Ні кохання, ні дружби не зазнала Ольга Франко

17 липня 1941 р. у львівській божевільні відмучилася Ольга Хоружинська-Франко. Вона народилися 1864 р. у с. Бірки на Харківщині в родині поміщика, члена Київської Громади, нащадка старовинного козацького шляхетського роду. Родина була заможною, тому шити-варити-прати дівчину ніхто не навчав. Нащо воно? Ольга здобула прекрасну освіту: закінчила Харківський Інститут шляхетних дівчат, вищі жіночі курси в Києві. Досконало володіла англійською, французькою, німецькою, російською мовами. Як писала її донька Анна, була «очитана».

Дівчина мала мету: прислужитися Україні своїми знаннями та статками. Обидві сестри Ольги Хоружинської були одружені з членами Київської Громади. Сестра Антоніна була дружиною Єлисея Трегубова, викладача у колегії Ґалаґана. Жили вони поряд із колегією, тому у їхньому домі зупинявся Іван Франко. Коли 29-річний львівський гість побачив миловидну 21-річну Ольгу і почув, що вона – спадкоємиця двох дуже не бідних дідів-генералів, він задумався про можливість шлюбу. Іван Якович почав листуватися з Ольгою, і листовно посватався до неї і обставив їхній шлюб, як єднання Сходу та Заходу.
У травні 1886 р. Франко приїхав одружуватися, але цій події геній не надавав великого значення. Так, у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана зібралися гості, наречена, весільні «бояри», священик, молодого не було. Виявилося, що серед книжок Трегубова він знайшов один цікавий стародавній вірш і, забувши про все, всівся його переписувати! Тільки наполегливі вмовляння друзів примусили письменника відкласти цю справу і нарядитися у весільний сюртук.
Молодята, не затримуючись у Києві, відразу ж відбули до Львова.
Рудий, сутулуватий, не дуже уважний до неї молодий був Ользі не до душі, крім того вона знала про особливе ставлення Франка до процесу кохання, про його коханих. Розуміла, що ніколи не стане для свого чоловіка ні музою, ні джерелом натхнення, але ж вона стане другом генієві, допоможе матеріально й морально.
З високою думою, що шлюб – уособлення духовної і політичної єдності Західної та Східної України – Ольга зав’язала собі світ.
Вона зірок не діставала з неба,
Долала мовчки галицький узвіз.
Молила тихо, щоб велось, як треба,
Опліч з Франком впрягалася у віз…
Тож як жилося їй, яка була вона,
Коли підбилась слава височенько?
Проста і смертна – завше як жона.
Світило князя – князя – місяченька.
У церкві села Бусовиську на Львівщині Іван Франко і Ольга Хоружинська ще раз повінчалися, але ні коханою, ні другом вона не стала. Ольга навчила чоловіка вільному володінню французькою. Як писала сестра Ольги: «Вершка своєї слави Франко досяг не без допомоги своєї дружини, жінки дуже інтелігентної, яка постійно думала, щоби Франкові «вдома жилося добре». На новому місці Ольгу очікувала роль донора: гроші від свого посагу вона вклала в журнал «Життя і Слово», який редагував Франко. Завдяки її віну Іван Франко поїхав до Відня захищати докторську дисертацію, але не зміг влаштуватися на роботу. Іван Якович прихопився поповнювати свою бібліотеку першодруками, мав 15 тисяч книг, хоч знав, що продавець «пасеться» в бібліотеці Андрея Шептицького. Її коштів вистачало на пристойне життя, прислугу. У Франка виробилася звичка мати щоденну каву з 2 до 3 години у «Монополії»; легкий суп із грибами – на обід.
Скоро Ольга стала доброю матір’ю трьох хлопців (Андрій, Петро, Тарас) і дочки Анни. Жінка взялася будувати двоповерховий дім, але не мала досвіду керування хитрими майстрами, тому у будинку тільки одна кімната опалювалася, в інших – жити було неможливо.
Біда обступила родину, коли її гроші закінчилися: матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи. Ольга не була приучена до домашньої роботи, до раціонального ведення господарства; а порадитися було ні з ким, ні до кого було серцем притулитися. Вона зрозуміла, що Львів гарний для високих гостей із грошима, а львів’яни негативно ставилися до самого Франка, особливо після його хвороби. Не раз закидали його камінням, під його вікнами спалювали його опудало… Добра, щира, співчутлива Ольга була вражена, що її перетворили на мішень: позаочі львів’яни презирливо називали «москалька», «схизматичка», «Франчиха». Вороже, ревниво ставився до неї Михайло Павлик… Те, що взаємини з оточенням не складалися, зломило нещасну жінку.
Єдиною гаванню міг бути чоловік, але… Ольга усвідомила, що Іван Франко «не серцем її вибирав і одружився з нею не з любові», що ніколи не скаже і не напише їй того, що колись писав, Ользі Рошкевич, Юзефі Дзвоновській, Целіні Зигмунтовській (Журовській). Кохання до Целіни перемучило його десять років. Не могла Ольга стерти з пам’яті, як Іван Якович повів її на пошту, де працювала Целіна. Франко тоді різко втратив зір, тому попросив дружину вдивитися в кохану жінку й описати її вроду, одяг. Звісно, вона переживала, коли він їздив до Перемишля на побачення з Еліною. Навіть у смерті сина Андрія Ольга звинувачувала зальоти чоловіка. Якось у Франка вирвалися слова: «Каже жінка моя, що мала багато партій до вибору, але чого та доля мене чекала, чому то іншому не припало?»
Наслідком такого життя були сухоти, нервове перенапруження, і цілковитий психічний розлад. З цього часу психіатрична лікарня стала її домівкою.
У 1913 році, коли відзначався 40-річний ювілей літературної праці, світове українство зібрало 27 тисяч австрійських крон. За них можна було купити великий маєток. Їх поклали в банк «Дністер», із цього рахунку якісь дивіденди виплачували Франкові. Але під час Першої світової війни цей вклад пропав, причому тільки Франковий. Може, ці гроші пішли до чужої кишені? На той час Франко тяжко слабував, жінка перебувала в божевільні, сини воювали на фронтах, дочка жила за кордоном. Жодної копійки не пішло ні на родину, ні на видання його творів. Поет помер у позиченій вишитій сорочці і старенькому вбранні. Поховали його в чужій гробниці.
Ольга пережила чоловіка на 25 років. Ясним промінчиком для неї були відвідини сина Петра, який і зовні, і характером був подібним до неї. У червні 1941-го совєти знищили Петра, лишився один Тарас. Отак, самотня, згорьована Ольга Хоружинська згасла на чужині. А Львів, який славиться пишними похоронами, мовчав…

Ганна Черкаська