Графіка Олександра Дмітруха (фото)

Біографічна довідка про Олександра Дмітруха легко вкладається в кілька фраз: народився 18 вересня 1984 року в Тернополі, закінчив місцеву десятирічку; навчався в Тернопільській художній школі; 2006 року закінчив Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти за спеціальністю практична психологія і англійська мова; утверджує себе як графік і педагог. Оце й усе. Але в кожної творчої людини є біографія, так би мовити, зовнішня і біографія внутрішня, і ця друга набагато важливіша та цікавіша од першої.

Олександр Дмітрух живе напруженим, цікавим і змістовним творчим життям. Він багато працює, невтомно експериментує і, безперечно, заповідається на доброго майстра-графіка. Високим взірцем для наслідування і першим учителем для нього є батько – відомий художник Микола Дмітрух. Звичайно, син немало почерпнув од батька, і це відчувається як у стилістиці, так і в тематиці більшості робіт. Але з кожним роком Олександр відчутніше виривається з потужного силового батькового поля на власні творчі обрії. Він добре розуміє, що будь-яке наслідування, навіть високе, – це завжди епігонство. Талант Олександра Дмітруха і його оригінальне світобачення дають усі підстави стверджувати, що в його особі ми матимемо самобутнього і цілком самостійного художника.
Мене особливо приваблює в ньому те, що він працює в рамках високої класичної традиції і добре розуміє, що найбільшим новатором можна стати тільки в традиційних жанрах. Сашко не спокусився новомодними віяннями, не скочується до темного і туманного постмодерну. Ясність мислення, краса і чіткість ліній, замилування реальним світом дозволяють йому передати чарівну і бентежну красу Божої землі. Ірреальні прориви з їх небезпечними для психіки наслідками, збоченнями та відхиленнями – це, здається, не для нього. І дяка Богові.
Одначе, це не означає, що творчу манеру молодого художника можна назвати строго реалістичною, скоріше, до неї проситься місткіше означення – магічний реалізм. Сьогодні в цьому стилі працює чимало молодих людей, у яких здорове і ясне бачення світу, світлий розум і красива душа горують над спокусливим юнацьким бажанням видатися екстравагантним і шокуючим. У поезії, скажімо, це Юхим Дишкант і Наталя Пухонська, в музиці – Славко Яворський.
Уважніше придивіться до графіки Сашка Дмітруха і ви відчуєте, що тут ніби згущуються століття чи навіть тисячоліття, це не голе чи сліпе відображення видимого світу, хоча зовнішні його форми незмінно збережені; це той світ, яким його побачив митець, як він переломився в його очах й душі. А зір художника спроможний проткнути не лише завісу плинного часу, а й неба, зазирнути поза хмари і паралельні світи. Однак ці картини не відкидають нас у темне позасвіття, не лякають душу і не навіюють тривожних думок, а дарують радісні й світлі відчуття, наснажують душу добром і любов’ю до минулого, оптимістичною вірою у світле прийдешнє.
Олександр Дмітрух – глибоко національний митець, він любить свою землю і свій народ. Любить без патетики, риторичних жестів і сліпого замилування, а так, як любить син матір, як християнин – Бога, що подарував йому життя. Ця любов відчувається в усьому – кожній лінії олівця і найменшому порухові серця. Ця любов некриклива і, на перший погляд, майже непомітна, але розлита в усьому, як сонце у світлі дня.
Все, що народилося під невтомним олівцем молодого графіка, постає з любові, з радісного замилування навколишньою дійсністю, з бажання передати чаруючу красу неохопного Господнього світу і тих маленьких чи великих див, які створила на цій землі Людина.
Особлива його любов – замки, старовинні собори і фортечні мури. І це не випадково, бо все давнє має свою особливо потужну енергетику, спроможну подарувати людині неперебутні відчуття піднесення, осяяння і радісного хвилювання. Вдивляючись у ці роботи, я, наприклад, чую дзвін мечів і шабель, гул бою і тривожні людські голоси, а ще бачу зболені очі Божої Матері, що прозирають крізь призму сутемних хмар. Минуле оживає перед моїм внутрішнім зором, змушує серце битися швидше й бентежніше і дає мені для розуміння історичного минулого, осягнення шляхів різних народів та націй більше, як десятки прочитаних книг. І вже за це я безмежно вдячний молодому талановитому художнику Олександрові Дмітруху. І вже це змушує мене зізнатися, що відтепер його творчість незмінно перебуватиме в полі мого зору і я житиму в щемкому очікуванні його нових мистецьких робіт.

Іван Ситник,
м. Тернопіль.