Загальновідомо, що кожна країна світу дбає про розвиток туристичного бізнесу на своїх теренах, бо він приносить над­прибутки у скарбницю держави і того населеного пункту, до якого стікаються чи приїжджа­ють туристи. В Україні загалом, а в нашій області та районі зо­крема, туристичний бізнес роз­вивається дуже повільно, як­що не сказати: не розвинений зовсім.

  Складається враження, що можновладці і підприємливі люди Чортківщини зовсім не знають реального стану справ у туристичному господарстві, не вміють чи не мають ба­жання зорганізувати або запу­стити у дію механізм розвитку туристичного бізнесу у нашій місцевості. Хіба не зрозуміло, що місцева влада – районна і міська – насамперед повинна розбудити інтерес через засо­би масової інформації до тих чи інших культурних та історич­них надбань нашого народу впродовж віків у жителів райо­ну, спонсорів, меценатів та ен­тузіастів розвитку туризму на Чортківщині і, що вкрай важли­во, подбати про друк краєзнав­чої літератури.

   Владоможцям також потрібно забезпечити пільго­вий режим оподаткування для людей, які вкладатимуть кошти у цю благородну справу чи місію, пов’язану із розвитком туризму у нашому регіоні; створити бази відпочинку в мальовничих місцинах, таких як “Білавина”, “Дача Галілея” та ін., розробити туристичні мар­шрути до пам’яток історії, культури та архітектури ми­нулих століть; підготувати ґру­нт для створення туристичних фірм, які б, власне, і займалися таким видом чи родом бізнесу, як туризм; спонукати навчальні заклади міста взяти шефство над окремими історичними і культурними об’єктами, вреш­ті-решт збільшити на одну штатну одиницю відділ культу­ри і туризму РДА, тобто запро­вадити посаду спеціаліста з питань розвитку туризму у на­шому районі.

    Якщо говорити про місто, то влада, як орган самовряду­вання, повинна подбати на пе­рспективу про розвиток готе­льного бізнесу, відновлення замку під Вигнанською горою, двох синагог, костелу оо.домініканців, бо їхній монастир, де за роки існування радвлади у Чорткові і за час незалежності знаходилась швейна фабрика,  проданий кілька років тому чортківським бізнесменам, хоч як, пам’ятаю чітко, не благали властьімущих тоді духовні особи, польська спільнота, передати у власність отцям-домініканцям їній ж монастир, але гроші заважили більше за духовність, розвиток зе­леного, релігійного та сільського туризму на теренах нашого регіону і т.д. На території району споруджено багато ку­льтових споруд: дерев’яні, ка­м’яні церкви і костели. Маємо чим похвалитися і що показати світові. Не розумію, чому б, для прикладу, не започаткувати у Чорткові, бодай один раз у рік, якийсь хореографічний, театральний фести­валі, якщо вже ті, організовані мною, літературно-мистецькі стотодійства, маю на увазі «СлОвію» та «В гостях у «Золотої Пекторалі» виявилися не потрібними районним чиновникам, не запросити на зліт, хоча б на День міста, вихідців з Чорткова, розкиданих по всьому світу, і це б стало у майбут­ньому доброю традицією.

   Я, наприклад, ніяк не можу зрозуміти колишніх депутатів районної ради, які голосували за фінансування одного такого собі цікавесенького пунктика-проектика,  пов’язаного із розвитком туризму на Чортківщині, коли в районному бюджеті на якісь прожекти просвітницького плану/характеру, за висловлюваннями очільників району, не було геть зовсім грошей. При таких розкладах/викладах й направду ходором ходить голова, серце нидіє, думки охмарюються, тіло проймає страх і дріж. Про що, власне, йдеться?.. 68 тис. грн. виділили чортківські урядники, звісно, за підримки депутатського корпусу, на встановлення (стели? знаку? якоїсь іншої мари?) при в’їзді у Чортків, на якій чи якому проти сонця виграватимуть зашелешеним баламуттям пишногруді букви: «Чортківський район», ще якісь обліковані/необліковані краєзначі щити, згідно цієї програми, обзаведуться розсипами-написами.

   Тепер, хочеться трохи поіронізувати, можуть їхати делегації туристів з усіх закутин нашої держави та й закордоння  на Чортківщину. За невелику, символічну плату їм, «нецвілівізованим», можна буде, бодай, побіля об’єкту «ТуЧо» (Туристична Чортківщина) зазнимкуватись на  пам’єтку. Що із цієї дурної затії вийшло? Уважно розглядайте знимку оцієї чортівської прослави.

    Роботи у сфері туризму на Чортківщині ще непочатий край. Хочеться того комусь чи ні, але ми всі мусимо працювати у напрямку розвитку туристич­ного бізнесу в ріднокраї – щодня, непокладаючи рук…

Володимир ПОГОРЕЦЬКИЙ.