Сьогодні, 6 березня, біля Чортківської загальноосвітньої школи-інтернату відбулась лінійка-реквієм на честь вшанування пам’яті колишнього випускника навчального закладу Романа Ільяшенка. Згадати його подвиг прийшли батьки, друзі загиблого воїна, військовий комісар, освітяни, учні навчальних закладів району та небайдужі чортківчани.
Участь у відкритті взяли керівники району, батьки – Тетяна Ісідорівна, Ігор Іванович, брат – Олександр, кохана дівчина Вікторія, однокласники та друзі, учні школи, небайдужі жителі району та міста. Отці різних конференцій відправили поминальну панахиду та освятили пам’ятну дошку.
До слова, мати Романа – Тетяна Ісідорівна подякувала усім за підтримку та тим, хто долучився до відкриття пам’ятного знаку на честь її сина Романа.
«Він любив Україну понад усе, і попри мої вмовляння – поїхав захищати нашу неньку-Україну», – ледь тремтячим голосом говорила мама Романа. До пам’ятного знаку присутні несли квіти та запалювали лампадки. Близькі, друзі та вчителі ще й досі не можуть повірити, що життєрадісного та люблячого Романа не має серед живих. Закінчилась лінійка-реквієм урочистим покладанням квітів до меморіальної дошки, яка тепер стала символом безсмертної пам’яті героя.
Нині відбулася подія, яка болить кожному з нас. Школа, як рідна мати, виколисує, леліє дітей, дає їм дорогу в життя. З роками діти виростають і стають на самостійну стежку життя, але вона не перестає чекати своїх випускників на теплі зустрічі. Сьогодні один з випускників повертається до своєї рідної школи меморіальною дошкою… Але допоки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв. Роман з меморіальної дошки щодня зустрічатиме та проводжатиме поглядом учнів та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав своє життя, щоб ми жили в мирній квітучій Україні.
Нагадаємо, Романові було всього 23 роки, спортсмен, майстер спорту і чинний володар Кубка України з фрі-файту. Він служив у другому батальйоні 51-ої механізованої бригади артилерійського самохідного дивізіону. Хлопець попав під шалений обстріл російських сепаратистів і з того часу на зв’язок не виходив.
До останнього рідні та близькі надіялись, що Роман живий. Цієї неділі йому мало б виповнитися 24-и роки.
Разом із родиною Романа та його друзями сумують усі мешканці нашого краю, усі, кому небайдужа доля нашої країни. Пам’ять про Романа Ільяшенка, який поклав життя за мирне небо над головою, завжди буде жити в наших серцях. Героям слава! Герої не вмирають!
