“На згадку про ці осінні гостини І. Гончар подарував колективу філії книгу Олександра Чорного «У царстві коболчинського глечика», яка розповідає про майстрів кераміки села Коболчин, де зародився один із найдавніших гончарних осередків у Бессарабсько-Буковинському краї, знайомить з історією села, цікаво і захоплююче повідує про місцевий музей гончарства, котрий створив і нині очолює потомственний гончар, заслужений працівник культури України Іван Гончар…”
Мереживом і барвами душі
Защедрилася осінь в намистинці
І скоро закружляє падолистом.
Сьогодні вас вітають коболчинці –
Співаюча родина, хор «Любисток»!
Ось саме так хотілося усім розповідати і запрошувати на невеличкі творчі гостини з мереживом і барвами душі моїх дорогих земляків, котрі уперше завітали 10 вересня на екскурсію до Дністровської ГАЕС.
Зустрів залюблених у пісню та свій край талановитих і титулованих співочих сусідів заступник директора філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» Василь Андрійович Дейнеко, подякувавши колективу за пісенний розмай, а його керівнику – Заслуженому працівнику культури України, почесному жителю с. Коболчин, м. Новодністровськ та Сокирянського району, лауреату Літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича та багатьох інших відзнак Івану Івановичу Гончару – подальших творчих успіхів, сил, наснаги і квітування. Направду незабутньою ейфорією від дивовижних вражень біля верхньої водойми, споглядання за роботою серця станції та цікавих розповідей помічника директора Миколи Федоровича Ковальчука, електромонтера Андрія Анатолійовича Близнюка та інженера з технагляду Руслана Васильовича Сербенюка завирувало кожнісіньку любисткову пелюсточку єства, адже з 38 учасників колективу лише двоє свого часу мали нагоду побувати на цій унікальній будові, що є одним із найбільших інфраструктурних енергетичних об’єктів в Україні, який реалізується сьогодні.
Із найкращими побажаннями яскравої пісенної палітри та сподіваннями на нові творчі зустрічі керівника колективу щиро привітав директор філії Василь Йосипович Субота.
А вже згодом до атріуму звідусіль почали сходитись працівники філії, бо в унісон із напруженим ритмом станції поусюди лилося багатоголосся української пісні, дароване енергетикам коболчинцями. І хоча творчий візит припав на дуже інтенсивний і відповідальний робочий пульс, ті, кому вдалося винайти можливість і напитися із пісенного джерела «Любисткової» любові, направду втішалися, і це відчувалося у щедрих оплесках та приємних усмішках. Особливо урочисте наше «Слава Україні! Героям слава!» неодмінно повертало від пісні до суворих реалій обпаленого сходу…
На згадку про ці осінні гостини І. І. Гончар подарував колективу філії книгу Олександра Чорного «У царстві коболчинського глечика», яка розповідає про майстрів кераміки села Коболчин, де зародився один із найдавніших гончарних осередків у Бессарабсько-Буковинському краї, знайомить з історією села, цікаво і захоплююче повідує про місцевий музей гончарства, котрий створив і нині очолює потомственний гончар, заслужений працівник культури України Іван Гончар. У свою чергу, заступник директора вручив «Любисткові» традиційні ексклюзивні фото з цієї зустрічі, зроблені Р. І. Волошиним. І вже промовисто врочисте «Многая літа», яке підтримали й енергетики, стало піднесеним фінальним акордом у цьому вересневому мереживі душі.
Коболчинська співоча родина передає велику вдячність керівництву філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС» та всім, хто подарував яскраві фотомиті, можливість осягнути велич будови і отримати незабутні враження.
Інна ГОНЧАР, фахівець зі зв’язків з громадськістю філії
Фото Руслана ВОЛОШИНА
