14 липня виповнилося 57 років одному із найцікавіших українських прозаїків кінця ХХ століття Антонові Морговському (14 липня 1957-29 грудня 2001)
НЕ ВСТИГАЮ ВИМОВИТИ СЛОВО
Пам’яті Антона МОРГОВСЬКОГО
Сучасній літературі бракує власних мітів. І це, не дивлячись на те, що яскраві постаті, які цілком можуть стати основою таких мітів, є. Як це не прикро, але цих людей вже немає серед живих. Назву декілька імен: Вадим Коваль (1966-1996), Іван Козаченко (1961-1999), Соломія Павличко (1958-1999), Іван Іов (1948-2001), Антон Морговський (1957-2001). Найактивніше витворюється міт про Соломію Павличко, попри всі суперечності у ставленні до неї при житті, це справді одна із найяскравіших зірок українського літературознавства кінця XXстоліття, її трагічна смерть тільки загострила таємний мітичний ореол навколо життя і творчості цієї Особистості.
Прозаїк Антон Морговський, який останні чотири роки життя проживав у Івано-Франківську, був менш помітний у літературному процесі. Однак за ці роки він написав декілька романів, повістей, “згорівши” від “антонового вогню” напередодні нового 2002 року. Йому пощастило на брата Віктора, який не дав пропасти рукописній спадщині письменника, і приятелів Степана Протока, Олега Криштопу, Івана Ципердюка. Стараннями першого і за матеріальної підтримки брата у видавництві “Лілея-НВ” вийшов роман “Аве, Марія, аве”, що спочатку з якихось причин відкидався цим же видавництвом, надруковано роман “Нелюбов” у журналі “Кур’єр Кривбасу” (2002, Вересень-Листопад) з передмовою Степана Протока і післямовою Олега Криштопи, в журналі “Березіль” (2002, №9-10) надрукована повість “Тінь птеродактиля” з передмовою моєю. Роман „Инший“ надрукований 2004 року в журналах „Кальміюс“ та „Перевал“ (підготув роман з рукопису, який передав брат Антона до друку і написав переднє слово я)
Серед рукописів, які брат Антона передав мені для опрацювання, є декілька ранніх (перша половина 80-х рр) завершених рукописів, які з різних причин не були опубліковані: збірка оповідань і новел “Лекція” (всіх 15 творів, загальна кількість сторінок машинопису 181), сатиричний роман “Мирон Шпак пішов…” (166 сторінок машинопису), переказ Біблії для дітей (Дитяча біблія, 61 сторінка машинопису із додатком Біблійна абетка для дітей: з коментарями для дорослих, 21 сторінка машинопису). Всі інші рукописи (зберігаються в IIпапках) – це чернеткові фрагменти творів, над якими Антон працював останні роки,
Вів Антон також щоденник, однак поки що Віктор Морговський утримується від передачі його в літературознавче користування. Крім того, серед тих рукописів, мені вдалося знайти декілька сторінок із заготовками різних сюжетів, частину з них Антон об’єднав під “шапкою” “ТЕМА і СЮЖЕТ”.
В останні роки Антон листування фактично не проводив, у брата Віктора зберігаються листи Антона до нього, писані наприкінці 70-поч. 80-х рр., в яких ідеться про суто родинні моменти. Жодного стосунку до літератури ці листи, на думку Віктора, не мають. Щось конкретніше про них можна буде говорити бодай після фрагментарного ознайомлення.
Рукопис оповідань і новел “Лекція” надсилався Антоном у видавництво “Карпати” (Ужгород) для видрукування. У папці зберігається відповідь директора видавництва В.Данканича і внутрішня рецензія, написана Ніною Бічуєю. Щодо рецензії, то вона, в цілому, позитивна, хоча й зроблено цілий ряд суттєвих, фахових зауваг. Рукопис було повернуто на доопрацювання. Дата на відповіді видавництва: 28.12.1989.
Для А.Морговського характерне легке, напівіронічне письмо, насичені діалоги, майже детективна інтрига, глибоке відчуття життєвої ситуації.
Серед сюжетних заготовок Антона є такий:
“Перш ніж увійти в літературу, вирішив обрати псевдонім. Не входити ж у святилище, вибачте, Петренком, Муперський, Рукавом, Черченком, Чідом?..
Так ніхто й не знає, під яким псевдонімом ҐІ. увійшов у літературу.
Ніхто й не помітив, коли увійшов, коли вийшов…
Походив-походив — і п і ш о в”.
Не знаю. Але Антон зробив свій вибір, пройшов чесно дорогу. Міт про нього буде суперечливим, бо сам Антон був таким. Але найголовніше те, що ВІН БУВ і ЗАЛИШИТЬСЯ в українській літературі кінця XX століття як письменник і людина, що своєю долею, своїм життям ствердила високу правду своєї прози.