Безхмарне чисте небо посеред зими
І сонечко таке ласкаве як ніколи…
Це з неба дивляться на нас сини-
Небесна Сотня і загиблі у АТО Герої.
Вони за нас, за тебе і за мене
Віддали свої душі і серця.
І на сторожі миру в Небесах повстали
Молитвами випрошуючи нам життя!
Не смій лукавити і гратись в патріота
Не будь ганьбою для свого народу
Крізь негаразди не ставай Іскаріотом
Щоб більше «кача не плила» до рідного порогу.
Хай слава про Героїв світом лине
І прикладом слугує подвиг їх
А ворог лютий і підступний – згине
За нагло вчинений убивчий гріх.
Зайшлося небо хмарою густою –
Задумалися Ангели у Небесах:
Щоб їхня жертва не була пустою
Допоможи нам, Боже, правильний обрати шлях!
Ірина Гулька, 20 лютого, 2015 року
Минув рік від початку протестів і перших смертей патріотів, котрі в найважливіший момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя усіх в країні. Зима, що усіх змінила, на жаль, не закінчилася… Холод сковує серця і паралізує розум, бо кожного дня продовжують гинути славні сини України, а ми в молитвах просимо Всевишнього про припинення невблаганних смертей та про якнайшвидше мирне вирішення питання на Сході країни. Освячення пам’ятника Героям Небесної сотні та воїнам-патріотам АТО, спорудженого біля церкви Святої Покрови м. Чорткова за кошти православної громади храму привідкрило ще одну завісу патріотичності чортківчан. Погожа днина сприяла зібранню небайдужих до української сучасності, тому панахида, відправлена духовенством різних конфесій, молитвами та поминальними проповідями зачепила струни душі і малого і сивочолого. Не одна сльоза скотилася вустами, які мить у мить повторяли «Слава Україні!», «Героям Слава!». Архієрей преосвященнійший Павло Єпископ Тернопільський і Теребовлянський мовив до тих, хто прийшов запалити свічі пам’яті та покласти квіти до новоспорудженого монументу борцям за Україну: «Любов, як сонце, світу відкриває безмежну велич людської сили. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що любить. Мужні солдати Небесної сотні, а тепер вже Тисячі, щиро любили Україну і віддали за неї найдорожче – життя. Молимося, щоб милостивий Господь прийняв їхні душі до небесної слави, а вони вже молитимуть Його за всіх нас». І процитував рядки вірша П.Тичини: «Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.» Слова непідвладні рокам і знову рівними рядочками лягають на сторінки історії України…
Настоятель церкви Святої Покрови митрофорний протоієрей Михаїл Левкович зазначив, що мета спорудження цього пам’ятника – вічний спомин про тих, хто склав своє життя за Україну, недарма на ньому вибиті слова: “Їхня жертyва безмірна, їхня жертва свята”. О.Михаїл подякував усім, хто приклався до спорудження монументу Пам’яті: громаді церкви Св. Покрови, директору медичного коледжу Л.С Білику, директору педагогічного коледжу ім.О. Барвінського Р.І.Пахолку, архітектору з м.Рівного І.Калюжному, чи не найбільше – керівнику ТОВ «Граніт» С.Грушевському. Також Настоятель церкви Святої Покрови у промові до громадськості запевнив, що найкращий архітектор – історія, бо саме події в країні, які мали місце впродовж останнього року внесли ініціативу про пошанування сучасників , які загинули за Вкраїну.
Хода студентів навчальних закладів району з національними стягами – живий урок історії багатостраждальної України. Кожен виступ, вірш чи пісня, що лунали біля Пам’ятника – це біль за загиблими і втратою найкращих громадян нашої держави. Пам’ять ніколи не вмирає. З пітьми вирине історична правда про нашу Україну, про народ. Бо після зими завжди приходить весна. І разом з воскресінням України відбудеться низка зрушень у свідомості та поглядах людей!
Ірина Зенчак-Гулька