Астаф’єв Олександр. Вибрані поезії / Упорядники: А. Дністровий, М. Астаф’єва. – Львів : ЛА «Піраміда», 2020. – 376 с.; серія «Приватна колекція».
Побачив світ розкішний том поезій Олександра Астаф’єва, відомого поета з покоління «старших» вісімдесятників. В анотації зазначено, що до книги «увійшов півстолітній поетичний доробок: вірші й поеми, написані в 1968−2019 роках, зокрема в часи тернопільського, львівського, ніжинського та двох київських періодів у житті автора.
Ще в ранніх творах проявляться його схильність, з одного боку, до імпресіоністично-медитативних пейзажів, а з другого – до експериментальних пошуків із елементами сюрреалізму й колажу».
Книга підсумовує тривалі пошуки автора в царині поетичного слова, коли він борсався у гущавині самого життя, захоплений водовертю подій. Сьогодні читач має можливість поглянути на всі ті життєві стреси, радощі і смутки, які він пережив, через віддаль. Бо тільки на віддалі ми оком знавця спокійно можемо аналізувати поетичний образ, вихоплений спогадом, відчути наскрізні мотиви, старанно розглянути художні деталі.
Упорядники Анатолій Дністровий і Марія Астаф’єва вибрали із 13 поетичних збірок квінтесенцію, твори, повні духовної сили (духовні образи), які містять у собі потенцію подолати часовий вимір і зберегти для нащадків свою первозданність. Кращі з них здатні безперервно творити нове життя, збуджувати думки й емоції (вірші «Музикант», «Фауст», цикл «Заручини з мармуром», поема «Молекулярний ерос»). Бо поет у своїх життєвих пориваннях завжди в екстазі, кудись прагне і все життя його – безперервний, стрімкий потік думок. Тому спілкування з творами автора – це ніби спілкування з духами, чим глибше дух зачіпає життя, тим витонченішим є матеріал, у якому він втілений. Тепер читач і герой зустрічаються не як особистість із особистістю, що прагнуть підпорядкувати одна одну, а як дух із духом.
Ґрунтовна післямова Анатолія Дністрового «Відкриваючи поета заново» – це спроба по-новому представити поета, створити нарис його можливої поетичної біографії, зрештою, виокремити його поетичний шлях від усіх інших. Автор післямови зазначає, що творчий шлях Олександра Астаф’єва став «записувальним пристроєм», що «передає всі контексти, в яких він перебував і писав у різні періоди свого життя: від літератури під ідеологічним наглядом уніфікованої радянської доби до голодних і бідних 90-х, від аналогової епохи з обмеженими каналами інформації до цифрової реальності, в якій буквально всі цінності, критерії, потоки смислів розпалися на молекули. Проте виявляється, попри всі ці динамічні перетворення, попри перманентну дестабілізацію мерехтливих картин світу може бути одна, на перший погляд, проста твердиня – відданість поезії, хай іноді трохи наївна й невчасна, але відданість. Саме це Олександр Астаф’єв і поставив на кін усього життя».
У примітках подано перелік усіх поетичних збірок Олександра Астаф’єва. Також вміщена вибрана бібліографія, статті про творчість автора і деякі рецензії на його видання.
Книга видана красиво й ошатно. В її оформленні використано живописні роботи Анатолія Дністрового «Замріяна вежа» і «Дерева і вечірня заграва».
На зворотній обкладинці вміщено світлину автора, довідку про нього, короткі відгуки Ігоря Качуровського, Віри Вовк і Тадея Карабовича про його творчість.
Марія Підвишинська, м.Київ.