували ці назви ні на мить.
У свою чергу великороські шовіністи не могли змиритися зі смертю назв їхнього неофіційного святого Батай-хана. Стали назви Русь і руси, де могти, вживати синонімами і тотожно назвам Росія і великороси, їхня церква, де священнослужителі золотоординського походження, назвалася Руською. Окремі несвідомі українці навіть ображалися, що їхні назви Русь і руси великороси присвоюють собі. Вони присвоювали собі своє. Маючи національні назви, для чого українцям Русь і руси? Согрішив і наш геній-історик М. Грушевський, назвавши свою працю “Історія України-Руси”. Він надіявся, що придатком “Руси” доб’ється дозволу визнати царатом працю в Малоросії. І дозволу цим не добився і зіпсував назву Україна тим придатком. Пробачимо йому, вартий цього?
“Соціалізм” більшовиків не міг терпіти явно великодержавно-шовіністичної назви нації “великороси”, тому 1921 року замінили назву нації на руські (“русские”).
Свідомо чи несвідомо науковці-лінгвісти України ввели до нашого словника і в писаний ужиток неіснуючу назву нації “росіяни”, хоч переважна більшість українців називає москалями. Помилку слід виправляти, чекати, поки таку назву офіційно введуть самі руські.
Микола ГАЛИЧАНЕЦЬ