Село Білий Потік розташоване між лісами та горами над річкою Білий Потік (Біла) за 14 км від районного центру і 5 км від найближчої залізничної станції і межує з такими населеними пунктами, як Ридодуби, Бичківці, Семаківці… Воно має пряме сполучення з районним та обласним центрами.
Це село знане такими культовими спорудами: церквою Покрови Пресвятої Богородиці (1805), костелом Матері Божої Ченстоховської (1933), мурованим з червоного каменю, капличкою св.Покрови (1989).
Поблизу села виявлено залишки поселення трипільської культури та могильник комарівсько-тишнецької культури.
Церква Святої Покрови у Білому Потоці стоїть на узвишші на пагорбі, немов споглядає звідтіля усю мирську суєту. Надовкіл — пишні хвоєю темно-брунатні та голубі ялинки, немов почесна варта. А побіля церкви — з обох боків — старий цвинтар (ще позаминулого століття), навіть два, один з хрестів (навіть не хрест, а його останки) вказує на колишнє місце поховання польської пані, котра й була фундатором цієї церкви. Згодом тіло, тобто тлінні останки, перевезли до Польщі, а хрест залишився на спомин прийдешнім поколінням про її щедрість.
Парох церкви, як зіницю ока, береже архівний документ «добутий» чи то в Києві, чи у Івано-Франківську. У ньому значиться, що Білопотіцьку церкву збудовано 1805 року. А перед нею там стояла старенька дерев’яна церква, споруджена ще 1723-го. Загалом же село (а може, на той час і поселення) засноване у 1591 році. У самій назві — Білий Потік — звучить тепло, радість, якась омиваюча доброта.
У тому-таки архівному документі, який оберігає місцевий парох, детально описано первинну, ще 1723 року, церкву: у головній абсидії на центральному вікні був темно-синій хрест, там же — три вітражі: Матір Божа Покрова і архангели Михаїл та Гавриїл. Образ сповнений ліризму, з елементами жіночої краси та грації, руки підняті догори у заступницькому жесті. Над головою Богородиці був хрест, оточений терновим вінком.
А ось церква 1805 року вже відрізнялася тим, що там були постаті св. Володимира та Ольги. І ще — св. Антонія та Теодозія. Усі постаті на вітражах повернуті обличчям до Богородиці. Коли сонце яскраво освітлює ці витвори мистецтва, то складається враження, що святі оживають і сходять з небес на грішну землю.
Анна Блаженко, “Голос народу”.
Фото Ореста Лижечки.
Костел Матері Божої Ченстоховської (1933 р.)
Церква Святої Покрови (1805 р.)
Дуже гарна та цікава розповідь про надзвичайнокрасиве стародавнє українське село. Однак маю дані з посиланням на відповідні джерела, що перша згадка про село Білий Потік датується 1442 роком.