Степан Бубернак. Археологія Ягільниці

На початку травня 1966 року вчитель історії Володимир Михайлович Ковальчук повідомив дирекцію Львівського історичного музею про те, що в с. Ягільниці під час оранки поля тракторист кінзаводу Володимир Леонтієвич Шкабар відкрив давнє поховання, а біля середньовічного замку відкрито три ядра від гармат і принесено учнями до школи. 

Це повідомлення стало приводом до приїзду в Ягільницю 13 травня 1966 року завідувача відділу історії первісного суспільства В. П. Савича.

У розкопках брали участь: вчитель історії – В. М. Ковальчук та юні археологи – Володимир Дударев, Любомир Сторож, Ярослав Стець, Володимир Шийка, Володимир Залізняк.
Під час археологічних досліджень констатовано, що поховання виявлено в урочищі “Під Мочарами”, розташованому на південь від с. Ягільниці на віддалі 2 км при польовій дорозі Ягільниця-Королівка на полі №4 кінного заводу.
Поховання виявлене на трохи підвищеній частині урочища, на захід від дороги Ягільниця-Королівка на відстані 200 м і орієнтоване на 45° від озера на відстані 500 м. Плита, що покривала гробницю була порушена плугом на глибині 0,35 м. Тракторист, а також місцеві робітники зняли кам’яну плиту, взявши з гробниці посудину, розбили, а гробницю переорали і зруйнували. Дані очевидців руйнування поховання і археолога Володимира Савича під час контрольних розкопів показали, що гробниця мала прямокутну форму, орієнтована по лінії Північ-Південь і була побудована з кам’яних плит червоного пісковика. Зверху вона була прикрита масивною плитою приблизного розміру 1,20×0,80 м.

Кістяк дорослої людини лежав у скорченому положенні головою на північ. Біля голови стояла куляста амфора. Залишки гробниці були дуже зруйновані. Не вдалось встановити точного її розміру і конструкції, положення кістяка, орієнтації і т. п.

Уламки розбитої амфори, які зберіг Б. М. Ковальчук, були не всі, тому не вдалося її реставрувати. За твердженням самого В. П. Савича і археологів музею, розкопана гробниця належала до пам’яток племен кулястих амфор. Це були землеробсько-скотарські племена, що заселяли Західне Поділля і Волинь. Жили вони наприкінці III тис. до н. е. первісно-общинним ладом…

Другим місцем археологічних досліджень стало обстеження і проведення контрольних розкопів біля середньовічного Ягільницького замку графів Лянцкоронських. Південна частина замку стикається з рівнинним підвищенням. Тут в південному напрямку від замку на віддалі 350 м працівники кінзаводу Степан Володимирович Конол і Федір Васильович Кухта на початку травня 1966 року копали траншеї під фундамент закритого току. В одній із траншей вони натрапили на чавунні бомби. Викопавши три штуки бомб, робітники припинили роботу. Бомби передали до школи.

А вже 14 травня 1966 року на місці виявлених бомб археологами було заложено контрольний шуфр розміром 4×4 м, орієнтований по лінії Північ-Південь. У шуфрі на глибині 0,5 м від сучасної поверхні, в шарі перехідних темнокоричневих суглинків, відкрито 14 чавунних бомб, які лежали на площі 1,20×0,80 м. Бомби були покладені в три ряди одна біля однієї, а дві бомби лежали зверху на рядах.
Виявлені бомби були кулястої форми діаметром 23-26 см. Кожна з них мала по два отвори. Товщина стінок у бомб – 20-35 мм.
Тонкостінні бомби були призначені для руйнування живої сили противника, а товстостінні – для розбивання замко¬вих укріплень. Деякі з них були запальними. Викидались вони з мортир на невелику відстань.
Хронологічні рамки цієї колекції визначалися історичними подіями, пов’язаними з середньовічним замком графів Лянцкоронських. Як відомо з історичних джерел, фортеця, на фундаменті якої згодом було побудовано ферментаційний завод, в 1538 році була блокована Петром, воєводою Волоським. Пізніше, в 1655 році, її взяло селянсько-козацьке військо під проводом Богдана Хмельницького і російського воєводи Василя Бутурліна. А в 1672 році замок був взятий турками і в ньому знаходилась резиденція турецького паші.
Треба гадати, що під час війни бомби були закопані біля замку, щоб не потрапили до ворога. Ягільницька колекція бомб вже досить досконалої роботи і її можна віднести до XVII ст.
Археологічні знахідки передано до Львівського історичного музею (16 шт.) – “Музей Арсеналу”, а одну – до Чортківського краєзнавчого музею.
… У 1998 році юні історики школи стали учасниками Південно-Тернопільської археологічної експедиції. Археологічні дослідження експедиції сприяли відкриттю багатошарового стародавнього поселення на хуторі Жмикові біля села Улашківці. Тут на мисоподібній ділянці поля, що має назву “Шмельків горб”, зібрано артефакти трипільської і черняхівської культур, Фракійського гальштату і Київської Русі. Є уламки тесла і сокири з окопи, рогове долото. Територія древнього поселення становить приблизно 22 га.
Експедиція була проведена під керівництвом наукового працівника Заліщицького краєзнавчого музею Василя Івановича Опійника. Зібрані знахідки після їх систематизації передано на зберігання в народний музей історії села Ягільниці…