Аделя Григорук — членкиня Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України  та  Національної спілки  краєзнавців України, заслужений працівник освіти України. Її ім’я відоме не тільки на Прикарпатті і в Україні, але й за рубежем. 

Мовлене нею слово збагачує, прикрашає той чи інший захід. Тому не дивно, що 15 вересня 2022 року в похмурий, але теплий осінній день світлиця Косівської центральної міської бібліотеки, яка стала центром проведення більшості культурно-мистецьких заходів, в дружному колі зібрала письменників, журналістів, художників, членів Клубу інтелігенції, «Просвіти», бібліотекарів, поціновувачів літератури на презентацію нової книжки Аделі Григорук та творчу зустріч із письменником Ярославом Ткачівським.

Захід вели Любов Кабин — директорка Косівської ЦМБ,  та Галина Кікоть — секретарка місцевого Клубу інтелігенції, бібліотекарка.

Аделя Григорук представила присутнім свою книжку «І слово це у мене від Всевишнього: літературний портрет Ярослава Ткачівського», що побачила світ у Харківському видавництві «Майдан» в  2021 році, але через нинішні обставини прийшла до читача аж тепер, у 2022-му.

Об’єктом дослідження літературознавиці стала творчість Ярослава Ткачівського — українського поета і прозаїка, пісняра і гумориста, сатирика і журналіста.  Він автор понад 50 поетичних і прозових книжок, понад 150 пісень, 11 збірників пісень та романсів на власні поезії та аудіо- компактдиска «Пригадай собі волошки…», Нині – заступник голови  Національної спілки письменників України, член Секретаріату та Правління НСПУ, головний редактор Всеукраїнського літературно-художнього та громадсько-політичного журналу «Перевал», лауреат багатьох престижних літературних премій та інших творчих нагород.

 

Із перших хвилин розповіді Аделі Григорівни присутні ще раз пересвідчилися в особливій манері зацікавлювати літературними скарбами, притаманними саме їй, яка не просто залюблена у рідне слово, а уміє майстерно донести його  до читача.

Книга «І слово це у мене від Всевишнього» — титанічна праця дослідниці, написана на ґрунтовному літературному матеріалі творчого доробку письменника Ярослава Ткачівського.

Повернення до духовності, моралі, національних цінностей, єднання навколо загальносуспільних ідеалів – прикметні риси нашої епохи, відображені в творчому набутку відомого письменника з Прикарпаття, лавреата багатьох літературних премій. Літературознавиця коротко пройшлася  260 сторінками книги, ілюстрованої чорно-білими фотографіями,— біографічними («Життя, благословенне Зоресловом»), творчістю за тематикою: громадянською («Дух в мені примножить велич мого роду» — Євромайдан у творчості Ярослава Ткачівського), духовною («Воскресіння храмів наших душ»), ліричною  («Зате душа й любов, на щастя,  вічні»),пісенною («Срібні акорди ліричного серця»).

Дослідниця наголосила, що вже в ранній період творчості письменник звертається до тем, образів, ліричних сюжетів, які в українській літературі радянського періоду були заборонені, зокрема національно-світоглядних та релігійно-духовних.

Розповідь письменниці про  частини «Зате душа й любов, на щастя,  вічні», «Срібні акорди ліричного серця», в яких вона   торкнулася найтоншої теми мистецтва поетичного слова Ярослава Ткачівського — кохання, зворушила серця присутніх. «Любов — першопричина поезії, тієї поезії, яка, за словами Ярослава Ткачівського, здатна «зорею світити колись, бо життя — безкінечне і вічне», зазначила вона.

«Є письменники, що впродовж усього життя йдуть раз і назавжди обраною для себе дорогою і, здається, пишуть одну-єдину книгу на якусь близьку їм тему. Це — їх зона творчого комфорту, й порушувати її — собі ж і нашкодити. Але є й інші: ті, що шукають, експериментують, не бояться звернути з протореного шляху, бо такою є їхня Муза, неспокійною  і  завзятою,  що водить їх заплутаними лабіринтами в надії знайти нові теми, літературні форми, а також відповіді на непрості естетичні та філософські питання.

