1 січня у Чорткові біля погруддя Степана Бандери відбулись заходи з вшанування пам’яті провідника Організації українських націоналістів з нагоди 106-ї річниці від Дня його народження. Під час мітингу – реквієму перед присутніми виступили і провели поминальну панахиду всечесні отці – протосинкел Бучацької єпархії УГКЦ Володимир Заболотний, миторофорний протоієрей УПЦ КП, настоятель церкви св.Покрови Михаїл Левкович, митрофорний протоієрей УПЦ КП Богдан Верхомій, отець Андрій Левкович.
Учасниками урочистостей були представники районної та міської влади, творчої інтелігенції Чортківщини, члени Братства вояків ОУН-УПА.
Присутні мали можливість почути багато змістовних слів про діяльність ідеолога і теоретика української національно-визвольної революції Степана Бандери.
Отець Володимир Заболотний, який є сьогодні ще й волонтером, не вглиблювався у біографію провідника нації, а окреслив основні чесноти “сучасних бандерівців”, які боронять нашу Вітчизну на сході України: «Цукерка, яку ми даємо на фронт, потрапляє не у шлунок солдата, а в його кишеню, а він, український солдат, пригостить нею дитину, за що та полюбить Україну».
Голова оргкомітету Іван Віват, як завше у своїй промові говорив про актуальність у сьогоденні ідей Бандери, про того ж ворога – Росію, її значно нижчий культурницький рівень, сепаратистські віяння. Депутат Верховної Ради України Олег Барна зазначив про необхідність боротьби з двома ворогами: перший, зовнішній – на сході, другий, внутрішній – у нас: брехня, корупція тощо.
Серед виступаючих наших краян, які приїхали з фронту, були полковник, військовий комісар Леонід Підручний, тепер – комісар на Луганщині і сержант розвідки Олександр Кухта, який зачитав вірші з війни, в яких звучало тверде запевнення, що вони, наші бійці, обов’язково повернуться додому з перемогою. Свої поезії читали й місцеві поети. Я у своєму короткому виступі (все ж, зима і погруддя Бандедрі – не час і не місце для розлого ораторства), звернув увагу на інформативне маніпулювання світоглядом громадян у країнах тоталітарного режиму. Адже, кого не змогли зламати морально, того оббріхували. Степан Бандера і є найбільш оббріхуваною постаттю в історії України всіма її ворогами.
Власне, треба відмітити, що організатори цього дійства працівники РБК ім. Катерини Рубчакової побудував концертну програму так, що своїми, я сказав би, оксамитовими голосами майстри і аматори сцени спонукали чортківців почути значимість події, плетивом журби, памяті і гордості спалахувати людські серця, а пісня «Ой там у лузі, при дорозі…» у виконанні Віри Попик не одного присутнього заставила просльозитись.
Народ, який має таких героїв, житиме вічно. Такі люди не вмирають. Він вмів пристрасно любити і вогнем ненавидіти. Пристрасно любив він свій український народ і вогнем ненавидів його ворогів. Саме Бандера врятував честь України в ХХ столітті. Він підніс націоналізм любові до найвищої жертовності. Його гасло – Бог і Україна! За це ми любими Бандеру. Його ідеї, любов до України, боротьба за волю і незалежність, якій віддав своє життя Степан Бандера, буде жити вічно». Наприкінці заходу присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять Степана Бандери, його соратників, а також новітніх героїв України, які борються з ворогами за її честь і територіальну цілісність на сході нашої держави.
Ярослав Дзісяк.
