Рід Колесс – один з найславетніших в історії нашої культури. З нього вийшли вчені, етнографи, композитори та музиканти високого рівня.

Мало яка родина може похвалитися таким суцвіттям відомих діячів української культури. У цій родині були етнограф, фольклорист, композитор, музикознавець і літературознавець Філарет Колесса, його брати: літературознавець, посол парламенту Австро-Угорщини Олександр Колесса та етнограф Іван Колесса, засновник української диригентської школи Микола Колесса та відома піаністка Люба Колесса.
Патріарх західноукраїнської диригентської школи, видатний митець, який був живою легендою культури Галичини, «син століття» народився у древньому Самборі 6 грудня 1903-го. За проханням класика української музики М.Лисенка новонародженого було названо саме на його честь – Миколою. «Він – людина, перед очима якої проминуло ціле століття, митець, який спілкувався з особистостями, що вже давно стали історичними. Його ім’я – на сторінках енциклопедій і підручників, його твори – в репертуарах музикантів багатьох поколінь. Микола Філаретович Колесса – живе обличчя історії», – аргументовано та лаконічно підкреслила Лідія Мельник.
Безсумнівно, життя М.Колесси, як і всього його славетного роду, – невід’ємна духовна перлина Галичини, тісно пов’язане з рідним краєм. Вже з самого дитинства Микола брав активну участь в Пласті, а за плідну діяльність в українській скаутській організації був удостоєний почесної нагороди – ордену «Вічного Вогню у Золоті». Свої перші твори «Мазурку» для фортепіано та «Думку» для фортепіанного тріо юний музикант написав на фольклорній основі.
Проте освіту Колесса здобув не на батьківщині, а за кордоном. Спочатку він стає студентом медичного факультету Краківського університету. Але згодом юний Колесса зробив свій вибір серцем: саме під звуки Дев’ятої симфонії1 Бетховена Микола збагнув, що лише музика його покликання, і вступає до Празької консерваторії, де з 1925 року навчається композиції у Отакара Шіна, а диригуванню – у Отакара Острчіля. Саме Прага стала містом його натхнення, саме тут, в Празі, видатний вчений Зденек Неєдли читав лекції з музикознавства, які полонили душу нашого земляка.
Навчання у Празі дає змогу молодому композитору пізнати творчість відомих митців. Саме тут Колесса відвідав концертні виступи С.Рахманінова, Б.Бартока, О.Респігі, слухав виступи Ф.Шаляпіна, скрипаля Я.Кубеліка. У Празі він вперше почув на справді високому виконавчому рівні Шосту симфонію Петра Чайковського. Ця подія надихнула його на створення свого першого зрілого твору – «Української сюїти» (2) (1928) – що прозвучала згодом в концерті випускників.
«Особливу радість приніс нам Микола Колесса своєю «Українською сюїтою», яка … своєю свіжістю створила враження оази в пустелі. Нехай же він у подальшому мистецькому розвитку буде прикрасою та гордістю свого народу», – відгукнулася газета «Народні листи».
«До років навчання відносяться й інші плідні спроби Колесси, як композитора. Перш за все, вони характеризуються незвичним поєднанням сучасної західноєвропейської стилістики з глибинним розумінням фольклору, який був близьким йому з дитинства (так наприклад, створена ним в цей час сюїта для оркестру «В горах» поєднує риси імпресіоністичного звукопису та національні фольклорні традиції)», – зазначає Олена Онишків.
