Дивоплетиво кольорів та магічна якась сила візерунків одразу засвіжили душу, мов щойно народжений весняний вітерець, усміхнувши усе навколо колосками, маками, калиною, барвінком, лебедями, незабудками, виноградом, листям дуба і хмелю, лілеями, ружою…

У Мистецькій залі міського музею щедротно замережилось справжнє дійство, вигаптуване візерунками чиїхось доль, вишите узорами жіночих мрій, вимальоване незримими пензлями багатих на духовні скарби душ. Уже вкотре берегиня історії Новодністровська Галина Олександрівна Разгонюк, немов умілий диригент, з’єднала сотні невидимих струн краси, таланту, вишуканості й натхнення і запросила до чуттєвого стрічання з нагоди відкриття виставки «І рушник вишиваний на щастя, на долю дала…» та презентації експозиції «Новодністровський рушник єднання».

Тож упродовж гостин в особливій атмосфері святкового березневого настрою господиня музею у співпраці зі знаною у місті мисткинею й наставником дитячої творчості Оленою Володимирівною Трофанюк виплітали у душах присутніх шану жінці-матері, вдало й змістовно поєднуючи кожну сторінку зустрічі з глибинами української обрядовості й символіки, пов’язаної з рушниками, щоразу поетично доповнюючи наші враження. Із перших хвилин ми всі мимоволі уявно розширили рамки музею, із задоволенням поринаючи у дитячі чи юнацькі спогади про бабусину й батьківську хату, щемно вдихаючи запахи старої скрині із надбаними скарбами, аромати свіжоспеченого хліба та радіючи передчуттю величних празників на селі. Із неймовірним трепетом долучились всі до виконання направду безсмертної «Пісні про рушник», крізь сльози впустивши себе кожна у свої хвилюючі спогади. А навколо найрізноманітнішими барвами визирали звідусіль більше сотні рушників: вражаючи затаємниченою красою невибагливої старовини і вражаючи виблисками сучасних візерунків, технік і тканин. Та найбільше крізь біле тло, дивовижні й давно знайомі узори, яскраві нитки й пишний бісер до нас промовисто промовляли жіночі думи-мрії, їхні найщиріші молитви й сподівання.

А далі ведучі розпочали знайомство із життєвим та творчим мереживом запрошених 13-ох жительок нашого міста, котрих знали, зустрічали або й навіть не здогадувались про їхні вишивані дива. Більше 300-от найрізноманітніших робіт зібрала за своє непросте життя у власну скарбничку досвідчений пекар, яка тривалий час пропрацювала в їдальні першої школи та структурі громадського харчування, а відтак – на ліквідації аварії на ЧАЕС Олена Францівна Черватюк, котра ніколи не полишала свого захоплення.

Маючи агрономічні професійні навички, фахом кранівниці вимушено оволоділа в місті енергетиків інша героїня – Галина Володимирівна Мушинська, яка, даруючи чистому тлу барви й візерунки, довгий час залишалась ще й активною учасницею колективу «Співучі бабусі».

Із нежіночою професією поєднала свою долю й Анастасія Степанівна Катеренчук – уміло керуючи будівельними процесами з висоти баштового крану, захопила згодом своєрідною романтикою вишини і власних трьох дітей. А вже з роками для своїх нащадків, а це ще й 5 онуків і 3 правнуків, уміло творить вишиванки до їхніх важливих подій.

Іще одна жінка-кранівниця подивувала нас своїм мережаним захопленням, з яким нерозлучно тішить себе, рідних і друзів упродовж 25 літ, – Людмила Петрівна Геркалюк, яка, до речі, вишила чарівні рушники ТОВ «Мехтрансбуд» та нашому хору «Калина» до акції «Новодністровський рушник єднання», а до всього ще й із задоволенням навчає цій таїні свою онучечку Іринку.

А хто ж із освітян не знає Валентини Михайлівни Шовкопляс, котра тривалий час пропрацювала у школах міста, вражаючи водночас на дивовижу ніжними вишиванками, захоплюючи ними потім багатьох клієнтів.

Добре знають і шанують у місті й ветерана освіти, педагога молодшої школи із майже 40-річним стажем Любов Федорівну Олійник, яка теж люб’язно представила власні роботи на виставці, адже прихильність до рукоділля перейняла ще з дитинства від мами й бабусі. Ну а рушник початкової школи в акції єднання – витвір саме її рук.

