Для побудови нової кам’яної церкви необхідно було чимало коштів. І, не дивлячись на значну суму, церковна громада зважилась на будівництво нового храму.
Священиком тоді був Стефан Хаминський, а згодом – Іван Залуцький. Для будівництва храму вибрали пагорб, який з трьох боків мав стрімкі схили. Південно-західну і південну частини обнесли муром, висота якого сягала понад чотири метри. Будівельні матеріали: пісок, глину, камінь – завозили з Крем’ячки. Тут в сиву давнину були розробки будівельного піску, кременю. Долина, що вела до місця розробок, дістала назву Бурта, можливо, від слів “бурити, добувати”. Лісоматеріали завозили з урочища Білавина.
До завершення розпочатої будови храму, а зводився він понад десять років, прилучилася родина графа Казимира Лянцкоронського.
Чи то переказ, чи чистої води правда, однак серед односельчан побутує така легенда. Землі краю, а особливо Роздол, Комарно, що обабіч Львова, і Ягільницю успадкував Казимир Лянцкоронський. Родина графа у літні місяці приїжджала до Ягільниці. Відпочивала вона у Білому палаці, що у Білавині. У недільні та святкові дні графський кортеж приїздив на месу, яка відбувалася в Ягільницькому римо-католицькому костелі. Лянцкоронські доброзичливо ставились до русинів. Хробя Леонтія, а так було звати дружину графа, любила в супроводі потчу пройтися щоразу заплутаними вуличками містечка. І вона зупинялася біля будови Храму Божого. Будівництво велося доволі повільними темпами, їй шкода було тієї малочисельної групки українців-русинів містечка Ягільниці і довкілля, що прагнуть мати свій храм. Тому й підтримала фінансово завершення будівництва церкви Вознесіння Господнього, яка постала на пагорбі навпроти костелу Успіння Пресвятої Богородиці і була освячена в 1885 р.
Церква в Ягільниці мурована у візантійському стилі. Проте годі шукати в обрисах будівлі ознак єдиного стилю контури хреста. Виправлена знадвору. Фасад розділений пристінними пілонами, над якими в ніші – фігура Ісуса Христа. Оздоблений фасад декоративними квітковими вазами. Над храмом височіли великий і малий куполи, на зразок куполів римо-католицького костелу, що підтверджувало фінансову допомогу графині Леонтії Лянцкоронської. Та в 2001 році їх змінено на три, які символізують Пресвяту Трійцю…
Степан Бубернак.