Закінчивши Школу вищої майстерності по класу композиції видатного педагога В.Новака (1931), Микола Колесса повернувся до Львова, де і почав викладати композицію у Вищому музичному інституті ім.М.Лисенка (нині – Львівська національна музична академія ім. М.Лисенка).
Цей період є найбільш плідним для Колесси, і серед інших творів, позначений такими, як фортепіанні сюїти «Дрібнички» та «Картинки з Гуцульщини», а вершинний доробок композитора в ті роки – яскравий оркестрово-хоровий цикл «Лемківське весілля», де використовуються справжні мелодії пісень лемків, імітуються награвання сільських музик, і вся ця конструкція оформлюється, як своєрідне дійство. Головний акцент у циклі робиться на свіжому і колоритному звучанні народних пісень Лемківщини. Не випадково ж його глибинно ніжна сюїта «Лемківське весілля» (над нею він працював близько 30 років) відзначена Національною премією України ім. Т.Шевченка.
Музикознавець Олена Онишків слушно вважає, що неофольклорні пошуки Миколи Колесси багато в чому перегукуються з пошуками його сучасників – Карла Орфа та Бели Бартока, що також вбачали свіжість музичної мови у національних пісенних пластах. А «Лемківське весілля» можна вважати, в певному сенсі, українською «Карміною Бураною»(3), оскільки обидва твори посідають у різних культурах аналогічні ніші.
Головна особливість творчості композитора – звертання до різних музичних діалектів Західної України, з яких найбільш своєрідні: гуцульський, поліський і особливо лемківський. Це стосується не лише обробок та хорових жанрів, а й переважної більшості інших його творів: «Картинки Гуцульщини», «Три коломийки», Перша симфонія та інші. Для пізнання творчості славетного земляка важливе розуміння багатогранності і різнобічності його таланту. Як видатний музикант, він проявив себе не лише в композиторській творчості. Митець постійно виступав і в якості диригента: сучасники запам’ятали його, як талановитого інтерпретатора музики різних стилів і жанрів. Він був одним із засновників симфонічного оркестру Львівської філармонії, диригентом Львівського театру опери та балету, працював художнім керівником і диригентом хорової капели «Трембіта». А згодом – став фундатором Львівської диригентської школи, створивши її теоретичне обгрунтування, викладене у підручнику «Основи техніки диригування». Цей посібник не втрачає своєї актуальності для диригентів вже протягом кількох десятиліть.
Глибокої поваги заслуговує педагогічна діяльність великого майстра, який разом з С.Людкевичем започаткував Львівську композиторську школу і продовжив себе у плеяді талановитих учнів. Серед них багато імен, визнаних не тільки на Україні а й за кордоном: Стефан Турчак, Юрій Луців, Євген Вахняк, Тарас Микитка, Іван Гамкало, Роман Филипчук, Богдан Антків, Руслан Дорожівський, Ярема Колесса (внук Миколи Сільвестровича, нар. у 1965-му, заслужений артист України, професор Львівської музичної академії) …
За свої вагомі творчі досягнення Микола Колесса здобув звання заслуженого діяча мистецтв України (1951), народного артиста УРСР (1972) і СРСР (1991). Він – професор, лауреат Державної премії України ім.Тараса Шевченка (1983), академік Академії мистецтв України (1997), повний кавалер орденів «За заслуги», кавалер ордена Ярослава Мудрого V ступеня, Герой України (2001). У 1953-1965 роках М.Колесса – ректор Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка.