Багатогранність жіночого світу Наталії Ісаївни Сивак неодноразово полонила серця рідних, близьких, друзів та навіть членів поважного журі, позаяк їй вдається втілювати душевні струни у власних віршах, піснях (у колі Народного аматорського хору «Калина»), надзвичайно розкішному рукоділлі, зігріваючи найрідніших людей нев’янучою силою своєї любові.

Цікаво, що іще одна героїня цих весняних гостин давно відома наставниця-тренер з веслування на байдарках і каное Олена Іванівна Осипенко, як виявилось, радо віддає свій вільний час творенню вишиваної краси у рушниках та серветках духовного змісту.

Іще одна співоча калинова хористка Євдокія Пилипівна Швець долучилася до вишиття порівняно нещодавно, виготовивши традиційний комплект рушників до весілля донечки, разом із тим трепетно зберігаючи старовинні вишивки своєї бабусі.

Майстриню, що радо ділиться своїми знаннями, давно вже знають і цінують юні новодністровці – вихованці Будинку дитячої творчості, бо Галина Іванівна Войчук не зупиняється на своїх захопленнях, дивуючи щоразу і дітей, і батьків. Мама знаного випускника Новодністровської гімназії, Заслуженого артиста України Андрія Войчука власноруч створила не один сценічний костюм для талановитого цимбаліста, а він, у свою чергу, залюбки перейняв матусине вміння і тепер вишивка картин стала його хобі й відпочинком від досить напруженого мистецького ритму. А цього разу вона надихнула своїх малих дизайнерів, вихованців гуртка, на створення дуже привабливих і особливих кольорових паперових сувенірів – куль здоров’я, які отримали в подарунок усі майстрині!

Добре відома у колі поціновувачів вишиваної краси й Альона Вікторівна Беженар, котра вражає розмаїттям сучасної техніки, виробів, стилів і кольорів, неодмінно створюючи неповторні шедеври–вишиванки для своїх талановитих голосистих синів Павла й Юліана.

Ну а незбагненно чарівна мистецька палітра вишиваного доробку Наталії Астахіївни Чорної манила погляди ще з перших миттєвостей – здавалось, що бісер з-під її рук отримував дивовижну властивість промовляти, нашіптуючи кожному про неймовірну принадність вишиваного дива. Ну а коли вже на невеличку сцену вийшла родина її рідної сестри Марини Цибульської і всі – у яскравих однакових сорочках, вишитих нею знаменитими борщівськими візерунками, ми всі направду заворожено притихли од тієї краси, насолоджуючись театралізованим виступом-піснею сімейного квартету про сорочку.

Звичайно ж, господиня музею із задоволенням розповіла і про свою співведучу Олену Володимирівну Трофанюк, котра вже багато років навчає творчості й красі мистецтва юних новодністровців у Будинку дитячої творчості, талановито поєднуючи педагогічну діяльність із влаштуванням незабутніх дитячих свят зі своїми підопічними-аніматорами.

Упродовж знайомства з цими дивовижними жінками линули не лише вдячні й захоплюючі оплески глядачів – начальник відділу культури Альона Анатоліївна Присакар, щиро дякуючи кожній за неміліюче джерело краси, вручала пам’ятні подяки.

Коротко представивши яскраву виставку «Новодністровський рушник єднання», який зініціювала й організувала з нагоди 25-річчя Незалежності України, Галина Олександрівна Разгонюк теж подякувала талановитим городянкам за рукотворну красу і запросила до невеличкої концертної програми, підготовленої дівочим квартетом «Інтермецо» під керівництвом Михайла Васильовича Рожка. Тож наші чарівні вокалісти, неодноразові переможниці різноманітних конкурсів та фестивалів, Дар’я Димитрюк, Дар’я Лотоцька, Дарія Білоконь і Ксенія Малджан подарували нам незабутні хвилини насолоди українською піснею, збагативши серця радісною втіхою музики і слова.

Березневе надвечір’я уже заглядало у вікна, а так не хотілось повертатись у звичні будні, бо душевні крила ще ніжились у красі барв і кольорів. Та повертатись до цих вишиваних принад можна буде ще упродовж двох місяців: тож не втратьте такої нагоди і завітайте до міського музею – і ви неодмінно станете багатшими на чарівну весняну радість від дотику вишиваної краси.

Рушниковим єднанням насолоджувалась Інна ГОНЧАР

Фото Ліни Лисенко

DSC08416

DSC08442

IMG_5544

IMG_5605

IMG_5626

Leave a Reply

Your email address will not be published.