У читальному залі Бережанської районної бібліотеки відбулася презентація бібліографічного покажчика «Доля судила жити з піснею. Василь Подуфалий», укладачем якого є бібліограф Бережанської районної бібліотеки Віра Палій.
Директор районної бібліотеки Алла Заруцька у вступному слові зазначила, що в цій невеличкій книжці зібрана, впорядкована й увіковічнена творчість нашого талановитого краянина, педагога, відомого фольклориста, краєзнавця, літературознавця, композитора, громадського діяча, одного з перших відкривачів імені видатного письменника Богдана Лепкого та його славної родини, патріота рідної землі Василя Подуфалого з Жукова, котрий своєю працею, численними творами зумів передати любов до свого краю, наших традицій, культури і залишити нам у спадок. Відрадно, що бібліографічний покажчик «Доля судила жити з піснею. Василь Подуфалий» в обласному конкурсі на кращий бібліографічний покажчик зайняв перше місце. Видання відкриває читачам нові матеріали про життєвий і творчий шлях наш нашого земляка, ставши важливою цеглиною у розбудові національної культури Бережанщини.
Бібліограф районної бібліотеки Віра Палій розповіла про кропітку роботу над створенням книжки, подякувала своїм колегам, усім, хто допомагав її створити. Видання складає вступна стаття укладача «У рідної землі черпав натхнення», кілька розділів, ілюстрації, абетковий покажчик авторів та назв книг. Запропоновані матеріали можна знайти у фондах центральної районної бібліотеки, краєзнавчого музею, музею книги. Покажчик розрахований на вчителів, бібліотекарів, краєзнавців, учнів та студентів, усіх, хто хоче більше дізнатися про людей рідного краю.
Детальніше про розділи покажчика, особистість педагога, композитора, просвітянина, громадського діяча, лауреата премії Братів Лепких Василя Подуфалого розповіли ведуча заходу, методист районної бібліотеки Ольга Паньків, дочка В. Подуфалого – директор Жуківської школи Марія Волощук (Подуфала), брат В. Подуфалого – вчитель Євген Королишин, викладач Бережанського агротехнічного інституту Галина Доскач, науковий працівник музею книги, співачка, лауреат премії Братів Лепких Ярослава Мазурак, депутат районної ради, голова РО Товариства «Меморіал» Іван Головацький, історик, краєзнавець Олександр Коковін та інші. Учасники заходу наголошували, що творча спадщина Василя Подуфалого житиме у віках. Він завжди залишиться в пам’яті як людина титанічної праці, широкого кругозору, патріот своєї землі. Одним із перших В. Подуфалий повернув людям пісенну спадщину Богдана та Левка Лепких, за що в 1994 році одержав звання лауреата премії ім. Братів Лепких. А ще й за ініціативу відкриття першого в світі пам’ятника письменнику в Жукові, меморіальних таблиць та організацію музею родини Лепких у рідному селі Жукові. Його високо цінував племінник Б. Лепкого, знаний меценат д-р Роман Смик (Чикаго, США).
Біографія Василя Подуфалого непроста. Народився він 7 травня 1941 року в селі Жукові. Батько його за професією був швець, та мав дар і до співу, музики. Малим лишився сиротою. Після смерті матері в 1946 році його усиновила тітка Теодозія Королишин (сестра мами). У 1962 р. закінчив Дрогобицький педінститут ім. І. Франка, отримавши кваліфікацію вчителя української мови, літератури та музики. Навчався також в студії образотворчого мистецтва при педінституті.
Першим місцем педагогічної праці Василя Подуфалого була загальноосвітня школа в селі Августівці Козівського району. Потім його перевели на посаду вчителя у село Бишки цього ж району, звідси призвали в армію. Опісля В. Подуфалий був направлений на роботу вчителем у с. Куропатники Бережанського району. Саме тут він зустрів свою дружину Дарію.
Потім працював в Урмані, Козові, знову в Куропатниках. У 1979 р. сім’я Подуфалих переїхала в Жуків. Тут Василь Михайлович працював не лише вчителем, а й завідувачем музею родини Лепких, вів плідну роботу зі збору матеріалів для відкриття експозиції музею.
