Дуже часто пишемо про речі, про людей писати втомилися, а щоби якось себе убезпечити в звинуваченнях у байдужості, називаємо це “графоманією”. Головне, знайти пояснення, вигадати термін. Пригадуєте пісеньку з давнього фільму “Чарівники”: “Главное штоби, главное штоби, главное штоби костюмчик сідел…”.
Аська
Дуже часто пишемо про речі, про людей писати втомилися, а щоби якось себе убезпечити в звинуваченнях у байдужості, називаємо це “графоманією”. Головне, знайти пояснення, вигадати термін. Пригадуєте пісеньку з давнього фільму “Чарівники”: “Главное штоби, главное штоби, главное штоби костюмчик сідел…”. “Аська” – не ім’я, хоча мені інколи хочеться розповісти про свою няньку в дитячому садочку, яку ми всі називали “цьоця Ася”, але я не можу нічого розповісти, бо не знаю ні про її життя, ні про прізвище (Колівошко?), навіть не знаю повного імені… А тому залишається розповідати про … речі. Людей ми, як правило, забуваємо…
“Аська” – це інтернетівська програма спілкування за принципом пейджера: “ICQ 5”. Ми ж тепер “комп’ютерна цивілізація”, спілкуватися не вміємо і не хочемо. Дуже часто не знаємо сусіда на площадці. Не шукатиму далеко: вже шостий рік живу в будинку, а з сусідами тільки й того, що вітаюся. А ще хтось на поручнях “смачно” фломастером вивів “БАРАН”. Я не стираю, бо направду моє прізвище “БАРАН”. І соромитися свого батька, і діда не збираюся, бо хтось із великих чи не дуже сказав: “Хто соромиться свого імені, той взагалі не вартий життя”…
“Аська” створює ілюзію безпосереднього спілкування. Тут ти можеш говорити про все, говорити з будь-ким і говорити довго. Ти можеш спілкуватися будь-якою мовою, можеш співбесідника знайти на будь- якому континенті, будь-якого віку, будь-якої статі (навіть безстатевого співбесідника теж можна знайти).
Хочеш – знайомся. Подавай про себе найповнішу інформацію або не подавай жодної, називайся справжнім ім’ям чи вигадуй псевдо (т.зв. “нік”). Яких тільки імен собі люди не повигадують: “Наполеон”, “Зоїл”, “Цезар”, “Сонечко”… Подавай фотографії у будь-якому вигляді (найбільш відверті пропонують за оплату) і ти надивишся на привабливі і не дуже жіночі оголені тіла, груди, дупи (одні викликають сексуальне збудження, інші – непорозуміння й жаль). Розповідай про свої звички, забаганки і збочення. Все у всьому. І це “Аська”.
Я переглянув багато оголошень про знайомства. Пишуть чоловіки і жінки (вік необмежений, десь від 14 до 60). Але зауважив певну статеву тенденцію: чоловіки, як правило, шукають сексуальних розваг, менше – чистого спілкування, поодинокі говорять про серйозні наміри. У жінок – все у протилежній пропорції – здебільшого говорять про серйозні наміри, шлюб і народження дітей; не хочуть виступати спонсором і не шукають їх; “мастурбантів”, “нудних жонатиків”, “збоченців” просять писати на іншу адресу. Тільки дехто з жінок надсилає свої фото ”ню” і оприлюднюють сексуальні бажання як додаткове задоволення. А ще підкреслюють свій гетеросексуальний чи бісексуальний, лесбіянський чи гомосексуальний досвід … Виникає просте запитання, хто ж тоді курва?…
Тут можна дізнатися будь-яку інформацію про людину, її світоглядну позицію, культурну, сексуальну, побутову орієнтації. Можна розкрити свій творчий потенціал, свою небуденність і непересічність. Словом, тут можна пізнати все і нічого…
Але коли втомлюєшся переглядати цей банальний у своїй оригінальності (і навпаки) світ, вимикаєш комп’ютер, лягаєш спати і чуєш під боком чиєсь приємне сопіння. І засинаючи, встигаєш подумати: “Ну її на…, ту “аську”, все у мене при собі”… Про свої еротичні сни, викликані частково переглядом “аськи”, ти вже нікому не розповідаєш. Так само, як і про відчуття глибинної самотності, яка інколи роз’їдає, і здається, єдиним порятунком може стати чиєсь добре слово, написане невідомим Робінзоном із віртуальної програми знайомств, яку між собою любовно називають “аська”…
Євген Баран.
с.Джурин на Чортківщині – м. Івано-Франківськ