Ярослав Ткачівський серед тих, хто шукає. Утвердившись як поет, він якось органічно перейшов у царину епічної літератури, при цьому відразу зумівши утвердитися у  «великоформатному»  романному  жанрі.  Але як лірик він сказав вагоме слово і в музично-вокальній поезії, створивши десь близько двох сотень пісень і романсів, надавши тим самим власному мистецькому дереву ще й квітучої пишної крони», — такими словами літературознавиця охарактеризувала пісенний доробок.

З виходом книжки вітали Аделю Григорук Володимир Петричук, Василь Шкурган, Микола Близнюк, Ігор Маковійчук,  Володимир  Козьменчук, Іван Кочержук, Оксана Ткачук,  Роман Кабин, Микола Симчич,  Катерина  Сусак та ще багато поважних гостей.

Струни наших сердець зачепила поезія, яка лунала в авторському виконанні Ярослава Ткачівського, сповнена глибокого змісту, високих і сильних почуттів. Потішили авдиторію і жартівливі присвяти-«ярославки» із нової книжки «Під Зіркою Різдва». Приємно, що серед присутніх були й ті, яким письменник адресував ці щирі й теплі свої віршовані строфи.

Наприкінці зустрічі авторка презентованої книги подякувала присутнім за увагу і подарувала бібліотеці нове видання та інші свої літературні надбання. Несподіванкою для бібліотеки був пакунок із книгами академіка Івана Григорука,  який також відвідав бібліотечний захід.

Зустріч пройшлав дружній та теплій атмосфері. Було багато добрих слів, квітів, сердечних  побажань. Вдячними оплесками сприймали присутні виступи та віншування, адресовані Аделі Григорук та Ярославу Ткачівському, які перепліталися з музичними вітаннями народного аматорського  колективу «Осіннє золото» під орудою Зоряни Романів. Учасники Свята слова хвилиною мовчання вшанувала пам’ять полеглих захисників України, стоячи співали «Ой, у лузі червона калина…» та звучали й інші патріотичні пісні.

Ярослав Ткачівський за популяризацію творчості письменників подякував міській бібліотеці та бібліотекам-філіям Косівського району, усім, хто любить,  підтримує і доносить художнє слово до читача: «Не відаю, які чари гірських мольфарів подіяли на присутніх у світлиці книгозбірні, але хвилини й години цікавого спілкування струменіли співучим співом карпатських джерел, життєдайною любов’ю до рідного слова, наповненого нездоланним духом і силою. Зате я певен, що ця творча зустріч стане незабутньою для всіх нас: і письменників, і бібліотечних працівників, і читачів. Найприємніші враження від нинішнього побачення із косівськими популяризаторами творчості письменників перепливуть на літературні сторінки нових видань, які, віримо, будемо знову репрезентувати повсюдно,  в т.ч. і на Гуцульщині, бо нам хочеться до вас, бо ми вдячні вам за все, справжні, незрадливі друзі».

Хочу завершити статтю словами прозаїка, перекладача, голови Спілки українських письменників Словаччини Івана Яцканина:

«Книга має великий вплив на розвиток думання, фантазії, збагачуванні засобів слів, багато з нас з любов’ю бере її в руки, гортає сторінки, захоплюється її ароматом, ілюстраціями.

Читати потрібно вже із-за того, що книга є незамінна криниця пізнавання навколишнього світу та сприйняття краси, від чого людина стає кращою, ліпшою, поширює свій кругозір. Важко навчити чогось людину, яка взагалі не читає. Проте потрібно повернути любов до читання, до книги, щоб люди спізнавали історію та культуру інших народів і стали більш толерантними. Важливим є не тільки читання, але й багатократне перечитування одної і тої ж самої книги» (двотижневик русинів-українців «Нове життя» (Пряшів, Словаччина) №16 від 12.08.2022. С.1).

Прислухаймося до цих мудрих думок. А всім майстрам слова сердечно зичу наснаги та  ентузіазму, нових творчих здобутків на літературній ниві для піднесення національного духу українців та перемоги в жорстокому двобої з «руськім міром» і московською агресією.

Марія  ПОРОХ,

членкиня Клубу інтелігенції

ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».

Світлини Наталії Юрової

10

11

Leave a Reply

Your email address will not be published.