Відомі українці, представники інтелігенції Роман Іваничук, Ніна Бічуя, Ігор Калинець та багато інших оприлюднили відкритий лист екс-депутату Верховної Ради України Ларисі Скорик, яка порівняла галичан з монголо-татарами.
Текст листа поширений у ЗМІ сьогодні, 7 лютого.
У листі відомі львів’яни висловлюють обурення висловлюваннями колишньої галичанки Лариси Скорик щодо мешканців Галичини.
«Навіть сумнозвісний «міністр» з унтерпришибеєвською фрагістикою міг би позаздрити Ларисі. Адже після його «одкровень» про невмиваних галичан, котрі «спустились с гор», аби баламутити його та спокій інших олігархів-злодіїв, твердження Лариси про те, що галичани є «неосвіченою ордою» слід негайно вносити у шкільні підручники, вивішувати на банерах у Донецьку, Луганську, Харкові, Сімферополі: як аргументи від: … колишньої галичанки!», – йдеться у листі.
У зв’язку з принизливими висловлюваннями щодо галичан, авторитетні львів’яни вимагають у Лариси Скорик «покаяння за ницість і відступництво».
«Відступнице від ідеалів своєї далекої юності, отямтеся!», – сказано у листі.
Подаємо текст листа, адресованого Ларисі Скорик, у повному обсязі:
«У різношерстому політикумі доби початку розвалу СРСР і становлення «Народної Ради України» Вас небезпідставно вважали такою собі провінційною ультра-революціонеркою. У складі опозиційної Народної Ради у Верховній Раді України першого демократичного скликання Ви своїм радикалізмом шокували прокомуністичну більшість (т. зв. «Групу 239»). Водночас Ваша поведінка вражала безмежною догідливістю новим владоможцям.
Тоді багато хто з Ваших колег намагався дошукатися логіки у «поведенції», де патріотична риторика постійно конфліктує з угодницькою практикою. Та дарма!
Згодом усе стало на свої місця: від хамелеонства до хамства стежка хоча й слизька і загадкова, зате коротка і багатообіцяюча.
А тепер, у дні, коли вся України повстала проти корумпованого антиукраїнського режиму, коли пролилася невинна кров, у дні глибокої скорботи по невинно убієнних на Київському Євромайдані, окремі «знакові особистості» (з віце-прем’єрськими і депутатськими життєписами) дозволили собі цинічно принижувати і ображати власний народ, ділити його на «правильних» і «неправильних», досягаючи неабияких «відкрить», зокрема, в антигалицьких судженнях.
Навіть сумнозвісний «міністр» з унтерпришибеєвською фрагістикою міг би позаздрити Ларисі. Адже після його «одкровень» про невмиваних галичан, котрі «спустились с гор», аби баламутити його та спокій інших олігархів-злодіїв, твердження Лариси про те, що галичани є «неосвіченою ордою» слід негайно вносити у шкільні підручники, вивішувати на банерах у Донецьку, Луганську, Харкові, Сімферополі: як аргументи від: … колишньої галичанки!
Запитаємо: Ви, Ларисо, йшли на вибори до Верховної Ради в 1990 р. – серед ординців, партократів, чужоземних найманців? Ви отримали депутатський мандат завдяки зулусам, папуасам, вождям самоїдських племен чи завдяки прізвищу Вашого колишнього мужа – геніального композитора, істинного Героя України?
Ваші «спічі» з парламентської трибуни були часом доречними, а переважно – неконструктивними, скандальними, провокаційними.
Ви постійно шукали вигідних покровителів і вигідних середовищ. Сьогодні Ви «прописані» (чи надовго?) в середовищі семиноженків, крючкових і толочків, котре фактично не відрізняється від царьових, колісниченків, бондаренків, лукашів та їм подібних.
Архітектор за фахом, визнаний неграмотною владою «авторитет» у всіх сферах культури, Ви постійно мачаєте свої пальчики у музейництво, образотворче мистецтво, – і скрізь залишаєте відбиток багатогранності натури і бездоганного естетичного смаку. Це завдяки Вам спотворено експозицію Канівського музею Тараса Шевченка, а «на верстаті» – Центральний Шевченків музей у Києві.
Руйнація після втручань Лариси Скорик – це не справа її чергового уподобання чи екстравагантної примхи – а ганебне холуйство. Вияв тієї «публічності», котра в народі має конкретне означення. А недавній брутальний випад, на адресу рідного народу, змусив нас висловитися не лише задля того, щоб захистити честь краю, де мати привела Вас на світ і виховувала як гідну дочку України.
Ви зрадили батька-матір.
Ви зрадили український народ.
Ви зрадили Україну.
Не накликаємо на Вас розплату, але вимагаємо покаяння за ницість і відступництво. Відступнице від ідеалів своєї далекої юності, отямтеся!
Ми, галичани, успадкували від своїх предків святе переконання, що український народ – єдиний «від Сяну до Дону». Ведемо свій родовід від київських князів, і через князя-короля Данила Галицького, гетьмана Петра Сагайдачного, через лицарів Січового Стрілецтва, юних героїв Крут, борців проти більшовицького режиму аж до закривавлених людей нинішнього Майдану! Відчуваємо у всенародному волевиявленні благословення великих митрополитів – Іларіона, Андрея і Йосифа, чиїми молитвами зводився незнищенний собор української державності та духовності.
Жертви Биківні та Сандормоху, Дем’янового Лазу біля Івано-Франківська, тюрми на Лонцького у Львові, інтелектуали-дисиденти 60-70 рр. ХХ століття – ось попередники сучасного покоління галичан і подолян, буковинців і прикарпатців, котрі сьогодні стоять на барикадах непокори поруч із побратимами та сестрами зі столиці держави, з півдня і сходу України. Наша спільна мета: захистити правду й справедливість, відновити присутність України у європейському «народів вольних колі» (Іван Франко).
Якщо Ви свідомі скоєного і публічно вибачитеся, десниця Господня, можливо порятує Вас від подальшого потьмарення і гріхопадіння».
Лист, датований 28 січня 2014 року, підписали:
Роман Іваничук, письменник, Лауреат Шевченківської премії України, Герой України;
Ніна Бічуя, член Національної спілки письменників України;
Ігор Калинець, відомий поет, громадський діяч, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка;
Козак Богдан, Народний артист України, академік АМУ, Лауреат Шевченківської премії України;
Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка»;
Лубківський Роман, Лауреат Шевченківської премії України;
Откович Василь, Лауреат Шевченківської премії України, заслужений діяч мистецтв України;
Откович Мирослав, Народний художник України, заслужений діяч мистецтв України;
Федина Софія, голова світової федерації українських лемківських об’єднань;
Возницька-Разінкова Лариса, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького, Заслужений працівник культури України;
Яців Роман, Заслужений працівник культури України, голова Комісії образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Наукового товариства імені Тараса Шевченка.