Тріада філософії Любомира Білика (про кандидата у депутати до Тернопільської обласної ради)

І в Чорткові, і в його околицях, і далеко в регіоні чутно і знано гасло благодійника з великим іменем – Любомира Степановича Білика «робити все або добре, або дуже добре». Він недарма лікар – і від Бога, й від людей, бо здатен лікувати не тільки тіло, а радше душу високим і чистим словом правди і відданості фахові, якому довголітньо служить. У сповідуваних ним життєвих цінностях – намір віддавати громаді максимум набутого життєвого потенціалу, що він і прагне робити далі з депутатським мандатом.
А філософію Любомира Білика розгортає перед читацьким зором пропонована замальовка Анни Блаженко.

Тріада філософії Любомира Білика

Хоча б на часинку втрапити до Чортківського державного медичного коледжу – велике везіння. Бо у тих стінах панує якийсь особливий витонченний дух науки, витає аура розуму й гуманізму. Це не просто красне слівце: у виші абсолютно все «працює» на домінанту позитиву. Кредо директора, відтак колективу, котре щоденно й щогодинно передається студентству, містке й надзвичайно просте – «робити все або добре, або дуже добре». Вдаймося до спроби заглибитися у святая святих «лабораторії» цього керівника, пізнаймо троїстий ритм руху його буття та мислі.

«Я» з нуля не буває

У тім, що медичний коледж у Чорткові й відповідними державними інституціями, і спільнотою загалом не лише на Тернопільщині, а й в Україні беззаперечно визнано вишем європейського зразка, передусім заслуга його директора. Це «дитя» слугує Л.С.Білику за точку прикладання помножених трудів вже два десятки літ й дісталося направду помітного розвою. Майбутність середньої ланки охорони здоров`я, котра плідно й невтомно вишколюється на вулиці Гоголя, 7, нині представлена не лише медсестрами, фельдшерами, акушерками, а ще й завдячно Біликовому благословенню – фармацевтами, стоматологами-ортопедами; утаємниченою перехожею до Гіппократових володінь став медико-біологічний ліцей; функціонує факультет післядипломної освіти… Однак директор у верхній, визначальний кут досягнень вперто ставить працю своїх попередників. Зокрема й упровадженням іменних стипендій: за успіхи в навчанні – імені колишнього директора А.Є.Тустановського, активну громадську позицію – завуча В.І.Майданик, спортивні досягнення – керівника фізвиховання О.М.Нагірняка. Й не втомлюється повторювати: для студентів такий пошанівок цілих фамілій (що в галицькому варіанті означає «родина) – надто важливий: здобуватися визнання під «брендом» тих, чий дух ще витає у стінах навчального закладу, чиє продовження уособилося в медичних, викладацьких династіях. Так і мовить: «Така філософія притаманна нам, українцям, та вона має постійно підживлюватися». Стверджує: все, що вдалося зробити, то передовсім завдячно колективові працелюбів, котрий йому дістався, а ще базисові (це поняття лучить і матеріальний бік).

«Професор» і «професійність» – одного кореня

Коли він починав у ранзі директора, заклад (тоді ще медичне училище, нинішній статус отримано 2001 року) навчав 600 студентів. Натепер в його «лоні» 1700 юнаків та юнок зі всієї України. «З першого погляду, вочевидь, видасться дивним, що до нас їдуть навчатися хлопці й дівчата з Київщини й Закарпаття, Одещини та Криму – адже там є тотожні навчальні заклади», – мовить у плині бесіди заступник директора з гуманітарної освіти та виховання Наталія Сулима. Й тут же пояснює: це батьки майбутніх студентів, прочувши про належний рівень дисципліни та фахової підготовки, віддано довіряють своїх чад Чортківському медколеджу.
А добрі спеціалісти, направду «професори» галузі, переконані в коледжі, формуються не лише завдячно потужній навчальній базі – кабінети й лабораторії оснащені сучасними ПК (їх 180), всі комп`ютери об`єднані в локальну мережу (Інтранет) із власним web-сервером, всі лекційні аудиторії оснащені мультимедійними проекторами, плазмовими панелями, відеосистемами. Не лише через високий рівень викладацького складу (близько 200 педагогів, лікарів, провізорів, економістів, юристів та інших фахівців – кандидати наук та пошукувачі на здобуття наукового ступеня, понад 60 відсотків мають вищу та першу кваліфікаційні категорії), котрий уміло послуговується інноваційними технологіями. Має сенс думка директора, що стіни теж виховують, ронячи в душі юних будівничих суспільності зерна шляхетності та духовності. Начебто незначний, та вагомий штрих: за недавньої реконструкції старого, ще австрійських часів корпусу в лекційних аудиторіях, де, скажімо, читається курс філософії чи української мови, облаштовано діючі каміни. У коледжній родині, завсідно від директора, «прописалася» вишиванка…

Домінанта висоти й високості

Любомиром Біликом, у котрого за плечима купа літ досвіду в галузі практичної медицини, достеменно знано, яким має бути первинний медик. Та усвідомлено ще й інше: його випускники 24 (!) години на добу перебувають на безпосередньому стику чи то з хворим, чи з пацієнтом. Через те й домінує у означенні сентенцій професійності прикладка «прикладний». Прикладна медична наука – це коли майбутні фармацевти в часі перебування на спортивно-оздоровчій базі у с. Більче-Золоте вивчають флору краю та мають практику з фармакогнозії; коли проходять вишкіл у двох коледжних аптеках та кабінетах доклінічної практики амбулаторії, що сусідить з однією із аптек у найнаселенішому мікрорайоні міста; коли завтрашні стоматологи безкоштовно протезують колишніх вояків ОУН-УПА, бійців АТО чи мешканців БСМ «Карітас». Це ті інноваційні моменти, котрі слугують підвалинам сучасного реформування медичної галузі.
– Нині ми всі прямуємо в Європу, вибудувавши перед собою щось аморфне й іноді безлике, – резюмує Любомир Степанович. – Й забуваємо, що Європа тут і є, бо ми живемо в її центрі. Ту ж Європу, якої прагнемо, треба будувати первинно: в серці та надовкіл себе – на роботі, на вулиці, в місті. У душах тих, кого навчаємо. Щоб вони уміли відрізнити порядність від фальші, добро від негативу, зорієнтуватися на життєвій дорозі…

Анна БЛАЖЕНКО