“Майданна поезія” у Чорткові (фото)

У п’ятницю, 7 лютого, в читальному залі Чортківської районної бібліотеки відбулася літературна зустріч “Майданна поезія”. Мабуть, вперше такий захід відбувся не у вихідний день, і був позбавлений загадкової романтики ліричного світу поезій, з огляду на тему. На приємну несподіванку організаторів, читальний зал, попри хвороби, робочі справи тощо, зібрав два з половиною десятки авторів та зацікавлених в означеній темі.

 З вітальним словом звернулася директор Центральної районної бібліотеки Оксана Колівошко. Розпочали дійство хвилиною мовчання по загиблим повстанцям революції в Україні 2013 – 14 рр. Організатор і ведучий (автор цих рядків) зачитав вірш Юрія Маціборко «Монолог батька беркутів ця» – «Сьогодні, сину, мене хоронили / разом із тим, що ти його убив…». Бібліотекар і ведуча Олександра Наконечна подала і сьогодні актуальну розповідь про Лесю Українку, народження якої відзначаємо 25 лютого.  Після чого, перейшли до творчості присутніх у залі жителів міста. Гостями літературної зустрічі були як давні учасники, так і ті, хто вперше завітав, зацікавившись темою. Володимир Чепига вдавшись у спогади початку 1990-х років, перейшов до поезій сьогодення, у творі, зокрема, звернув увагу на постамент колишньому Леніну в столиці, де зараз його достойна заміна … – золотий унітаз. «Нуртування джерела» (за словами п. Володимира), незважаючи на пенсійний вік, продовжив Андрій Базалінський, чиї вірші були опубліковані у міському часописі, інші його твори здобули номінацію кращого автора поезій у журналі «Літературний Тернопіль». Вперше була присутня Оксана Млодзяновська, викладач Чортківської дяківської духовної академії, чиї вірші читали читачі районної газети. Поезія п. Оксани звучала особливо проникливо, зворушуючи до сліз. Як поет і редактор («Золотої пекторалі») виступив Володимир Погорецький, представивши декілька тематичних поезій. Зал спалахнув емоційним вибухом правдивого Слова, коли Наталія Мацелюх, вчитель-методист і громадський діяч віршем озвучила накопичені болі знущання представниками влади над масами українців. Попри характеристику ситуації в державі, виступаюча торкнулася актуальної теми – корупції у нашому місті. Найстарший учасник нашого зібрання Михайло Кіт, громадсько-політичний діяч, який мав відношення до військової справи, по-молодечому зачитав бравурні патріотичні вірші. Ольга Прохорова, яка мало чим поступається роками своєму колезі, і є обличчям нашого Майдану, озвучила тематичну лірику. Дві поезії (інтервалом у півтора місяця), написані в поїзді, вертаючись зі столичного Майдану, зачитав Ярослав Дзісяк (Дорожний). Слід наголосити, що теж були зачитані вірші частих гостей літературного Чорткова, поетес із Франківщини Лесі Геник і Наталії Данилюк та молодого автора із села Біла Романа Короля. Богдан Батринчук, співголова координаційної ради національно-демократичних сил наголосив про щонедільні віче на площі міста, чисельність яких показує небайдужість громадян до боротьби за свободу України. Щоб завершити позитивом літературне зібрання, ведучий розповів про кумедний випадок у кав’ярні на Хрещатику. В холодний день у дверях з’являється Панда – аніматор з вулиці. Всі затихають, одна мама тихенько (але всі чують) каже своїй донечці 3-4-ох років: «Доця, дивись, панда»… Доця з ходу викрикує: «Панду – геть!» – присутні вибухають сміхом. Чоловік (Панда) на те каже: «Я хороша панда, можна мені в туалет?» Мала: «А чим докажеш?». Панда знімає голову, бере її під пахву, випростовується і починає співати «Ще не вмерла України…»

Ярослав Дзісяк (Дорожний)

Ярослав Дзісяк

Вулкан

Вулкан клекоче у безсиллі люті.
Хто зна, допоки мур міцний щитів?
Куди ж піде країна в перепутті?
коли ж потруїть хижаків-щурів?

Молися ти і ненавидь душею,
бо світ насичений добром і злом.
Лише любов’ю не повернеш рею,
штурвал не зробить в курсі перелом.

Якщо не можеш на майдані стати,
кийків принести, пороху й вогню,
то ненавидь ти щиро супостата,
зруйнуй думок хижацьку їх броню.

11.12. 2013 р. поїзд: Красне – Тернопіль.

***

Кров загиблих, звірства і цинізм,

і слова із трону, мов би з потойбіччя.

Хтось чекає на покору. Ні!

Тільки повноводна повінь помсти річки.

Правда є сильніша від гранат,

і вона зросте в людській порохівниці.

Втратили людське раби й гарант.

Лиш оскал душі і обличчя підлі, ниці.

Кров’ю тут освячені сніги,

вже вода священика, на жаль, безсила.

Птаха ширить темряву могил,

Та знайдем сокиру, обрубати крила!

Цінність мають полум’я і сталь,

візьмуть плату за невинну кров, знущання.

України сповнений Грааль.

Прапор правди, перемога у повстанні!

21.55. 24.01. поїзд: Київ – Чортків.

Роман Король

***

Московська нечисть, спам’ятайся кате!
І не руйнуй яскравий цвіт країни!
Пакуйте геть валізи, бюрократи!
“Пакращувати” досить – нам потрібні зміни!

Юрій Маціборко

Монолог батька “беркутянина”

Сьогодні, сину, мене хоронили
разом із тим, що ти його убив.
Твій сад не прийметься.
І вишенька зчорніла,
яку торік з тобою я садив.
Навіщо жити? Вкрилося ганьбою
й прокльонами твоє ім’я.
Я так гордився, сину мій тобою,
а нині вслід: це ж батько упиря…
Ти зводив дім. Я мріяв про онука,
(той постріл всім життя переверне).
Душа поранена – страшна, пекельна мука,
ти в нього цілився. А вбив – мене.
Казали, він мав карі очі,
казали, що Шевченка так любив.
А, знаєш, він прийшов тієї ночі,
щоб запитать, за що ти його вбив…
Сьогодні того хлопця поховали,
він був Вкраїни справжній син.
Його мільйони, чуєш, проводжали.
Я ж в путь останню йшов один.

Данилюк Наталя (Кульбабка)

Ти пахнеш димом вигорілих шин…

Леся Геник

Майдановий Зов