Цьогорічний ювілей письменника пройшов сливе непомітно, і тільки на теренах Прикарпаття, і тільки в Кобаках (є в тому селі ентузіастка і популяризатор творчості Марка Черемшини Марія Равшер і її учениця, а тепер аспірантка Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича, молода літераторка Іванна Стефʼюк), Снятині (музей Марка Черемшини залишається важливим центром культурних подій Снятина і Снятинщини) і локально в Прикарпатському університеті імені Василя Черемшини.
„НЕЧЕСТОЛЮБИВИЙ, АЛЕ СВОБОДОЛЮБНИЙ“: ювілейний контекст Марка Черемшини
Марко ЧЕРЕМШИНА у спогадах, документах і матеріалах / Упор. Руслана Кірєєва, Петро Кірєєв, Іванна Стефʼюк; Загальна редакція Володимира Карого. – Чернівці: Друк Арт, 2014. – 416 с.; СНЯТИН: Краєзнавчий і літературно-мистецький журнал. – 2014. – Ч 9(23).
Про Марка Черемшину (13.06.1874-25.04.1927) знають мало. Це правда. Читають ще менше. Це друга правда. Не цікавляться журналісти. Це третя правда. Ще не було в телевізійних новинах будь-якого всеукраїнського каналу інформації про будь-який ювілей українського письменника. Завжди приводи інші: автомобільні аварії, смерть на фронті, здебільшого через дурість або свідому провокацію керівництва, і кредити МВФ…
Але ці сумні факти нічого не змінюють в контексті місця Марка Черемшини в історії української літератури. Він є класиком. Він є письменником. Він залишається людиною.
Цьогорічний ювілей письменника пройшов сливе непомітно, і тільки на теренах Прикарпаття, і тільки в Кобаках (є в тому селі ентузіастка і популяризатор творчості Марка Черемшини Марія Равшер і її учениця, а тепер аспірантка Чернівецького університету ім. Юрія Федьковича, молода літераторка Іванна Стефʼюк), Снятині (музей Марка Черемшини залишається важливим центром культурних подій Снятина і Снятинщини) і локально в Прикарпатському університеті імені Василя Черемшини. Чи Марка Стефаника? Локально тому, що участь у т.зв. науковій конференції взяли філологи університету, ніхто із гостей не приїхав (не так через войну, як через літо і пов’язані із ним випускні університетські процедури: сиріч заліки, екзамени, державні в тому числі).
Найбільше приклалися до ювілею Марка Черемшини снятинці: 9 червня в Кобаках відбувалися ювілейні заходи і презентація книги, упорядкованої Марією Равшер «Перед Марка Черемшини»; 13 червня у Снятині відбулися ювілейні заходи в міському будинку культури, панахида на могилі письменника і презентація нового числа журналу «Снятин», повністю присвяченого Маркові Черемшині і книги «Марко Черемшина у спогадах, документах і матеріалах». До журналу мають стосунок міський голова Анатолій Шумко, головний редактор, краєзнавець Василь Харитон і видавничий редактор Володимир Карий. До книги – директор музею Марка Черемшини Руслана Кірєєва, її син Петро Кірєєв і вже згадана Іванна Стефʼюк.
Журнал «Снятин» має передісторію: 15 чисел журналу вийшло в Америці за редакторства Михайла Бажанського. 2004-го року журнал відновили вже на материковій Україні, головний редактор Василь Харитон. Попереднє число журналу було присвячене Тарасові Шевченку, теперішнє – Маркові Черемшині. Такий тематичний підхід є найоптимальніший у сьогоднішньому варіанті, й таким, який має свою історико-літературну цінність.
Із матеріялів у Черемшинівському числі я б виокремив есей Василя Бабія «Квітосвіт його творчості», публікацію Андрія Королька «До історії дружби Миколи Фірманюка і Марка Черемшини» з друкуванням спогадів Миколи Фірманюка, статтю Романа Піхманця «Містерії Заліської гори», спогади Володимира Качкана «Продовження покутської поеми (Наталія Семанюк)». Це не означає, що інші матеріяли випадають з контексті (в тому числі й мій есей «Покутський жайвір»), просто у цих матеріялах найбільше новизни (стилістичної і фактографічної). Всі інші матеріяли є добротними, фаховими і цікавими. Це однозначно.
Збірник матеріялів, підготовлений Русланою і Петром Кірєєвими та Іванкою Стефʼюк, є на сьогодні найповнішим джерелознавчим виданням, присвяченим Маркові Черемшині. Перший розділ «Мемуарні твори Марка Черемшини» містить його автобіографії (два різні варіанти), спогади про Юрія Семанюка Федьковича і спогади Марка Черемшини про Івана Франка, і декілька фрагментів виступів Марка Черемшини (на Шевченківському святі, на Федьковичевому концерті й в Снятинській читальні). Другий розділ «Спогади і статті про Марка Черемшину» розкриває постать Марка Черемшини очима сучасників і діячів української культури. Чомусь лише у спогади Миколи Фірманюка вкралося недоречне скорочення, зокрема фрагмент виступу Семена Зінкевича на похороні Марка Черемшини: «Волів ся був Снятин завалити, чим мав такий чоловік померти» (подаю за журнальною публікацією). Третій розділ «Літературно-критичні статті та рецензії» (варто було би у ньому дати хоча фрагменти роботи Андрія Музички 1928 року про Марка Черемшину, чомусь ця робота зовсім упущена). Четвертий розділ «Нові дослідження про життєвий шлях Марка Черемшини» (чомусь тут випущено роботу Романа Піхманця); п’ятий розділ «Листування Марка Черемшини» (тут маємо найбільше нових матеріялів, зокрема опубліковані листи Марка Черемшини до Семена Горука, публікація Іванни Стефюк). Шостий розділ «Заповіти, некрологи, посмертні статті». Сьомий розділ «Живий у памʼяті народній» (під такою назвою виходила книга про Марка Черемшину в 1974 році в упорядкуванні Олекси Засенка, але в цьому розділі маємо цілком нові матеріяли). Завершують книгу «Хронологія життя і творчості Марка Черемшини», «Післямова», «Примітки», «Словничок маловживаних слів» і «Використана література».
Книга проілюстрована як фотоматеріалами, так і репродукціячи графічних робіт українських художників Олександра Мікловди та Івана Остафійчука.
Безперечно, ці видання додають нових штрихів до вивчення життєвої і творчої біографії Марка Черемшини і вкотре доказують, що наше пізнання класичної спадщини завжди є неповним і вибірковим. Марко Черемшина із цих книг постає людиною відповідальною, талановитою, скромною і трагічною. Все це дозволяє сподіватися, що українські письменники прийдуть до потреби художньої біографії Марка Черемшини, тим більше що джерельна база бодай частково освоєна.
