Після цілих десятиліть намагання стерти з пам’яті та вирвати з сердець мільйонів українців саме ім’я Йосифа Сліпого, Великий Українець повертається до свого народу не лише як церковний діяч, але які вчений. Йому присвячують наукові заходи, його слово звучить на поважних міжнародних конференціях. Але основна праця з усвідомлення духовного спадку великого мислителя ще попереду. Нині без його працьне може вже обійтись жоден історик філософії.В цій короткій статті спробуємо лише окреслити найважливіші аспектифілософських ідей Йосифа Сліпого і, передусім як історика філософії.
«Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного!
Як я був полюбив вас,таклюбіте і ви один одного!»
(Йоан 13, 34)
Найбільша за обсягом наукова праця Йосифа Сліпого має назву «Нарис історії середньовічної (схоластичної) філософії». Звернення саме до середньовічної філософії не було випадковим. Без її визначення не можна зрозуміти сучасні філософські течії, адже схоластика дає змогу пізнати правдивий образ та зміст філософії, джерела її модерних течій, напрямів та шкіл. Без філософії середніх віків вони не мали б підготовленого ґрунту.
Непросто складалась доля цієї праці Сліпого.«Нарис» був написаний у Львові в 40-х роках, після довголітніх викладів у Богословській академії. Автор відтворив його вже в 70-х роках у Римі, користуючись власними матеріалами, а також тим, що зберегла пам’ять. Праця була подана для прилюдного відома і вжитку, аби з неї могли скористали студенти християнської філософії, головно в Україні. Якраз тепер і настав час для такого використання праці дослідника.
Патристична філософія в 2-3 ст. виконувала в основному захисту (апологетичну) функцію нової релігії – християнства. Перші християни зазнавали в стародавньому Римі жорстоких гонінь , їх звинувачували у різних злочинах, зокрема у ритуальному вбивстві малої дитини. Йосиф Сліпий пише: «Отці церкви не плекали філософії як окремої науки, а як помічну до богословії», вони не відокремлювали правд віри від розумових висновків, але і не ототожнювали їх.
Наука Ісуса Христа – це переломна доба в історії людства. Християнство облагородило платонівську та арістотелівську філософію, вдосконалило пізнання. Йдеться протакі непрості для пізнання правди як існування особового Бога, сотворення світу з нічого актом Божої волі, субстанціальність душі, загробне життя, щастя людини, моральні закони.
Значна увага в «Нарисах» приділяється святому Івану Дамаскіну, який визначався «неперевершеним уняттям думок і поглядів у цілість і логічним пов’язанням поодиноких думок». До заслуг Дамаскіна Йосиф Сліпий відносить ґрунтовний виклад вчення про Христаі твердження про походження Святого Духа від Отця та Сина. Бог, як добрий, чистий дух і причина всього доброго, дарує свої ласки. Причина зла – у свобіднійволі людини. Хоч первородний гріх позбавив її Божої благодаті, але вона не позбавлена розуму і свобідної волі.
Заслугою Івана Дамаскіна є шість визначень предмету філософії: пізнання природи існуючого; пізнання Божого і людського, тобто видимого і невидимого турбота про смерть як довільну так і природу; уподібнення Богові через мудрість; мистецтво мистецтв і науканаук; любов до мудрості. Йосип Сліпий вважав, що саме Дамаскін систематизував християнське віровчення і заклав основи схоластики.
«Справжнім генієм латинської церкви на Заході» називає Сліпий філософа Августина. Він, як і святий Августин,вбачає вищість і благородність людинив жертовності та любові до Бога. У людини, вважає святий Августин, є щось таємниче, про що не знає навіть її власний дух. Йосиф Сліпий так передаєці погляди Августина: «від упадку прабатьків немає людина тієї непорушної природи, в якій була створена. Будяться в ній мимоволі пожадливості та похоті, які пруть до згоди волі на гріх і які насильно треба поконувати і поборювати. Без ласки Божої людини не зможе…»
Йосиф Сліпий розділяє погляди Августина,для якого основою етики були слова з Євангелії: « І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж бо любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде винагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6, 31-36)
Отож, в основі етики св. Августина лежить засада про вільну волю людини, яка прямує до Бога як найвищого добра. До боротьби добра і зла , що має першість над розумом, мислитель зводить історію. А історія – це «розвій дій, керованих розумом під Божим наглядом»
Аналізує Йосиф Сліпий погляди Августина на державу. Адже він спростував поганське поняття держави як найвищої цілі людини і протиставив йому християнське поняття. Згідно з ним, держава має допомагати людині осягнути вічне життя і тому повинна опиратись на моральні засади. Тому він не ідеалізує земних держав, оскільки для нього ідеалом є Божа держава, або Христове царство.
Основна праця по осмисленню наукової спадщини Йосифа Сліпого в Україні ще тільки починається, бо вона – джерело, до якого будуть звертатися дослідники майбутніх поколінь і шукатимуть в ній відповіді на питання, що хвилюють. Найбільше значення тут має прямий зв’язок наукових досліджень його як історика, філософа та педагога з трьома важливими проблемами – духовним оновленням суспільства, міжконфесійною боротьбою, що роз’єднує український народтанеобхідністю реформування світської школи, яку требаповертати до джерел нашої духовності. Бо тільки через школу народ може зберегти знання свого минулого та не зникнути з лиця землі, бо лише рідна наука, за словамиЙосипа Сліпого: « … окрилює народ до летуна вершини зрілого серед народів світу народу».
Василь Панасюк,
викладач державного медичного коледжу,
м. Чортків