Більшість письменників, сподіваюсь на це, були знайомі із творчістю світлої пам’яті Валентина Корнієнка з Тернополя, знали його як талановитого літературознавця, редактора, перекладача, драматурга, таким він і залишиться у їхній пам’яті назавжди. Перед тим як відійти (знав, що життя добігає кінця) в інші світи, Валентин Корнієнко залишив мені, яко головному редакторові журналу «Золота Пектораль» вірш «Тайна», з текстом якого я хочу ознайомити читачів.
Володимир Погорецький.
Тайна
Виснуть зорі бджільми – рій до рою.
Тихо. Тайна. Темрява. Віки.
Місяць-бортник світлою імлою
У саду обсновує гілки.
Сумно. Дивно. І чогось мов шкода.
А чого? Німа не скаже ніч.
Стоїмо, затамувавши подих,
Я і Вічність. Двоє. Віч-на-віч.
В сяйві неба ярім і холоднім
Крізь безгучний рев сліпих злих сил
Острівцями зелені в безодні
Міріади мчать живих світил.
Враз в фатальнім летові зустрічнім
Здибились галактики баскі,
Катастрофа грізна і велична
Запалила в хлані смолоскип…
Там з вогню світи встають, там гинуть…
Що палає, конче догорить…
Бачу – ген внизу стоїть людина
І лице звернула догори.
То я сам… Вдивляюсь на останці
В небо. Впала зірка у саду.
Вічність. З неї я вродивсь уранці,
Ввечері у неї відійду.
Що мені це небо обіцяє?
Що?.. Куди всіх нас воно бере?!
Лоб горить – одвіту все немає.
Тайна… Храм глухий… Без вікон, без дверей…
Про Валентина Корнієнка
Здається, що зовсім недавно, кілька днів до початку весни 2011 року, став на Божу дорогу Валентин Корнієнко з Тернополя. Літературознавець, перекладач, редактор. Член Національної спілки письменників України. Лауреат обласної премії ім. Б. Лепкого. Нагороджений медаллю НСПУ “Почесна відзнака”. Син Олекси Корнієнка – драматурга, перекладача, театрального критика.
Гострішає біль втрати від того, що вже більше ніколи не зустрінемо його на людних вулицях обласного центру, в приміщенні обласної письменницької організації.
Валентин Корнієнко народився 10 квітня 1939 р. у с. Красилівка Броварського району Київської області. У 1956 році закінчив Тернопільську ЗОШ №1, філологічний факультет Київського університету (1961, нині – національний університет). Вчителював у м. Тернопіль. З 1965 по 2001 рр. працював у Києві, був редактором видавництв “Дніпро”, “Молодь”, журналів “Україна”, “Всесвіт”, “Кур’єр ЮНЕСКО” та інших. Відредагував понад 200 видань художньої літератури. Від 2001р. – у м. Тернопіль. Переклав твори письменників Великобританії, Італії, Канади, Польщі, Чехії, Словаччини, США. Автор есе, літературних портретів зарубіжних та українських письменників, статей, рецензій, у співавторстві із А.Перепадею комедії “Імпортний жених”.
У творчому доробку Валентина Корнієнка переклади з Джека Лондона (“Революція”, публіцистика), Марка Твена (оповідання), Марчелло Вентурі (“Найдальша станція”), Грехема Гріна (“Останній папа”), Германа Мелвілла (“Біллі Бад”), Брайєна Мура (“Велика Вікторіанська колекція”), Берре Фенольйо (“Особиста справа”), Сватоплука Зламани (“Темна постать за лаштунками”), Полін Джонсон (“Дві сестри”, легенди), Мері О Тара (“Спійманий мустанг”), Владислава Татаркевича (“Історія шести понять”), Френсіса Брета Гарта (“Чоловіки місіс Скерс”, новели), Пола Стюарта, Кріса Ріделла (“Бурелов”, “Зимові лицарі”).
Перекладав він також Грехетма Тріна, Ярослава Івашкевича, Стефанію Ґродзенську, Волта Вітмена, Петрарку, чехів Владимира Нефа та Любомира Махачка, словачку Яну Пинкову, ірландця Шона О’Фаулейна, оприлюднив українською дослідження Богдана Кравченка “Національна свідомість в Україні XX ст.”, розділи з “Історії філософії” (видавництво “Основи”), шотландську народну казку “Семидюймовець”, роман у новелах Вільяма Фолкнера “Домашнє вогнище” (у співавторстві з Ростиславом Доценком) та ін.
Завдяки Валентинові Корнієнку світ побачили книжки Льюїса Керрола (“Алісині пригоди у Дивокраї”, “Аліса у Задзеркаллі”, “Аліса для малят”) українською мовою. Саме завдяки йому, як сказав Іван Дзюба, “нарешті ми маємо українську Алісу, в оригінальності звучання якої видно школу Лукаша”. Проте творчий доробок Валентина Корнієнка таки вражає: переклади творів Марселя Пруста, Мішеля Монтеня, Вільяма Фолкнера. Минулого року Валентин Корнієнко відбувся як редактор двотомника спогадів про Миколу Лукаша (перший том вийшов два місяці тому). До речі, “робочими” мовами Корнієнка були англійська, польська, чеська.
В 2009 році у тернопільському видавництві “Богдан” побачила світ його книжка “Осіння ластівка. Вибране”. Планував перекласти “Уліс” Джеймса Джойса і написати книгу про батьків.
День для Валентина Корнієнка розпочинався з ранкової пробіжки у парку і купання у крижаній воді. А звідти – вже куди ноги занесуть. Він сам себе називав підтоптаним паничем, повним життєвої енергії. Але, на жаль, людина не вічна. Залишилися після нього нереалізовані творчі плани, недописані книжки. Хочеться вірити, що світло його великої душі буде зігрівати довго тих, хто знав, спілкувався, приятелював з цим Божим помазанником, а все написане ним, не розвіється за димом, бо дарує нам відчуття безсмертя.