За своє недовге життя Василь Подуфалий створив музику до 300 пісень на слова різних авторів, зібрав, упорядкував і видав близько двадцяти пісенних збірок, зробив десятки цінних науково-дослідницьких розвідок і статей. Його музичні твори та фольклорні записи друкувались у видавництвах «Музична Україна», «Мистецтво», пісні публікувались у збірці В. Вихруща «Пісні барвінкового краю», у двотомнику «Пісні Тернопільщини». В особистому архіві В. Подуфалого нараховується понад дві тисячі високомистецьких зразків народно-пісенного фольклору. В. Подуфалий створив музику на слова О.Олеся, Б.Лепкого, С.Черкасенка, М. Філянського, В.Сосюри, Д.Павличка, В.Симоненка, І.Бердника, В.Вихруща, Б.Демкова, Г.Петрука-Попика, О.Сенатович, О.Мудрої, В.Залізного, Й.Мартинюка та інших талановитих авторів.
У 1990 році в Тернополі вийшли впорядковані ним три випуски стрілецьких пісень: Р. Купчинського «Як з Бережан до Кадри», Л. Лепкого «Чуєш, брате мій…» та М.Гайворонського «Повік не зів’яне». У 1991 році впорядкував і видав збірку пісень Б.Лепкого «До волі з неволі», а в 1992 році – збірку пластових пісень «Гей, мандрують пластуни», першу із чотирьох збірок «Повстанські пісні» та збірку найкращих поезій упівців “Повстанська муза». У 1993 році у співавторстві з В.Хомою упорядкував і видав збірку «Народні пісні з-над Стрипи». До 80-річчя героїчної битви УСС на Лисоні В.Подуфалий упорядкував і видав збірку стрілецьких пісень «Ой ідуть стрільці з Бережан», перевидав народний співаник «Сто сорок пісень». Останньою збіркою, яку він встиг зібрати, упорядкувати й видати, була збірка пісень «Журавлі» на слова Лева Лепкого. Музичні твори В.Подуфалого друкувались у збірниках «Мелодії Тернового поля», «Берег моєї любові», «Лисоня», «Квіти ромена» Бориса Демківа, «Я до вас ще повернуся» Тетяни Федорів та інших. Також В. Подуфалий – автор низки літературно-критичних та дослідницьких статей про І.Франка, Марка Мураву, Б.Лепкого, В.Гнатюка, А.Чайковського, А.Лотоцького та інших видатних особистостей.
Композитор мав ще багато творчих задумів. Він готував до видавництва збірку пісень, музику яких він створив на слова різних авторів, планував видати збірку просвітянських пісень та декламацій «Сонце Просвіти», «Мамине свято», гаївок Тернопільщини, а також монографію про видатного бандуриста-віртуоза, поета та художника, композитора Зіновія Штокалка.
Творчу й педагогічну працю В. Подуфалий тісно поєднував із політичною діяльністю, у вир якої поринув наприкінці 80-х років. Він був одним із перших членів Народного Руху України на Бережанщині, в який вступив ще 1989 року, перший голова осередку Руху в с. Жукові. Неодноразово обирався делегатом на крайові конференції НРУ та великі Збори Руху в Києві. Брав активну участь в усіх подіях, що пов’язані з відродженням України, зокрема в «живому ланцюгу» Львів – Київ у січні 1990 р. 30 травня 2000 року важка недуга обірвала його життя, повне сил, енергії, творчих задумів.
Бережанці шанують пам’ять про свого краянина, вчителя, самодіяльного композитора й краєзнавця, патріота і невтомного збирача народних пісенних перлин. 2001 року Василю Подуфалому посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин м. Бережани». В селі Жуків, у приміщенні музею родини Лепких, виділено окрему кімнату, де він колись працював, в якій зібрані його праці, картини, матеріали про нього. Кілька разів на горі Лисоні проходив фестиваль стрілецької й повстанської пісні «Лисоня» ім. В. Подуфалого.
Прозвучали на презентації й художні номери у виконанні співаків Ярослави Мазурак, Василя Миськіва, учениці Бережанської гімназії Галини Лемик. Поезії читали учениця Жуківської школи Оксана Віятик та гімназист Віталій Пасічник. Присутні мали можливість оглянути викладку книг славного краянина, побувати в своєрідній «світлиці Подуфалого», прикрашеній вишитими рушниками й обрусами.
Тетяна Бідзіля, м. Бережани.