1875-1935                            Модест Менцинський  у 1896 р. закінчив Самбірську                       гімназію4

1875-1935
Модест Менцинський
у 1896 р. закінчив Самбірську
гімназію (4)

Безумовно, він мав тісні зв’язки з багатьма діячами культури та мистецтва України і світу. Його шкільними вчителями були історик Іван Крип’якевич і композитор Станіслав Людкевич, вдома часто гостювали Іван Франко та Василь Стефаник, а двоюрідним братом батька був славетний тенор Модест Менцинський.
Творче життя Микола Колесса розпочав відразу після закінчення Школи вищої майстерності в Празі і продовжував свою мистецьку діяльність аж до 97-річного віку. Микола Філаретович записав близько ста магнітофонних касет своїх спогадів. Значна частина його мемуарів увійшла до книжки «Сто років молодості», написаної музикознавцем Наталією Самотос, донькою відомого львівського скульптора Івана Самотоса. Маестро до останнього дня залишився цікавим співрозмовником, мудрим порадником, активним громадянином, закоханим у свою справу музикантом.
Для всіх, хто його оточував, він запам’ятався людиною, котра вміла любити цей світ і освітлювала його звуками музики, твореною наснагою українського серця.
До речі, саме 6 грудня 1993-го урочисто відзначено 90-річчя відомого композитора, професора Львівської консерваторії, дійсного члена Академії мистецтв України, народного артиста України, лауреата Державної премії ім.Т.Шевченка, Героя України у Львові і Самборі.
Наш славетний земляк був переконаним, що українці повернуться до свого рідного духовного джерела, обороняючи свою мову, культуру, мистецтво, пісню, молитву. Він все життя пишався тим, що українець.
Наш уславлений сучасник, який був і очевидцем подій епохи Габсбургів, як людина високої культури і інтелекту в історії музики, представляє епоху західноукраїнських композиторів – професіоналів, до якої і входили такі особистості, як С.Людкевич, В.Барвінський.

Світлина на згадку з Миколою Філаретовичем в залі камерної та органної музики під час приїзду славного земляка до рідного міста для пошанування його 90-річного ювілею від дня народження.       Зліва направо: Богдан Торба, Володимир Петриця, Ігор Тиличко, Мирослав Гавран, Микола Колесса, Роман Паньків, Іван Заяць, Ігор Копестинський, Олена Максимова.

Світлина на згадку з Миколою Філаретовичем в залі камерної та органної музики під час приїзду славного земляка до рідного міста для пошанування його 90-річного ювілею від дня народження.
Зліва направо: Богдан Торба, Володимир Петриця, Ігор Тиличко, Мирослав Гавран, Микола Колесса, Роман Паньків, Іван Заяць, Ігор Копестинський, Олена Максимова.

 

Понад 80 років свого творчого життя легендарний Маестро присвятив музичній культурі України і світу. У грудні 2003-го громадськість нашої держави та світу широко вшанували його 100-річчя від дня народження.
Повчально і для нас сьогодні звучать слова апостола Павла: «Найвище стоять віра, надія і любов. Найбільша – любов. Ніщо нас не може відлучити від любові Божої: ні смерть, ні життя, ні ангели, ні власті, ні теперішнє, ні майбутнє…»
Микола Філаретович не лише вільно володів українською, німецькою, чеською і польською (гірше – російською)… Він володів унікальним даром – умінням любити: найціннішим його скарбом були вірна дружина Надія та діти Ксенія, Харитина, Соломія, які теж своє життя присвятили музиці. Можливо, самими небесами подаровано цей скарб і від земного прадіда священика Івана Лаврівського – відомого українського музичного діяча і композитора.

Ігор Сисін,
м.Самбір, 14 лютого 2018 р.

1. Симфонія – великий музичний твір для оркестру з однієї або кількох частин, які відрізняються характером музики і темпом.
2. Сюїта – музичний твір, що складається з кількох самостійних частин, об’єднаних одним художнім задумом.
3. «Карміна Бурана» – сценічна кантата (урочистий вокально-інструментальний твір) німецького композитора Карла Орфа (1895-1982), створена 1936 р. для великого мішаного твору солістів і симфонічного оркестру.
4. Філіал Львівського облдержархіву в м.Самборі.

Використані джерела:

О. Стецишин. Філарет і Микола Колесси. – Газета «Історія», №12, 2017, с.16,17.
О.Онишків. Колесса Микола Філаретович. – Електронний ресурс:UKRMUSIC.ORG
Микола Колесса: біографія. – Електронний ресурс: pisni.org.ua
Н.Самотос-Баєрлє. Микола Колесса. Сто років молодості. – Львів, 2014

Leave a Reply

Your email address will not be published.