11 серпня, упродовж шістнадцяти років, для церкви Святої Покрови в місті Чортків, є днем вшанування ікони Пресвятої Богородиці «Всецариця». Саме у цей день ще в 2002 році відбулось освячення каплиці – джерела з однойменною назвою. З ранку починають з’їжджатись прочани до цього святого місця, тому що тут відбулось і з’явлення Пресвятої Богородиці, і зцілення багатьох хворих від онкологічних та інших хвороб. В цьому році, ув цей прекрасний сонячний день, прочани з’їхались з Волинської, Рівненської, Хмельницької, та Івано-Франківської областей.

Святу Літургію очолив високопреосвященнійший Нестор, архієпископ Тернопільський і Кременецький, у співслужінні преосвященнійшого Павла, єпископа Тернопільського і Теребовлянського та 32-х священиків різних єпархій.
По закінченні Святої Літургії настоятель храму – митрофорний протоієрей Михаїл Левкович, подякував архієреям, духовенству, прочанам, парафіянам та всім присутнім за щиру молитву з нагоди 16-ї річниці освячення життєдайного джерела «Всецариця».

Дозвольте заглибитися у розповідь про церкву св. Покрови під Вигнанською горою у Чорткові, яка вражає ошатністю території, розкішним розарієм. Переконані, що гості нашого міста та місцеві жителі мають знати історію і духовне надбання цієї святої місцини, до якої прикипіли розумом і серцем.
Відомостей про побудову церкви св. Покрови на сьогодні збереглося дуже мало. Побудована церква у 1903-1905 роках у візантійському класично-романському стилі на кошти українців міста Чорткова, колишньої Долішньої Вигнанки, Горішньої Вигнанки, присілків Переходи, Чорний Ліс, Зелена, Вавринів, Бердо, Синяково, Липків, села Пастуше за проектом Львівської архітектурної компанії під керівництвом Миколи Шашкевича і чортківського будівничого Андрій Дражньовського, який керував будівництвом.
Камінь для будівництва взято із вигнанських та скалатських каменоломень, цеглу – з місцевих цеголень, пісок – з синяківських та білецьких кар’єрів, бляху використано виробництва краківської фірми «Гута». Головний дзвін було виписано із міста Надвірної, теперішньої Івано-Франківської області. Стару дзвіницю та капличку було вибудувано разом із церквою.
14 жовтня 1905 року на свято Пресвятої Покрови церкву було освячено Станіславським єпископом Григорієм Хомишиним і в ній було відправлено Службу Божу.
Першими її парохами були священики П. Дубинський та М. Черник. Історія храму тісно пов’язана з іменами отців Т. Чубатого, Л. Дзьоби, Р. Добрянського, М. Бабія, Д. Паневника, М. Дирди, Я. Тимчука, Ю. Бачинськрго, С. Патурняка, В. Миш ковського, В. Кудрякова, М. Левковича.
Нову дзвіницю коло церкви Святої Покрови вимурувано у 1996 році. Її висота сягає 40 метрів. Як і над храмом, над дзвіницею височіє золотий купол. На дзвіниці встановлено скульптури святих Володимира і Ольги, зображення Всевидючого Божого ока, яке ніби застерігає від гріха, заглядає у найпотаємніщі закутки людських душ. І розносять благовість над Чортковом 4 дзвони, один з них, найбільший (5 т), виготовлений у Дніпропетровську, три інших залишились від старої дзвіниці.
У травні 1998 року у баштового годинника на годинниковій вежі міста заявився молодий за віком брат, що метрономом відлічує кожну годину і півгодини теж. Цей годинник встановлено на дзвіниці церкви Святої Покрови і його мелодійний розкотистий бас розлого лине над лівобережною частиною старовинного Чорткова, лунко відбиваючись від Вигнанської гори. Годинник має електронний механізм, керується радіосигналами. А головна його родзинка в тому, що о сьомій ранку і о сьомій вечора (бо ж сім – число святих таїнств) із годинника лунає мелодія церковного гімну “Боже великий, єдиний”. Біля церкви Святої Покрови є капличка Божої Матері, яку більше сто літ тому на храмовий празник було освячено і відкрито. Пережила вона разом із церквою лихоліття, що буревієм пронеслися над нашим знедоленим краєм.
У ніч з 6-го на 7-е липня 1944 року капличку було зруйновано фашистською бомбою, однак скульптурне зображення Матері Божої вціліло, не зазнавши найменших ушкоджень. За переказами місцевих старожилів, саме в той час біля каплички таємно від командира та замполіта молився радянський солдат. І Матір Божа не залишила без уваги його молитву, – врятувала молоде життя.
По війні парафіяни відбудували капличку із дерева, і такою вона залишалась до 1981 року, коли її було вимурувано із каменю.
Наступне оновлення каплички відбувалося з нагоди 2000-ліття від дня народження Ісуса Христа. Тоді було встановлено хрест, по якому тече свята вода, омиваючи його.
Біля каплички відбувається освячення води – Йорданське (на Водохреща), а також на Зелені Свята. Зліва від каплички Божої Матері викладено символічну гору Синай, на якій молився Мойсей і де він одержав від Господа скрижалі із заповідями. Читаючи їх, парафіяни мають нагоду подумки перенестися на те святе місце і ще раз пригадати встановлені Богом для людини моральні закони.
Влітку 2001 року неподалік од каплички Божої Матері забило нове джерельце: велику цілющу силу чудотворної води Господь Бог послав для парафіян церкви Святої Покрови за їх невтомну працю, щедру жертовність та глибоку віру. Цілю-ще джерело назвали джерелом Всецариці і спорудили над ним каплицю – три білосніжні ангели утримують на своїх німбах шестикутне склепіння із зображенням Матері Божої, а над ним височіє баня з хрестом. Саме над нею 24 серпня 2004 року з’явилася фігурка Пресвятої Богородиці.
А на подвір’ї церкви Святої Покрови, одразу за брамою, стелиться терниста дорога Христа на Голгофу – Хрест, Хресна Дорога – усі 14 стацій, викладені із мармурових плит майстрами із Житомира. Викарбувані в камені молитви до Господа – щоб ми могли твердо ступати, переборювати спокуси, гріхи і йти дорогою до Храму, дорогою спасіння… Раніше ліворуч від храму постав комплекс Храмової дороги, пізніше – тут же, на величному гранітному Хресті, з’явилося Розп’яття – постать Спасителя, що гине мученицькою смертю за всі гріхи світу. А справа від храму, під старезними ясенами, виструнчилась символічна дорога спасіння.
Мабуть, не знайдеться нині в Чорткові людини, що ні разу б не побувала біля фонтану церкви Святої Покрови. А неподалік фонтану з Божого благословення з’явилася ще одна новація – простора купальня для всіх, хто вірить в силу зцілення Божою благодаттю та в чудесне явлення Божої Матері над джерелом Всецариці. До купальні ведуть Сходи, викладені річковим каменем, а вода в ній постійно тече і оновлюється.
Вже зо три десятки років працює на парафії архітектор людських душ, мудрий і талановитий проповідник, добрий пастир митрофорний протоієрей Михаїл Левкович.

One Response

Leave a Reply

Your email address will not be published.