Мистецька зала незвичайно якось затаємничилась, навперейми із заяскравілими раптом у її обіймах барвами намагаючись розпізнати свою гостю, котра, приховуючи своє хвилювання, ледь помітно куталася у легенький шалик. Здавалось, що навколо нечутно, але, водночас, так промовисто заговорили кольори, сюжети, герої, слово – усе, чого торкалася своїм талантом віддзеркалювати навколишній світ лише добром і гармонією чарівна жінка, художниця, поетеса з Чернівців Раїса Рязанова. Тож іще кілька миттєвостей – і новодністровці, із захопленням вслухаючись у кожне слово та вдивляючись у численні роботи мисткині, без перебільшення, вдихали життєдайне повітря краси, щирості, розради й насолоди.
«Живопис пензля й поетичне слово – то її крила і її душа» – ось так виплела, немов багатогранним перевеслом, творчий епіграф до цієї зустрічі її ініціатор та організатор, невтомний шукач незабутнього й позитивного, пам’ятного й істинного між сірої часом буденності, директор Новодністровського музею Галина Разгонюк. Вона ж, господиня і хранителька історії нашого міста, відкрила ці по-родинному щедрі гостини, представивши усім небайдужим до чарівності кольору й слова городянам людину-сяйво, жінку-посмішку, людину-диво і жінку-райдугу – Раїсу Леонідівну Рязанову.
Вперше це ім’я у Новодністровську почули під час презентації поеми-казки Миколи Палагути «Про будову і про ГЕС, про звіряток й ліс чудес», коли я як автор українського перекладу заочно познайомилась із художницею, яка своїми чудовими малюнками по-своєму відчула настрої дитячого письменника, що у далекому 1979 році створив «рассказ в стихах о нелегком и почетном труде строителей “Про строителей, про ГЭС, про зверюшек и про лес”».
Найперші ліричні мотиви замережились у серцях усіх присутніх завдяки дивовижному помаху незримої диригентської палички панни Осені: голос скрипки, яким майстерно і щедро поділилася Людмила Димитрюк, і чарівне соло у виконанні Катерини Гевак завтішали насолодою кожнісіньку струночку єства!
Мистецьку в’язанку знайомства і вражень надзвичайно вдало доповнювала невеличка відеопрезентація життєвого і творчого шляху гості, за кілька хвилин якої новодністровці відкрили для себе художника, дизайнера, ілюстратора, котра дарує дитячим і дорослим книгам, підручникам і серйозним різноплановим виданням нове дихання.
Окремою непередбачувано захоплюючою сторіночкою її творчого життя ось уже 5 років є створення соціально-психологічних портретів героїнь, запрошених на авторську передачу Валентини Бондар «Подіум її життя», що на обласному телеканалі «Буковина». Як саме це відбувається, новодністровці змогли пригадати, переглянувши уривок цієї програми, запис якої 6 грудня 2012 року уперше познайомив нас із Раїсою Леонідівною вже віч-на-віч. Атмосфера, яку творить ведуча, емоційно підсилює характеристикою психолог і, врешті, вражає фінальним акцентом художниця Рязанова, – направду дарує незабутнє сходження на свій переможний подіум, а на згадку – ексклюзивний шедевр Раїси.
Новодністровські ж сходинки творчої долі гості для неї теж – особливо пам’ятні, подаровані ж бо дорогою нашим серцям людиною, велетнем слова і серця, люблячого цю землю і людей, – Іваном Семеновичем Нагірняком, разом із яким, у тісному тандемі письменника-літописця та автора художнього оформлення і дизайну, народили «Перевесло», другу книгу «Дністровська ГАЕС: погляд крізь літа і долі», «Таїнство світлого празника» (що написав наш знаний земляк у співавторстві з дружиною, талановитим педагогом, майстринею-рукодільницею Євгенією Нагірняк, для якої збірочка дитячих оповідань стала дебютом і новим досвідом у цьому літературному жанрі) та «Ранні яблука».
Тому й так хвилювалася ця жінка, мовлячи своє щире слово новодністровцям, яких встигла полюбити й пізнати їхні долі завдяки співпраці з Іваном Семеновичем, котрих уже добре знала за сотнями фотографій, що готувала до книг. Цього ж вечора життєдайне джерело її невсипущого позитиву й усміхненої доброти збагачувало серця присутніх, водночас помітно вражаючи жіночою вродою та чарівним хистом нести дивовижне якесь сяєво краси, незважаючи на багаті ювілейні цьогоріч літа у переможному життєвому рахунку 6:0! А зазирнути в іще один куточок її багатющої скарбнички допомогла всесильна поезія – такого легкокрилого піднесення душі й всеосяжної прозорої гармонії слова, здавалось, прагли почути усі, наче у спеку напитися прохолодної води! Гостя натхненно читала свої вірші, а у відповідь линули й линули оплески, бо щоразу доводилось вражатися, як вдалося цій тендітній жінці винайти у життєвому непростому лабіринті оту благодатну нішу, аби в подальшому, маючи за плечима фах інженера-архітектора, безкінечні мандрівки колишнім СРСР у парі з чоловіком-прикордонником упродовж 25 літ, 15 з яких пропрацювала у військових частинах, щасливо віднайти себе у творчості.
Осінній вечір усе більше огортав своїми сутінками, а мистецька зала ще довго світилася по-особливому: в унісон із її любов’ю до людей і цього світу, яку так яскраво віддзеркалюють малюнки, ілюстрації, картини, книги та заримовані ритми душі…
Яке то щастя, що є поряд із нами такі звичайні незвичайні люди! Як добре, що є і ті, хто дарує усім нам можливість зустрічатися з талановитими земляками, організовуючи та сприяючи їхнім приїздам і підтримуючи подібні події фінансово! Тож від імені нашої гості, Раїси Рязанової, та учасників творчих гостин й усіх, хто упродовж кількох тижнів матиме нагоду відвідати виставку робіт чернівецької мисткині у музеї, щиро дякуємо особисто директору філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» В. Й. Суботі, голові Чернівецької ОППЕта ЕП М. І. Омельчишиній, профкомам Дністровських ГЕС та ГАЕС – голови Г. Г. Карп та Л. П. Маниляк, автору фотошедевру-подарунку В. І. Жуку, директору КП «ТРК «На своїй хвилі» А. Д. Жалюк, адміністрації ЗОШ ІІ–ІІІ ст.
І вже за лаштунками цього дивовижно щирого стрічання, ще гойдаючись на хвилях поетичної збірки Раїси Рязанової «Внезапно в зеркало вглянуть» і продовжуючи вражатися гармонійному поєднанню російськомовної природи нашої гості з її українською суттю, я подарувала їй щойно народжене:
Сплелися в серці кольори,
Штрихами виструнчивши суть.
Познав всё таинство поры,
Внезапно в зеркало вглянуть.
Злетілись барви під крило,
Щоб дивом втіху пригорнуть.
Вот вдохновение пришло –
Внезапно в зеркало взглянуть.
Ізнов змережилась струна,
ЇЇ крізь слово можна чуть.
И хочет каждый раз ОНА
Внезапно в зеркало взглянуть…
Співведуча вечора Інна ГОНЧАР
